1. Спочатку зможеш коротко викласти свій біль з приводу того, що ти повинен розлучитися з тим, з ким жив довго або мало, таким способом: по-перше, як приємно було жити з другом або добродієм, так дуже важко перенести розлуку; по-друге, якщо було б дозволено або ти зміг би не від’їжджати, то скажи, що нічого тобі не змогло б трапитись милішого. А тепер дуже важко, що не можеш відвернути необхідності. По-третє, тому що маємо друзів, неначе за самих себе, скажи, що твоє розставання з другом так на тебе вплинуло, що тобі здається, що покидаєш половину самого себе. По-четверте, що ти не знаєш, якою вийде тобі мандрівка або яку принесе користь; що ти вже навіть з самого її початку дуже переживаєш, бо вона робить велику шкоду, забирає великі багатства, позбавляючи тебе зносин з тим, котрий... і т. д.
2. Далі, замість підсилення треба видати стосунки з ним за приємні, бажані, корисні, необхідні: приємні з уваги на приязнь, близькість і приємність людини; корисні з огляду на науку, з допомогою якої з кожним днем можемо ставати кращим: необхідні, бо маєш тверді поради у сумнівних справах і т. д,
3. Тоді закінчиш викладом цих двох справ: по-перше, просьбою, щоб завжди пам’ятав про тебе і ніколи не забував та й щоб молив для тебе всяких доброт у дуже доброго, дуже могутнього бога; по-друге, обіцянкою, /174/ що ти сам будеш вдячним і пам’ятатимеш про його добродійства, звеличуватимеш всюди його ім’я і скажеш, що ти розлучаєшся тільки тілом, а духом будеш з ним вічно. Якщо ж надієшся повернутись, то скажеш, скільки насамперед ти турбуватимешся, щоб знову побачитись із тим, з ким розлучаєшся з таким великим болем.