Ми живемо в історичний час чергового національного та духовного відродження. Відроджуються традиції, історія, храми, до нас повертаються забуті або піддані колись забуттю постаті нашого минулого, відроджується зрештою наша пам’ять та совість.
Погодьтеся: мешканці сучасних багатоповерхівок у “спальних“ районах, незважаючи на багатолітні дослідження та популяризацію історії Києва, украй мало знають про минуле саме тієї місцевості на околиці міста, де багато хто з них отримав помешкання два-три десятиліття тому – мова навіть не йде суто про Борщагівки – про будь-які київські околиці. Впевнений, що здебільшого, окрім як напівжартівливу чи то легенду, чи то версію походження топоніма Борщагівка, більшість не спроможна буде щось конкретне сказати. Ми зрештою більше знаємо про історичний центр Києва, аніж про минуле тієї місцевості, де зростають наші діти та онуки, що є відлунням такої собі урбаністичної “глобалізації“. Але в тому-то й парадокс, що у випадку Відрадного чи Оболоні (не в образу до їх мешканців), які з’явилися фактично на порожньому місці, не доводиться говорити про давні історичні традиції. У випадку ж із Борщагівками – інша річ.
Хто з нас, приміром, чув про те, що ними володіли свого часу київські монастирі, про існування свого часу місцевошанованої ікони Борщагівської Божої Матері, про те, що тут за часів Катерини ІІ з її дозволу оселилася велика болгарська громада, про відомого галицького емігранта-москвофіла Іоана Наумовича, який був священиком у Братській Борщагівці, про звитяги українських Січових стрільців в боях біля Борщагівок під час боротьби за Київ у 1918 році тощо. І тим більше прикро визнавати, що з нещодавнім майже цілковитим знищенням історичних ландшафтів сіл Братської, Микільської та Михайлівської Борщагівок в минуле фактично відійшла значна частина їх - хоч і скромної, але власної - історичної та духовної спадщини. На превеликий жаль, досьогодні історія Борщагівок абсолютно не висвітлювалася у окремій роботі, хоча потреба в ній є цілком очевидною.
Подібний стан речей простежується і на прикладі храмів: до головних київських святинь уже століттями стежка утоптана широка, а про церкви на околиці міста – нехай навіть і такі шановані в давнину, як наша, окрім як місцеві мешканці, жителі інших районів міста навряд чи знають. Тож настав нарешті час віддати належну шану і нашим святиням, нашим попередникам на цій землі та оцінити плоди їх багатовічної та невтомній праці!
Саме тому виданням цієї книжки молодого київського історика Романа Захарченка ми прагнули ознайомити Тебе, шановний Читачу, із минулим цього храму, добрим словом згадати імена тих слуг Божих, які віддали роки свого життя парафії ікони Божої Матері “Живоносне Джерело“; простежити той її довгий шлях від каплички до ошатної святині та центру благочиння. Побіжно маємо надію, що моїм землякам буде цікаво також дізнатися багато такого про минуле Борщагівок, про що дотепер мало хто писав.
Тепер ще небагато парафіяльних церков в Україні мають свої життєписи, і з появою цього видання їх стане на одну більше…
Отож у дорогу! Нас чекає довга мандрівка…
народний депутат України
В.Бондаренко.
Депутат Київради,
директор ТОВ “Торговий дім “Дніпро““
В.Тищенко.