Від 27 березня 1996 року настоятелем парафії є протоієрей Валерій Семанцо. З його появою й почалось невпинне відродження нашої Святині, яке, дякуючи Всевишньому, зараз вже закінчене. Своєю наполегливою працею отець Валерій спромігся залучити до справи відроження святині багатьох осіб, спонсорів та меценатів, преставників депутатського корпусу, підприємства та виробничі об’єднання міста та району.
У зв’язку з перебудовами та руйнаціями, яких зазнала будівля церкви, що втратила свій первісний вигляд, для її відбудови необхідно було провести значні дослідження. Передусім було проведено величезну дослідницьку роботу, для того, щоб зберегти рештки вцілілої будівлі, а згодом розпочалась робота із власне відбудови. На допомогу прийшло багато православних віруючих. З купольної частини храму зняли металеву конструкцію, а у середині храму на висоті трьох метрів обрізали металеву доріжку, з якої судді та глядачі мали б спостерігати за фехтувальним боєм. Було вивезено близько 1000 куб. м. грунту. Робота тривала, і вже восени 1996 року в добудованій частині із західного боку храму, де планувалось раніше приміщення для лекцій у центрі фехтувальників, був влаштований тимчасовий храм, в якому почали звершуватися Богослужіння (тепер це - нижній храм Казанської Ікони Божої Матері).
Перед настоятелем і будівельниками постало питання: яким бути храму? Свого часу його було збудовано для мешканців навколишніх сіл, кількість яких була набагато меншою від кількості жителів великого масиву і відповідно місткість старої церкви не могла задовільнити потреби його мешканців. З цих міркувань та враховуючи фінансові можливості архітектурним бюро ЛІЦЕНЗіАРХ (директор - Олег Слєпцов) було розроблено проект, в якому реконструкцією було передбачено збереження існуючих приміщень і витрати на будівництво були зведені до мінімуму.
Протягом 1997-98 років споруджено дві башти у східній частині храму та малі бані на них, а також дзвіницю. 5 листопада 1998 року було встановлено центральну баню, яка здаля скидається на блакитне зоряне небо.
І знову залунали дзвони, закликаючи людей до молитви, до відродження. У церкві із весни 1998 року о.Валерію співслужили священники Богдан Тимошенко та Роман Музика. Вже багато років поспіль щороку на храмове свято: спочатку Казанської Ікони Божої Матері, а відтепер - відновлене престольне свято ікони Живоносного Джерела нашу парафію відівідує Святійший Патріарх всієї Руси-України Філарет. Його парафія святкує на Великодньому тижні, у Світлу п`ятницю. 4 листопада 1999 року, на свято Казанської Ікони Божої Матері, на двох менших банях та на дзвіниці було встановлено хрести, який освятив перед тим єпископ Вишгородський блаженної пам’яті Даниїл (Чокалюк). За два тижні 17 листопада, під час патріаршої візитації Його Святості Філарета, на центральній бані храму було встановлено великого хреста.
Для розпису і оздоблення внутрішнього простору храму та створення іконостаса було запрошено малярів та різьбярів зі Львова. Взагалі у різьбленні іконостаса за взірець було узято іконостас Троїцької надбрамної церкви Києво-Печерської Лаври, а у малюванні іконостаса було вирішено взоруватися на стиль українського бароко XVIII століття. Опорядження іконостаса триває й досі.
Велику допомогу в проведенні проектних та ремонтних робіт надали: Громадське об’єднання “Вибір” (член координаційної ради народний депутат України Бондаренко В.Д., голова Ленінградської районної організації Білич В.О.); завод “Київкомунмаш” (директор Комаров А.С.) виготовив грати на вікна; Київський завод будматеріалів “Будмат” (директор Бурлика А.П.) пожертвував 250 кв. м. декоративної гіпсоплити; Київський завод “Керамік” (директор Сичевський І.А.) пожертвував 50 кв. м. плитки; АТ “Рембуд” (начальник Стародубець М.М.) пожертвував 400 метрів склотканини; Санітарно-технічний завод (директор Пацеля В.Р.) допоміг матеріалами та спеціалістами для влаштування опалення; Управління механізації №36 тресту “Промтехмонтаж-2” (начальник управління Потапенко А.В.) виділило потужний кран для зняття металевих конструкцій та бетонних плит з верху храму. Роботу виконроба безкоштовно виконував Пошелюжний В.І. Крім того, ще багато інших підприємств Києва допомогло технікою.
Відбудова Храму тривала загалом десять років. Віднедавна подвір’я церкви було оточене новим парканом, а також було встановлено хрести над парадною брамою та над банею над входом до нижнього храму. З відновленням нашого храму значно пожвавішало духовне життя на такому великому масиві, яким є Південна Борщагівка. Церква є центром Святошинської благочинії УПЦ КП. 16 березня 2002 року за божественною літургією Святійший Патріарх всієї Руси-України Філарет нагородив протоієрея Валерія Семанцо митрою. Незадовго перед тим пройшла перша служба Божа у величному верхньому храмі, присвяченому іконі Живоносного Джерела, в якому надалі й відбуваються усі головні відправи.