Похвали особам черпаються з таких п’яти джерел: з природи, долі, навчання, вчинків, обставин.
1. Природа охоплює тіло й душу. Оздоби тіла такі: краса, сила, спритність, здоров’я. А відзнаки душі: стан чеснот і знань, потім снага розуму, /168зв./ пам’яті й міркування.
Запам’ятай, що про оздоби тіла необхідно так говорити, щоб не заявляти, що їх досить для похвали, а що вони є неначе добірні слуги і помічники чесної душі. Потім нехай вони не дуже висуваються, зате більше необхідно вказувати на вади тіла для чиєїсь догани, ніж оздрби для похвали.
Запам’ятай, що доблесті духа і оздоби [тіла] ще можна показати, хіба що у вчинках і діях людини, бо вони свід385чать, чи хтось мужній, завбачливий, талановитий, вчений і т. д. Тому попередні прикмети використовуватимуться для похвали, а останні [вчинки і дії] додаватимуться для її підтвердження.
2. Тепер на черзі доля. По-перше: достойність роду, знаменитість і слава предків; по-друге: могутність, багатство, сила; по-третє: почесті; по-четверте: споріднення і дружба із визначними мужами, начальниками, імператорами і т. д.
3. Рівень знань показує, де, як, у кого виховувався: кого мав наставниками; якими мистецтвами і науками займаючись, провів юність; чи вже тоді його хвалили і чи багатьох втішала про нього добра надія; котрих мав друзів і суперників, та чи перевершував їх талантом, пильністю і похвалами.
4. Дії і вчинки постачають невичерпний і майже, скажу, чи не єдиний матеріал для похвал. Адже ж свій рід і прадідів і те, що ми самі не зробили, навряд чи називаю нашим. Доля також часто усміхається нечесним і відвертається від чесних. А природа нам не підвладна, і здебільшого ліниві люди не користуються щедрими дарами природи. Злі [люди] часто зловживають ними. І більше лихо зловживати обдаруваннями, ніж їх не мати. Тому всю силу розуму треба спрямовувати на обдумування вчинків того, кого хвалиш, вдома, поза домом, під час миру чи війни. Що вчинив розумно, мужньо, помірковано, справедливо? Звернись до родів і видів чеснот, які ми перелічили в попередній книзі, в розділі п’ятому, під номером 5, і окремі з них шукай в особі, яку потрібно хвалити. Потім їх пошириш: одні детальніше, другі стисліше, а про інші, як я сказав, зібрані гуртом, розкажи так, неначе на них не звертаєш уваги.
5. Розгляд обставин і другорядних даних не є особливим і відокремленим від інших джерелом, але він сприяє легкому дослідженню дії, що саме в тому чи іншому місці або часі зробив, або вони [обставини і другорядні дані] поширюють похвалу вчинків.
6. Запам’ятай взагалі те, про що вже сказано, що самі дії повинні займати більшу частину промови. Про інші речі, якщо трапляться, треба говорити коротше і раніше. Однак тим прийомом потрібно користуватись так, щоб або про них згадувати і було видно, що це зроблено не даремно, а що вони (інші речі. — Ред.) якось сприяють — похвалі, або про них не згадувати чи говорити, що їх не було, але так, щоб було зрозуміло, що вони зовсім не шкодять похвалам. Так, наприклад, хвалиш когось на основі знаменитості роду. Скажи, що ти це робиш тому, щоб було відомо, наскільки він відповів доблестю своїй знатності, або наскільки він ще збільшив славу предків. Якщо ж не знайдеться нічого, 386 за що можна було б похвалити рід, скажи, що він ті похвали, яких не отримав від предків, придбав своєю діяльністю і їх передасть нащадкам. Дбо, що інші, /169/ безперечно, завдячують своєю славою дідам і прадідам, або, принаймні, розділяють її з ними, а цей, найбільш гідний подиву, бо нікому не завдячує своїми похвалами і що навіть сама неясність про рід свідчить, що він не звідкись інде, а сам по собі здобув таке славне ім’я.
7. Прикладами похвали є: похвала в промові «На захист закону Манілія», божевільного начальника в промові «На захист Марцелла». А приклади догани є в другій «Філіппіці» і в промовах «Проти Верреса». Найбільш досконалою є похвала чеснот володаря в панегірику Плінія3. Так само дуже виразними прикладами догани є промови св. Григорія, виголошені проти Юліана Відступника.