“Не треба думати, що Чорнобильська катастрофа – це катастрофа тільки України й частково Росії та Білорусі. Ні, це є катастрофа всього людства, і це є попередження Бога всім нам: якщо не покаєтесь, то всі також загинете”, – сказав, виступаючи на парламентських слуханнях 5 грудня 2000 року Патріарх Київський і всієї Руси-України Філарет. Наш кореспондент зустрівся з владикою і мав з ним розмову.
– Ваша Святосте, в Одкровенні Іоана Богослова є слова, які в останні, післячорнобильські роки часто цитуються і ще, очевидно, цитуватимуться: “І засурмив третій ангел, – і велика зоря впала з неба, палаючи, як смолоскип; і впала вона на третину річок і на водні джерела. А ймення зорі тій “Полин”. І стала третина вод як полин, і багато людей повмирали від води, бо згіркла вона” (Одкр. 8, 10– 11).
Що це – пророцтво святого, яке, на жаль, збулося, чи справді неминуча кара Божа людям за їхні гріхи? Маючи на увазі у цьому випадку Чорнобильську катастрофу.
– Скажу так: у цих словах поєдналося одне і друге. Тобто і пророцтво святого, і покарання Господнє – як наслідок невігластва. Те, що Іоан Богослов наперед сказав, не є його думкою чи його витвором. Це об’явлення від Бога як Творця усього сущого на Землі. Саме Він відкрив Іоану Богослову, що буде. Бо майбутнє людства нерозривно пов’язане з його духовністю. І якщо ми замислимося зараз над тим, чи є наші теперішні біди, зокрема природні катастрофи, техногенні аварії, Божим покаранням, – то це так. Є за що нас карати. Ви подивіться, що було в не такому вже й далекому минулому. Храми, святі ікони спалювали, духовенство розстрілювали. І якщо влада та її виконавці могли собі дозволити подібне щодо святинь, то можна уявити, якими байдужими і жорстокими вони були до того, що ми називаємо довкіллям, тобто творінням Божим. Згадаймо історію: в якій країні і коли ще так поводилися? Аналогів нема. І те, що ми одержали у спадок, – псування ґрунтів, вод, лісів, повітря, а відтак і численні катаклізми, спричинені неправедною людською діяльністю, – це наслідок того богохульства, яке відбувалося. Зрештою, це досить жорстоко виявилось у аварії на Чорнобильській атомній станції.
– Таким чином, Ваша Святосте, сам факт Чорнобильської катастрофи сьогодні час розглянути не зовсім так, як його трактує наука.
– Звичайно, стверджувати, що біда сталася лише через чийсь недогляд, технічні неполадки, було б спрощено. Сьогодні людство розглядає Чорнобиль як світову катастрофу. Нема такої країни, де про неї не знали б і не проникалися б співчуттям до людей, які постраждали від неї. Прийшло усвідомлення, що подібне може статись у будь-якій частині планети, світ починає розуміти, що Чорнобиль – це попередження для всього людства, аби у своєму розвитку воно йшло духовним шляхом, і цей шлях повинен бути головним.
У зв’язку з цим я хотів би нагадати один епізод з Євангелія. Коли Ісус Христос сказав жителям Єрусалима: “Думаєте, що ті вісімнадцять, на яких упала башта... і побила їх, були винні більше за всіх?.. Ні, кажу вам, але якщо ви не покаєтесь, усі так само загинете” (Лк. 13, 4–5). Із цих міркувань ми повинні підійти і до Чорнобильської катастрофи. Вона є катастрофою не лише України й частково Росії, Білорусі. Це, повторюю, катастрофа всього людства, і вона є попередженням Божим усім нам: якщо не покаєтесь, то всі також загинете. Гадаєте, ця катастрофа не могла статись у якомусь іншому місті Європи чи в Сполучених Штатах Америки? Могла. Але Бог чомусь обрав Україну. Вочевидь, через духовну занепадність тієї системи, до якої вона належала. І через Україну попередив увесь світ про неминучість покарання за життя поза Божими законами. Не буття визначає свідомість, як стверджували класики марксизму-ленінізму, а, навпаки, свідомість формує буття. У цьому можна переконатися на кожному кроці. Коли свідомість людей, їхня духовність занепадає, то це неодмінно позначається на суспільному житті загалом.
