ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ
Патріарха Київського
і всієї Руси-України ФІЛАРЕТА
Преосвященним архипастирям,
боголюбивим пастирям,
чесному чернецтву і всім вірним
Української Православної Церкви
Київського Патріархату
Дорогі браття і сестри!
ХРИСТОС ВОСКРЕС!
Ми усвідомлюємо значення Воскресіння Христового всім серцем, всім розумінням і всією своєю істотою лише тоді, коли смерть торкається нашого серця, коли вона обіймає його своїми холодними кліщами. В цих жахливих обставинах Воскресіння Христове заспокоює нашу душу, лікує глибоку рану нашого серця і подає нам надію на життя вічне.
Син Божий для того і зійшов на землю і став людиною, щоб перемогти смерть, бо вона є найстрашнішим і найжахливішим ворогом людства. І коли ми проголошуємо “Христос Воскрес!” або відповідаємо “Воістину воскрес!”, ми навіть до кінця не усвідомлюємо, яку важливу істину сповідуємо.
Вся проповідь апостолів була зосереджена навколо Воскресіння Христового. Вороги Ісуса Христа – юдейські книжники і фарисеї – над усе боялися свідчення про Воскресіння Христове. Недаремно апостол Павло сказав: якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша. Всі ми залишаємось у гріхах (Див.: 1 Кор. 15, 14–17).
Воскресіння Христове свідчить, що Бог переміг у людській природі закон смерті. Смерть хоч і продовжує царювати над людством, але не вічно; вона стала тимчасовою. Настане час, коли всі померлі воскреснуть, і душі знову з’єднаються зі своїми тілами. Чи це можливо? Не тільки можливо, але й насправді буде! А хіба можливо, щоб людина сама себе воскресила? Кожен скаже: ні! Але ж Христос воскрес Сам, силою Свого Божества. Так само Він воскресить весь рід людський. Так буде беззаперечно! Бо Ісус Христос засвідчив це Своїм воскресінням. У Бога не може бути неправди, тому що Він – Істина. Сутність нашої віри й полягає саме в тому, щоб довіряти Богу і не довіряти своєму обмеженому розуму; довіряти Ісусу Христу, а не дияволу.
Воскресіння Христове відбулося після голгофських страждань Господа нашого Ісуса Христа, коли Він перетерпів невимовні душевні й фізичні муки. На Голгофі юдеї безрозсудно вигукували: якщо Ти Син Божий, спасись Сам; інших спасав, а Себе не можеш спасти; зійди з хреста, і ми увіруємо в Тебе! Чи не подібне ми чули від безбожників, коли вони, знущаючись над віруючими, руйнували храми Божі, глузували з усього святого і говорили: де ваш Бог? Чому Він не захищає вас?
У Христа Спасителя була Голгофа, але після неї настало воскресіння. У Божої Матері і в апостолів була скорбота, а потім прийшла радість. Подібне відбувається в житті кожного християнина. Християнство – це не вчення про Христа, а спосіб життя. Кожен християнин повинен нести свій хрест і піднятися на свою голгофу. Тоді й він стане співучасником Воскресіння Христового.
Апостол Петро говорить: оскільки ви берете участь у стражданнях Христа, то станете учасниками і Його слави (Див.: 1 Пет. 4, 13). Брати участь у стражданнях Христових не означає лише співчувати Христу. Співстраждати Христу – значить страждати в житті несправедливо, подібно до Нього і з вірою в Нього. Для того, щоб стати учасником Воскресіння Христового, Його слави і радості, треба спочатку разом з Ним пройти свою голгофу.
Той самий апостол Петро пише у своєму посланні до християн: улюблені, страждань, ніби для вас неприродних, що посилаються вам для випробування, не цурайтеся. Тільки б не постраждав хто з вас як убивця, чи злодій, чи злочинець, або як той, хто зазіхає на чуже; а коли як християнин, то не соромся, а прославляй Бога за таку долю (Див.: 1 Пет. 4, 12-15). Ми повинні не боятися страждань і не впадати у відчай. А коли не вистачає терпіння й сил, треба звертатися по допомогу до Христа Спасителя. Він випробував на Собі людські страждання, тому може допомогти і нам.
За свою тисячолітню історію український народ багато страждав – згадаймо хоча б татаро-монгольську навалу. Протягом багатьох століть він терпів усіляке поневолення. Його нищили голодомором, війнами, концтаборами, Сибіром і Соловками. Його мову зневажали, а розвиток української культури гальмували і обмежували. Тепер, після довгих віків поневолення і боротьби, Україна отримала державну незалежність. Після своїх голгофських страждань вона воскресла як держава. Україна поступово визволяється від духовного полону державного атеїзму. Коли на місці зруйнованих церков піднімаються нові величні храми, хіба це не воскресіння? Коли дорогою до храму Божого ідуть діти й молодь, хіба це не свідчить про духовне воскресіння? Тільки той, хто не має духовних очей, не бачить в цьому прояву всемогутності Божої.
У повсякденному житті, навіть у незалежній державі, ми бачимо неправду, насильство над свободою, дарованою Богом, несправедливе збагачення одних за рахунок зубожіння інших. У цій складній ситуації і тяжких обставинах життя Ісус Христос говорить Своїм послідовникам: “У світі зазнаєте скорботи, але мужайтесь: Я переміг світ” (Ін. 16, 33). Воскресіння Христове вселяє в нас надію і надає духовну силу перемагати страждання та всілякі види зла. Ми повинні усвідомлювати, що правда Божа завжди перемагає, що ненависть і ворожнеча несумісні з християнською любов’ю, що гріх завжди роз’єднує, а любов об’єднує.
Дорогі браття і сестри! Сердечно вітаю вас, а також наших співвітчизників – українців у діаспорі – із світлоносним святом Воскресіння Христового.
Вітаю зі святом Пасхи Президента України Леоніда Кучму, Верховну Раду, уряд, українське військо, всіх християн і весь український народ.
Нехай воскреслий Господь наш Ісус Христос подасть усім нам Свою благодатну поміч на справи добрі. “Святкуючи оновлення життя нашого, – повчає нас св. Григорій Богослов, – оновлюймося і ми духовно! Усе в природі оновлюється – нині весна природна і весна духовна, весна видима і весна невидима. О, якби ми сподобилися її там, духовно змінившись тут, і оновленими перейшли в нове життя в Христі Ісусі, Господі нашому! Йому ж, воскреслому, всяка слава, і честь, і держава, зі Святим Духом, на славу Бога Отця” (Св. Григорій Богослов, Слово 44).
Амінь.
Воістину Христос Воскрес!
Пасха Христова
2002 рік
Київ