У понятті «необхідне» є така сила, яка спроможна спонукати та заставити нас взятись за виконання якоїсь справи. Отже, необхідним вважається, те, — каже Ціцерон [Про підбір матеріалу, II, 170], чому не можна запобігти жодною силою і що не можна відвернути ані послабити. Він це ілюструє такими прикладами: необхідним є те, що поліно горить від вогню, а також те, що смертне тіло з часом гине.
Легким називаємо те, що може здійснитись в найкоротшому часі без затрати значної чи й малої праці та без неприємностей. Важке ж, навпаки, це те, що хоч вимагає праці, коштів, труднощів, довгого часу і ставить на шляху до його здійснення або всі, або дуже багато, або дуже великі перешкоди, однак якщо їх усунути, може бути здійснене [Ціцерон, Про підбір матеріалу, II, 169].
3. Приємним вважається те, що захоплює нас своїм частковим або всім змістом, чи, принаймні, не завдає нам прикрощів. Навпаки ж, прикрим називається усе сумне, невеселе, сповнене страху або туги і навіть усе важке може бути довго прикрим.
4. Отже, якщо хто радить комусь щось, то добре приглядається до речі, яку дораджує, чи вона належить до чесності, чи стосується чесноти і якого її виду. Далі, він якнайстаранніше досліджує впливи цієї речі, які, очевидно, теж корисні. Все те він добре зважить, чи ця річ взагалі корисна, чи ми можемо обійтися без неї не зазнавши значної шкоди й втрат. Він додасть ще, що не може здійснитись легко або, якщо не може, то приховує у собі труднощі, або, якщо не містить труднощів, то випливає з необхідності /164зв./ та чесності, а задля почесної справи не варто уникати труднощів, і із-за необхідності треба навіть наражатися на небезпеку. Крім того, дораджуючи щось, водночас відраджуватимуть від ганебного, від некорисного та шкідливого, від важкого і т. п. Звідси такі почуття: легкість викликає надію, честь і користь — жадобу, шкідливе і необхідне — страх та тривогу.