І. Причини вчинку, — каже Ціцерон [Про підбір матеріалу, II, 32], — ще не досить для вірогідності, якщо тіліьки душевний стан підсудного не дає підстави підозрівати, хоч, здається, підсудний все-таки провинився; зовсім бо нічого не дає змалювання чийогось душевного стану в поганому світлі, коли 371 нема приводу, /161зв./ чому він скоїв даний злочин. Так, теж неважливою обставиною є те, що знайдено причину вчинку, коли не буде доказів про меншу схильність душі підсудного до почесних вчинків, на підставі чого можна зробити підозріння про скоєння злочину, додавши до того ще й розгляд даних про особу.
2. Вони ж приблизно такі. По-перше, природні дані: чоловік чи жінка, звідки родом, які предки, становище, вдача, чи сміливий, чи гордий, чи придуркуватий, чи навпаки? По-друге, спосіб життя: хто виховував, з ким товаришує, як жив раніше, як тепер? По-третє, доля: багатий чи бідний, чи займає якесь службове становище, чи щасливий, чи має великі заслуги і т. д.? По-четверте, вираз та риси обличчя, жести, хода, дар слова і т. п. [Ціцерон, Про підбір матеріалу, II, 29].
3. Отже, звинувач до причини злочину приєднає якості людини, зробить заяву, як у наведеному прикладі, збільшить підозру задуманого злочину, додаючи при цьому, що підсудний з природи зухвалий, гордий, погано вихований, від дитинства перебуває в оточенні поганих [людей], сам також мав погану славу, були в нього негідні товариші та слуги. Піднятий долею, гордий знатністю, багатством, владою, снує великі надії і завжди придумує щось особливе, — це все видно з вигляду, жестів та виступів його самого.
4. Якщо звинувач не може навести нічого з минулого життя підсудного, то повинен нагадати суддям, щоб не думали притягати до цієї справи його минулу добру славу. Нема також потреби розглядати цю справу з точки зору попереднього життя підсудного, але визнати негідним його попереднє життя на підставі цієї справи. Тут же звинувач додасть, що підсудний раніш усе приховував, а тепер вина його незаперечна [Ціцерон, Про підбір матеріалу, II, 34].
5. Захисник же, навпаки, по черзі одне вихвалятиме, інше буде заперечувати, як, наприклад, те, що він гордий, честолюбивий, погано вихований або може підкреслити щось огидне з його минулого і сучасного життя або друзів. Навіть наведе цьому протилежне. Інше ж, справді, не повинен він заперечувати, як те, що є знатний, багатий, могутній, а й підкреслить, що й доля йому сприяє, і заявить це, вказавши на деякі його добрі вчинки, які є доказом його скромності та поміркованості.