“Після того, як нещодавно Президент України Леонід Кучма зустрівся в Стамбулі із Вселенським Патріархом Варфоломієм, об’єднання православних конфесій в Україні в єдину помісну Церкву стало цілком реальним і може бути реалізоване вже найближчим часом”, – вважає предстоятель УПЦ Київського Патріархату ФІЛАРЕТ, з яким розмовляв наш кореспондент.
– Святійший владико, скажіть, будь ласка, в чому суть і які наслідки зустрічі глави нашої держави з Вселенським Патріархом?
– За тією інформацією, яку я отримав з Вселенської Патріархії, на зустрічі Леоніда Даниловича Кучми з Патріархом Варфоломієм мова йшла про утворення в Україні єдиної помісної православної Церкви. Тобто Церкви автокефальної, яку в`изнають, по-перше, Вселенський Патріарх, а відтак й інші помісні православні Церкв`и. Досягнуто домовленості, що Президент України напише листи до Вселенського Патріарха та до Патріарха Московського Алексія і запросить їх в Україну, в Київ, щоб тут зустрітися з представниками трьох православних конфесій – УПЦ Київського Патріархату, УАПЦ та УПЦ, канонічно підпорядкованої Московському Патріархату – з приводу утворення в Україні єдиної помісної православної Церкви.
Після факту такого об’єднання повинно настати визнання з боку Вселенського Патріарха і визнання від інших помісних православних Церков. Ось коротко про суть і наслідки зустрічі в Стамбулі 24 листопада.
– Тобто є впевненість у тому, що три православні конфесії, між якими довгий час був розбрат, нарешті прагнуть порозумітися? На чому це ґрунтується?
– Ще 8 листопада поточного року Константинополь відвідали делегації двох українських Церков – УПЦ Київського Патріархату та УАПЦ. Їх прийняв генеральний секретар Священного Синоду. Йшлося саме про об’єднання цих двох Церков і про створення єдиної помісної православної Церкви. У підсумку переговорів делегації підписали документ про те, що вони працюватимуть на об’єднання цих двох Церков. І після об’єднання Патріарх Варфоломій має намір визнати Українську Православну Церкву як автокефальну і надати цій Церкві Томос. Відтак Українська Православна Церква стане однією з 15 помісних православних Церков світу.
– Чи має намір глава УПЦ (яка раніше носила юридичну назву УПЦ Московського Патріархату) митрополит Володимир (Сабодан) взяти участь у цьому процесі?
– Якою буде позиція митрополита Володимира, ми дізнаємося, коли Президент Леонід Кучма звернеться до Москви та Константинополя з відповідними листами. Але щодо участі УПЦ Московського Патріархату в переговорах, то ми хочемо, щоб ця Церква брала в них участь. Якщо ж вона не братиме участі, то процес об’єднання на цьому не зупиниться. Ми об’єднаємося з УАПЦ, і все-таки буде в Україні єдина помісна Церква. Якщо згадана вами УПЦ не піде на об’єднання, то вона не матиме права називатися Українською Церквою. Вона може існувати в Україні, але не як українська, а як Російська Церква в Україні.
– І все-таки, Ви сподіваєтеся на те, що вдасться порозумітися?
– Ми повинні шукати компроміс. Для того, щоб об’єднатися, треба забути все минуле, ті образи, які завдавали одне одному, йти вперед і об’єднатися на основі християнської любові.
– Як скоро, на Вашу думку, Святійший владико, може статися історична подія визнання Української Помісної Церкви? Це можливо на початку нового століття?
– Коли ми ще 1992 року об’єднувалися й боролися за автокефальну Церкву, за її визнання, мало хто вірив, що можемо цього досягти. Але сьогодні реально стоїмо якраз перед об’єднанням і визнанням Української Церкви. Думаю, що це може статися в першій половині наступного року. До кінця цього року залишилося мало – менше місяця. За цей час нам ще треба зустрітися, обговорити, потім провести об’єднавчий Собор. Але визнання Української Церкви – реальне. Я навіть сподіваюся, що до Києва приїде Вселенський Патріарх Варфоломій на вручення Томоса про визнання. Хотілося б, щоб до приїзду Папи Римського, який має прибути в Україну в червні наступного року, в нашій державі побував Вселенський Патріарх і привіз цей Томос про об’єднання, тобто про автокефалію Української Церкви і входження її у світове православ’я.
