Хто може бути нещаснішим,
аніж користолюбці
В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!
Дорогі браття і сестри!
Користолюбство – це така закваска, яка куди б
не потрапила і в який би дім не ввійшла, робить його нечистим, навіть якщо людина здобула неправдивим шляхом не все, а тільки частину.
Хто може бути нещаснішим, аніж користолюбці, які своє життя роблять небезпечним, постійно обтяжують його турботами, журбою і безсонням. Коли користолюбець багатіє, він не відчуває ніякої радості, навіть якщо одержує від усіх усе, але коли втрачає копійки – переживає так, ніби втратив саме життя. Якщо така людина має дружину, дітей або друзів, вони видаються йому гіршими за справжніх ворогів.
Користолюбець журиться, коли бачить успіх інших, засмучується при відчутті стану загального благоденства, усувається від будь-якої справи, якщо неможливо одержати наживу. Він ненавидить усіх: тих, хто має, і тих, хто не має; тих, хто не має, – за те, що вони можуть звернутися до нього по допомогу, а тих, хто має, – за те, що не володіє їхньою власністю. Він до всіх ставиться так, ніби всі його кривдять. Що для користолюбця люди! Для нього і Бог є ворогом.
Св. Іоан Золотоустий говорить: “Чи бажаєте ви знати, що багатство не дозволяє людині бути людиною, а перетворює її на тварину? Колись Антиохію спіткала засуха: небо стало безхмарним, усі чекали голодної смерті – найстрашнішої з усіх смертей. Місто молило Бога визволити народ від цієї біди. І з Його милосердя пішов рясний дощ. Усі люди раділи і святкували, один тільки багатій сидів засмучений, з опущеними очима, мертвими від горя. І тоді багато хто почав розпитувати у нього про причину його туги. Перебуваючи в муках від жадоби наживи, він не в змозі був приховати причини і сказав: “Я маю десятки тисяч мір хліба і не знаю, що тепер із ним робити”. Чи не слід би вирізати цей язик? Чи не належало б перестати битися серцю, яке породило такі слова? Дійсно, хто може бути нещаснішим за користолюбця, котрий сумує через відсутність голоду, щоб лише збільшилося у нього золота”.
Що може бути злочиннішим, ніж руки користолюбця? Що може бути зухвалішим і несамовитішим, аніж його очі? Користолюбець не бачить ані людей – як людей, ані неба – як неба, а все це вираховує грошима. Добрі люди бачать людське горе і співчувають, а хижаки бачать нужденних і приходять у велику лють. Чесні люди не зазіхають на чуже добро, вони ладні роздати своє, а користолюбець не заспокоїться доти, поки не привласнить чуже.
Св. Іоан Золотоустий говорить: “Ведмеді та вовки, коли наїдяться, залишають їжу, а користолюбці не знають вдоволення”.
Коли людина не вміє користуватися грошима, тоді не вона володіє ними, а гроші володіють нею. Хто любить гроші, той не тільки не зможе любити ворогів своїх, але буде ненавидіти й друзів. Така людина не знає ні родинних, ні дружніх почуттів, не шанує літніх людей і не має жодного приятеля. Користолюбець до всіх ставиться вороже, передусім до себе самого, тому що не тільки губить свою душу, але й тіло виснажує постійними турботами.
Нехай знають користолюбці, що люди, яких вони скривдили, мають дуже сильну зброю. Коли ті, кому чинять зло, не вимовляють жодного поганого слова, а тільки оплакують свої нещастя, то Бог чує їхні молитви і буває до них милостивий, а їхніх кривдників піддає карі. Виганяймо ж зі свого серця дух користолюбства і наслідуймо доброчесне життя св. Філарета Милостивого, який, будучи і багатим, і бідним, не мав у своєму серці корисливості й усе своє життя допомагав людям.
Амінь!