Що хоче сказати Бог Чорнобильською катастрофою? Він хоче сказати людям: ви думаєте будувати світ самі без Мене. Ви поставили в основу життя прогрес, людину, забувши про існування Бога, Який створив цей світ і ним керує. Ось, Я дав вам свободу, можливість показати свої здібності. А ви що зробили? Ви призвели до того, що створили небезпеку у світі. А могло бути й гірше, ви могли взагалі знищити весь світ. Тому покайтеся. Це означає, що ви повинні в житті і діяльності, не тільки особистому, а націй, народів, усієї цивілізації, на перше місце поставити духовні цінності, а не матеріальні. Ви женетесь за благами, забуваючи про духовність. Наслідки від цього можуть бути ще катастрофічнішими.
– Чи не означає це, владико, що техногенні аварії, катастрофи, і особливо така глобальна як Чорнобильська, є Божим покаранням за втручання людини у заборонені для неї сфери? Наприклад, розщеплення того ж атомного ядра, що зрештою й призвело до світових трагедій.
– Скажімо так: це є попередження. Бог створив людину за своїм образом і подобою. І оскільки Бог наділив людину розумом, то його не можна обмежити. Він буде діяти, вдосконалюватися, відкривати все нове й нове. Але Бог дав людині розум не лише для цього, а й щоб збагнути, чи потрібні її відкриття людству, чи не потрібні. І тому розум повинен бути поставлений під контроль духовності людини, її світогляду. Іншими словами – у своїх помислах людина повинна постійно перебувати перед Богом.
Один відомий французький учений сказав так: “Однією рукою вивчай природу, а другою тримайся ризи Божої”. Так-от, усі, кому накреслено робити наукові відкриття, хто причетний до них, повинні цим займатися. Але другою рукою – триматися ризи Божої, тобто постійно думати, чи треба це робити з огляду на Божі Закони. Чи воно на користь і нехай іде у світ, чи на шкоду і від нього слід відмовитись.
Саме відкриття атомної енергії, безумовно, може використовуватися на благо. І це доведено. Але ж навіть при застосуванні її в мирних цілях не дано було до кінця передбачити, як вона може повестися в тій чи тій ситуації. Тепер це також невідомо. Але вже є такі, з дозволу сказати “відкриття”, величезну шкоду від яких можна передбачити тепер. Наприклад, генна інженерія, клонування. Проти них Церква виступає уже нині. Бо вона бачить, що ці два напрями науки приховують у собі значно більшу біду, ніж використання атомної енергії. Беручи до уваги навіть катастрофу на Чорнобильській станції. Нехай би її ніколи і ніде не було. Тому-то нині, у час надзвичайно бурхливого технічного розвою, усі свої наукові відкриття вчені насамперед повинні перевіряти, звертаючись до Бога. Інакше світові катастрофи – неминучі.
– Із Ваших слів, владико, можна зрозуміти, що, незважаючи на загальне ставлення до атомної енергетики, Ви не є її абсолютним прихильником. Між іншим, у деяких країнах Європи вже відчувається тенденція до припинення будівництва атомних станцій, ведуться пошуки альтернативних джерел енергії. Очевидно, людство уже почало замислюватись над можливими наслідками саме цього відкриття збіглого тисячоліття.
– Я не вчений і, звичайно, не можу прогнозувати, яким шляхом може піти розвиток енергетики. Але впевнений у тому, що людство, наука з усіма її технологіями повинні постійно зважувати і відмовлятися від усього того, що може призводити до катастроф. Якщо те чи інше відкриття навіть дає тимчасову користь, а помилка у його подальшому застосуванні або ще якась причина можуть завдати колосальної шкоди, яка перекриє позитивні результати цього винаходу, то від нього слід відмовлятися, як би важко це не було. Візьмімо для прикладу хоча б ту саму атомну енергетику. Якщо на Чорнобильській АЕС стався вибух, який покрив усю Європу, а від цього ми не були застраховані, то скажіть, яку користь мало б людство від цього винайдення? Подивимося з цього боку на уже згадувані клонування, генну інженерію. Чимало учених подають їх нам як досягнення, мовляв, це дасть можливість позбутися різних вад, хвороб у живому світі – рослин, тварин і навіть людей. На якомусь етапі, тимчасово, можливо, цього й можна буде досягти. А яких негативних наслідків слід чекати від цього? Вони можуть перевершити найфантастичнішу уяву, бо ці речі є втручанням людини у суть живого, створеного Господом Богом. І це може призвести до неймовірних деформацій. Ось тут учені й повинні глибоко замислитися, чи варто випускати цього джина з пляшки, щоб потім не знати, як його загнати назад. Подібні відкриття, на моє переконання, аморальні, суть диявольські.
