ТИСЯЧОЛІТНЄ МИНУЛЕ …ОКОЛИЦІ
Сучасна південно-західна околиця міста, яку київський простолюд тепер прозиває узагальненим словом Борщагівка перед тим, як упродовж 60-70 років ХХ століття остаточно увійти до складу Києва, ще з кінця XVIII століття кількаразово набувала статус передмістя. П’ять місцевих сіл Борщагівок, які розташовувалися тут, у середній течії річки Борщівки-Борщагівки*, до 1780-х років належали п’ятьом київським монастирям – Петропавлівському, Софійському, Братському Богоявленському, Микільському Пустинному та Михайлівському Золотоверхому, від яких тоді за ними й закріпилися їх повні назви.
Братська Борщагівка… Багато з тих, хто зараз мешкає на Південній Борщагівці почують цю назву уперше. Так, на жаль це село невблаганно стає надбанням історії. Тим не менше саме із ним пов’язане виникнення та існування нашої церкви, яка відпочатку була парафіяльною насамперед для Братської Борщагівки та сусідніх із нею Микільської, Михайлівської та Софійської Борщагівок. І тому, беперечно, без долі цієї місцевості в минулому важко буде уявити собі, як і навіщо храм постав саме тут, осягнути те, чим жила наша парафія впродовж століть…
Тож багато обставин змушують нас почати нашу оповідь задовго до того, як тут була споруджена власне перша церква.
Від моменту запровадження великим князем Володимиром християнства візантійського обряду в якості державної релігії до того часу, як тут, у борщагівських володіннях Братського Богоявленського монастиря орієнтовно з’явилася легендарна каплиця Живоносного Джерела, минуло понад шість століть, однак хибно було б думати, що початок християнських традицій в нашому краї був пов’язаний тільки з її появою. Навпаки, як покажемо далі, можна бути цілком впевненим, що вони тут плекалися мало не з часу охрещення Руси.
* зараз річка називається Нивкою.