– Якщо визнання Української Церкви незабаром стане довершеним фактом, то чи Російська Православна Церква зможе мати тут свої храми?
– З точки зору церковних канонів, на єдиній канонічній території (мається на увазі держава) повинна бути одна помісна православна Церква, з єдиним керівництвом. Але на території цієї помісної Церкви можуть бути і парафії, подвір’я або екзархати інших Церков. Це вже – за домовленістю з тією чи іншою помісною Церквою. Наприклад, так, як відбулося недавно в Естонії. Там утворилась єдина Естонська Апостольська Православна Церква з єдиним керівництвом. А російські парафії існують там як подвір’я Російської Церкви.
Так само і в Україні тимчасово може існувати екзархат Російської Православної Церкви. Але, повторюю, тимчасово. А з часом все це має влитися в єдину помісну православну Церкву. Бо якщо будемо ділити за національною ознакою, то тоді треба в Росії створювати Український екзархат чи, скажімо, Грузинський екзархат. Але це ми пішли б шляхом розділення самих помісних Церков. А тому треба дотримуватися канонів: на одній території має бути єдина помісна православна Церква.
– Чи не очікуєте Ви, владико, нарікань з боку мільйонів росіян, які живуть в Україні? Адже не всі вони знають українську мову, звикли до богослужінь мовою церковнослов’янською або російською...
– Спочатку з’ясуємо: в Росії існує Російська Православна Церква. Але ж у Російській Федерації живуть не тільки росіяни, а й українці, яких теж – мільйони, і люди інших національностей. А існує ж єдина Російська Православна Церква на чолі з одним Патріархом. У нас також є своя незалежна держава Україна. І в ній, як і в інших державах, наприклад, у Болгарії, Грузії, Греції тощо повинна існувати своя помісна православна Церква. В інших країнах також є православні мешканці різних національностей. І вони підпорядковані саме помісній Церкві, яка існує в тій державі. Ось і ми хочемо, щоб в Україні теж була єдина помісна православна Церква, звісно – Українська.
Але коли ми говоримо про Українську Церкву, це не означає, що до неї не можуть належати росіяни. І богослужіння в Українській Православній Церкві будуть відправлятися як українською мовою, так і церковнослов’янською – для тих громад, які цього хочуть. Але вони будуть належати до помісної Української Церкви. І росіяни не є і не будуть утискувані в Україні та в Українській Церкві.
– Ваша Святосте, скажіть, будь ласка, яка динаміка розвитку Київського Патріархату за час його існування?
– Київський Патріархат щорічно зростає. На сьогодні ми маємо 29 єпархій в Україні, 32 архиєреї. Маємо приблизно 3,5 тисячі парафій, а 1992 року було десь 1990... І це, незважаючи на те, що майже в кожній області ми зустрічаємо перешкоди з боку деяких чиновників місцевих органів влади, які гальмують реєстрацію наших статутів, не дають можливості парафіям УПЦ, підпорядкованим МП, переходити в Київський Патріархат, як це було в Дарницькому районі Києва.
– А які, за Вашими відомостями, настрої єпископату та священиків так званої УПЦ Московського Патріархату в Україні щодо об’єднання?
– Настрій у них такий: вони готові до об’єднання – і частина єпископату, і духовенства. Приблизно, за нашими даними, 60–70 відсотків єпископату Московського Патріархату і духовенства згодні на об’єднання. Але, поки не існує визнаної Української Церкви, вони побоюються, що їх каратимуть так само, як карали інших, хто переходив до Київського Патріархату.
Анатолій ЗУБКОВ,
газета “Демократичне слово”, 5 грудня 2000 року