1. Є ще інші допоміжні засоби пам’яті, між якими на першому плані треба поставити місця і зображення. Під словом «місця» тут не розумій риторичні джерела доказів, а природні або зроблені людиною, як, наприклад: міста, райони, гори, сади, поля і т. д. Чим справді ці речі, скажеш, допомагають пам’яті? Дуже багато, як мені здається, бо якщо цих речей буде чимало (велика кількість завжди справляє труднощі для пам’яті), розстав їх мисленно, наче на якихось відповідних столиках: на ці столики легше думкою попадеш і відшукаєш там предмети. Якщо буде у тебе, наприклад, потреба говорити про Ганнібала, про Александра, про Леоніда3, Ксеркса, то уяви собі, що нібито думкою прийдеться тобі мандрувати спочатку в Африку, де Ганнібал, потім у Рим, де Помпей, звідти в Македонію, де Александр, тоді в Грецію, де Леонід, і, нарешті, ,в Персію, де був Ксеркс.
2. Зображення предметів, які закарбовуємо в пам’яті, тобто певні образи, що, очевидно, нагадують нам про ті предмети або про їхні назви, то треба собі їх уявити /194зв./ (оскільки в промові цього не зобразиш), а також їхнє розташування, розмір, колір тощо. Врешті, опиши собі в пам’яті ті речі, які вивчаєш, і ти їх легше пізнаєш.
3. Багато також допомагає добре розміщення доказів, а також слів. Якщо розгортається виклад, то пам’ятай, що наче по східцях піднімаєшся, і гляди, що чому найближче, щоб ти не перестрибував. Такий самий розрахунок треба мати на увазі, якщо через низхідну градацію постає зменшення. А що робити, коли всі елементи будуть однаковими? Тоді братимеш до уваги природний порядок, як, наприклад, кажучи про молодий вік, зразу прийдеться сказати і про дозрілий вік та інше; або коли треба згадати водночас багато народів, що виражається, звичайно, шляхом застосування фігури нагромадження (я вже звернув увагу, що численність і нагромадження — речі дуже важкі до пригадування), то упорядкуй їх так, щоб ти не перелітав від одного до другого, а поступово пере411ходив: спочатку розстав східні народи, потім південні, тоді західні і, врешті, північні,
1. Тут можна назвати численні інші довільні і майстерні розміщення, бо можна також за початковими літерами слів розставити їх в алфавітному порядку, як, наприклад, avdax (сміливий), caecus (сліпий), demens (божевільний), furibundus (скажений, буйний) і т, п. З них можна, наприклад, неначе спорудити якусь будівлю. Маючи намір говорити про фігури Старого Завіту, за допомогою яких зображалась благословенна мати божа, якими є драбина Якова, храм Соломона, трон Давида4, палиця Аарона, гора Даниїла, ворота Ієзекіїля, світильник Захарія і інше — я мав великі труднощі у їх розумінні, а ще важче було для мене швидко її виголосити. Що ж, отже? Відповідно до настанов я склав такий план будівлі: найперше заклав гору, потім приставив драбину, потім, неначе піднявшись [по драбині] на гору, храм поставив, а тоді ворота назвав і, неначе увійшовши через них, показав вовну Гедеона5, тоді, неначе у священному місці, поставив трон, жезл, світильник і інше. За цим зразком можна також і інші споруди по-різноіму збудувати; корисно також ставити своєрідні знаки на листах паперу біля написаного, як, наприклад: коли йдеться про корабельну аварію — якір, а коли про битву — спис і інше.
5. Скріплює також пам’ять те, що її... /195/ «...»
6. Крім того, ми повинні бути вільні від всякого почуття гніву, ненависті й смутку, коли щось вчимо, адже біль і страх заставляють багатьох зупинятись в середині промови; таке саме, як читаємо, трапилось Демосфенові під час посольства до Філіппа6.
7. Значно допомагає пам’яті й саме написання. Як відомо з досвіду, написане легше зберігається в пам’яті навіть без вивчення, ніж неписане, хоч би ти і довго це в думці виношував.