– Виходить, Ваша Святосте, не лише, як мовиться, прості смертні, а й люди високоосвічені, творці прогресу, не дуже міцно тримаються, як Ви сказали, “за ризи Божі”. Чи це не від надто спрощеного, чи навіть спотвореного сприйняття усього сущого на Землі? А звідси і ставлення до цінностей загальнолюдських і духовних, мовляв, “після нас хоч потоп”.
– Це так. А все тому, що людство у масі своїй, зокрема європейська цивілізація, відкинуло Бога і в центр буття поставило не Його, а людину. Це є глобальна помилка. І внаслідок цього відбуваються потрясіння, свідками яких ми є. І коли я виступав на парламентських слуханнях у Верховній Раді, то саме це хотів підкреслити: катастрофи, аварії, катаклізми – це Божі попередження. Ви думаєте, що від людини все це залежить, а я вам кажу: не від неї, а від Бога як Творця. І тому в центр своєї діяльності, чим би людина не займалася, потрібно ставити Його. До речі, про потоп. Всесвітній мається на увазі. Він стався саме тоді, коли людство дійшло до такого аморального стану, що не знайшлося серед нього праведників, котрі жили б згідно із Заповідями Божими. Винятком виявився лише Ной. І Господь залишив його одного разом з родиною та ще й наказав узяти “кожної тварі по парі”. А все зло знищив, інакше воно заполонило б увесь світ на майбутнє.
А хіба екологічні біди в Закарпатті чи зовсім недавнє обледеніння, яке спіткало велику кількість населених пунктів України, не є локальними попереджувальними “потопами” для усіх нас? Тут є над чим замислитися.
– Яким же чином ми повинні переборювати своє “его”, щоб не воно домінувало у світі, а настанови Господні? Як засвідчує життя, нашої теперішньої демократії з усіма її свободами для цього виявилося замало...
– Багато що залежить від загального орієнтування нашого суспільства на духовні цінності. Це те саме виховання. Виховання – і словом, і духом, і прикладом, якщо хочете – навіть законом. Нині майже всі читають Біблію, люди ходять до церкви. Але ж часто трапляється: в одній руці – Закон Божий, у другій – порнографічне чтиво. Виходить, не за переконанням, а заради моди звертається людина до Святого Письма. Це не дає користі.
Прикро, що до таких гіпертрофованих явищ значною мірою причетні засоби масової інформації, література, кіно, телебачення, які буквально прищеплюють людям, особливо молодому поколінню, агресивність, шкідливі звички, ниці тваринні почуття і смаки. Візьмімо телебачення. Ніхто не заперечуватиме, що загалом це корисна річ. Але ж дуже часто воно використовується для антигуманного, антидуховного виховання. Нема такого дня, коли б по телевізору не показували фільм, як правило, зарубіжний, де культивуються жорстокість, злодійство, розпуста. Подібні речі, на мою думку, потрібно забороняти законом.
Між тим, поширенню негативних суспільних явищ почасти сприяють саме антихристиянські закони. У деяких європейських країнах уже дозволяються одностатеві шлюби. Більше того, вони схвалюються навіть деякими релігійними конфесіями. Це богоборницький шлях, інакше як гріховним його не назвеш.
Будемо сподіватися, що подібна уседозволеність на державному рівні не дійде до нас. Але ж і ми маємо досить законодавчих актів, у яких кимось передбачені лазівки для крадіжок, службових зловживань, різноманітних інших порушень, вигідних людям, нечистим на руку.
Можливо, комусь не сподобалося, але саме це я мав на увазі, коли говорив на парламентських слуханнях, звертаючись до співвітчизників, про велику відповідальність з приводу закриття ЧАЕС. Якщо Захід виділяє кошти на ліквідацію станції, то їх потрібно чесно використовувати за призначенням. А не розкрадати. Бог це бачить і все може повернути так, як ми й не мислимо.
– Чорнобильську АЕС закрито. Згадка про неї, а точніше – про катастрофу на ній, з часом залишиться хіба що в підручниках історії. Але назавжди залишаться в історії людства рядки з Одкровення Святого Іоана Богослова (Апокаліпсиса) про нищення землі після сурмлення шістьох ангелів. Після третього засурмлять ангели четвертий, п’ятий, потім шостий. Чи не є це пророцтвом якихось інших катастроф, які ще не сталися, але можуть відбутися в майбутньому?
