Це почуття найбільше застосовується в дорадчих промовах, в яких страхом виникнення і прагненням знищення безчестя збуджуються слухачі до чогось чесного, хоч його важко досягти. Отже, сором — це страждання або хвилювання душі з приводу зла, чи то минулого, чи теперішнього, чи майбутньго, яке приносить неславу.
ЯК ЗБУДЖУВАТИ ПОЧУТТЯ СОРОМУ
Арістотель, розмірковуючи про почуття сорому («Риторика», II), вчить, що сором виникає з приводу того зла або вад, які огидні і пов’язані з ганьбою та неславою. Отже, якщо щось буде саме таким, то воно здатне викликати почуття сорому. Взагалі, здається негідним: по-перше, боязливість, по-друге, легкодушність, по-третє, незнання та нерозсудливість, по-четверте, безсилля особливо невистачає для встановлення справедливої кари; по-п’яте, в’ялість та байдужість, по-шосте, підозрілі з якихось мотивів чесність, довір’я, справедливість, і передусім, коли через безкарність злочинців видно, що навіть керівник перейняв ці хиби, і далі, низька жадоба. По-восьме, погані ознаки здібностей та нікчемної душі, якими є: вище 335 цінити користь, ніж честь, не турбуватись про славу, безглуздо леститись, боятися говорити правду, надіятись на малу наживу та вдячність, відмовлятись від своєї думки, негідно служити, певна в’ялість тощо. Отже, щоб збудити почуття сорому, скажеш, що не можна уникнути ганьби внаслідок боязливості, легкодушності та інших вад, якщо не станеться цього — то і цього, то виникне підозріння, що ми подібні до тих, яких вважаємо, що вони — услужливої вдачі, потакують, лестяться, не можуть здобути слави і т. п., і яких безчестя збільшиться завдяки притягненню даних місця, часу, роду і т. д.
Стиль подібний до того, котрого, як ми вказували, треба вживати для збудження страху або благородної ревності. Прикладом послужить промова «На захист закону Манілія», в якій Ціцерон справедливо вказує, що не можна було стерти великої плями з римського імені від війни з Мітрідатом, якщо не покарати Мітрідата.
Прекрасно про це сказано також у Вергілія [«Енеїда», XI, [732 — 735], де Тархон77 підбадьорював тиррентських78 вояків проти героїні Камілли79.
«Який страх, і завжди безтурботні і бездіяльні тирренці, яка велика боязнь прийшла до ваших сердець? Жінка гонить вас, розсіяних, та руйнує бойові порядки! Куди залізо...» /144/ «...».