Здається, що про листи зайво вести розмову, коли немає нічого такого, чого б ми в цій галузі не досліджували на підставі того, що мали сказати і дійсно вже сказали. Але чому той, питаю я, хто добре навчений мистецтву красномовства, не може писати листа? Або чому ж той, хто вміє, промовляючи, переконати народ своїми промовами, не може поговорити з друзями чи з іншими людьми.
Оскільки велика кількість письменників до того спотворюють цей вид творчості, що листи учнів не користуються повагою навіть серед неосвічених і темних людей, то майже нічого надіятися, щоб хтось, кінчаючи школу красномовства, /154/ міг правильно писати листи, хіба що він перед тим довго навчався цієї справи під керівництвом учителя. А якщо йдеться про того, що однією практикою здобув це вміння, то я вважаю необхідним, наскільки можливо, взяти на себе цей труд і підтримати добре ім’я риторів.
Я бачу, та й будь-якому спостерігачеві видно, що треба вказати і засудити два недоліки в листах учнів: 1) полягає в тому, що вони не знають, про що треба писати на ту чи іншу тему, і описують те, що не стосується суті, а необхідне пропускають; 2) недолік полягає в тому, що не знають стилю чи характеру висловлювання при написанні* листів. Кожен страждає своєю хворобою: один наповнює листи гордістю й блиском богів і героїв та дзвінкими словами, інший забруднює їх, хизуючись знаннями, ще інший наповнює їх, як кажуть, невдалими дошкульними дотепами і, нарешті, кожний начиняє їх своїми недоліками. І хоч це не стосується правдивого ораторського викладу, я вказую на ці дві помилки, оскільки намагаюся їх подолати. Подаю тут також певну скарбницю підбору матеріалу і те, що слід писати в кожному роді листів.
ДАЛІ Я ВКАЖУ НА ХАРАКТЕР СТИЛЮ
Лист — це розмова відсутнього з відсутнім за допомогою письма, а не голосу.
1. Назва лист (по-грецьки «επιστολή») походить від слова «επιατελλω», яке по-латинськи означає «посилати», оскільки його відправляють до відсутніх. 355
2. Стародавні римляни називали листи таблицями і табличками, бо ще не було відоме використання паперу. На табличках, покритих воском, виводили літери і через це навіть ще й тепер ми називаємо «табеллярами» рознощиків листів. Листи називаються ще й «літери» з тієї причини, що вживання літер тут частіше і більш необхідне, ніж усе інше.
«Літера» в однині не може вживатися замість слова «лист», хіба тільки в поезії, як це видно з пісень Овідія, в «Героїнях», «Скорботних елегіях», «Листах з Понта» тощо. Таблички ж (кодіцилли) дістали назву від матеріалу, бо виготовлялися з деревини (codex) чи з якогось очерету, подібно як з папірусу — листи для писання.
3. Завдання листа, як про це навчає Ціцерон («До близьких», кн. II, лист 4-й) в тому, щоб повідомити відсутніх про те, що важливо їм знати про вас чи про них самих.