– Так, зоря Полин затухає... Будемо молитись і просити Господа Бога, щоб вона ніколи і ніде більше не впала. А щодо наступних одкровень Божих, про які йдеться в Апокаліпсисі, то тут треба мати на увазі таке: сказане Богом обов’язково збудеться. У Всевишнього слово не розходиться з ділом. Інша річ, що ми не знаємо, коли це буде, як і в якому вигляді. Про це можемо судити лише після того, як воно станеться. Так само, як про ту саму зірку Полин. Ніхто ж не конкретизував, що це буде Чорнобиль. А коли це сталося, то в Апокаліпсисі знайшли відповідні слова про цю зірку. Навіть назва збіглася. Одна із назв полину – чорнобиль. Інші одкровення також збудуться, хоча й невідомо де. Проте сьогодні ми можемо говорити про одне: будь-які порушення, особливо глобальні, Закону Божого, Заповідей Божих призводять до покарання. Чорнобильська катастрофа є попередженням, що подібне з нами може статися і в майбутньому, якщо не покаятись.
– Святійший владико, в нашій розмові Ви часто наголошуєте на покаянні. Перед ким нам слід каятися – перед землею, яку сплюндрували, природою? І це має бути всенародне покаяння, приурочене до певного дня, як дехто пропонував, чи як?
– Ну, перш за все, перед землею, природою каятися неможливо. Каятися потрібно лише перед Богом, Творцем землі, природи. Хоча природа потерпає саме внаслідок гріховності людини. І покаяння людей неодмінно зменшать її страждання. Але щоб покаяння було справжнім, а не декларативним, треба, аби покаялася кожна людина зокрема. Не може покаятися народ в цілому. У кожного з нас свій гріх. Тож кожна людина повинна каятися конкретно. Що таке покаяння? В Євангелії про це сказано досить ясно. Іоан Хреститель, закликаючи до покаяння, казав: “Принесіть достойні плоди покаяння”. Храми руйнували? Відтворіть тепер. І справді, нині ті, хто кається, відтворюють святині. Сьогодні в Україні вже споруджено близько півтори тисячі храмів. Це є ознака покаяння. Поглянемо на сучасне наше становище. Різні комерційні, а нерідко й державні структури правдами і неправдами доводять людей до зубожіння. У багатьох нема заробітної плати, що, до речі, невдовзі може чекати і на багатьох жителів Славутича, вивільнених у зв’язку із закриттям ЧАЕС. Пенсіонери, котрі все життя працювали, втратили свої заощадження, а власне на пенсію прожити неможливо. Але хтось же за їхній рахунок збагатився. Ці “хтось” також закликаються до покаяння. Віддайте людям належне їм, забезпечте нормальне життя для них. Оце і є покаяння. І якщо ти збагачуєшся за рахунок зубожілих людей, то май на увазі: Бог є, Він не забуває, що ти зробив, і тебе неодмінно покарає. І навіть Чорнобиль може бути для тебе, твій особистий Чорнобиль.
Відмова України від свого ядерного потенціалу – зброї масового знищення, закриття Чорнобиля також до певної міри є покаянням, бо це значно зменшує напругу у світі, спричинену загрозою радіоактивного забруднення значних територій. Україна дотримала слова, виконала свою обіцянку перед Європою і світом, і світ гідно це оцінив.
– І наостанок. Ваша Святосте, невдовзі ми зустрінемось із третім тисячоліттям. Яким слід би увійти в нього людству? І яким, на Вашу думку, може бути для людства XXI століття?
– Що із нами буде у XXI столітті, достеменно ніхто сказати не може. Ми не пророки, і передбачити наперед, що з нами може статися, нам не дано. Про це одному Богу відомо. Але як людина, яка живе в цьому світі, спостерігає розвиток історичного процесу, можу сказати таке. Якщо людство не зверне найсерйознішої уваги на духовні проблеми, якщо у своєму житті й діяльності не поставить духовність на перше місце, а матеріальні блага на друге, то воно само собою може прийти до самознищення цивілізації. Тому що саме в її надрах зароджуються всі оті негативні явища, про які ми говорили.
Збереження довкілля, взагалі всього живого на Землі нерозривно пов’язане з духовним осмисленням суті життя за Божими Законами і Заповідями. Якщо людство це зрозуміє, то існуватиме і далі.
– Щиро дякуємо, владико, за бесіду. Бажаємо Вам доброго здоров’я і щедрого ужинку на духовній ниві України.
Розмову вів Михайло ПРИЛУЦЬКИЙ,
журнал “Надзвичайна ситуація”, № 12, 2000 року