“Ідіть по всьому світу і проповідуйте...” Ці слова Ісуса Христа втілилися на теренах Київської держави. Багато століть тому, ступивши на київські пагорби, апостол Андрій Первозваний приніс цій землі своє заступництво і Божу Благодать. Із золотоверхого Києва розійшлося християнство по всіх просторах України-Руси. А на древніх печерських горах зародилося чернецтво, здобувши своєю святістю славу українському православ’ю. Сівачі Слова Божого утверджували своєю діяльністю віру православну і підтримували побожне благочестя серед нашого народу. Взірцем проповідництва у наші дні можна назвати повчальне слово Предстоятеля Української Православної Церкви Київського Патріархату Святійшого Патріарха Київського і всієї Руси-України Філарета, з яким зустрівся кореспондент “ЗіО” .
– Ваша Святосте, рано чи пізно людина замислюється над своїм призначенням на землі, над сенсом життя. Деякі, приходячи до Бога, стикаються з питанням істинності віри.
– Істинною вірою є та, яку відкрив сам Бог. Існують релігії природні – вони побудовані на тяжінні людини до Бога, бо в самій природі людини закладено ідею Божественності. Християнство не є природною релігією, бо воно побудовано на Божественному Одкровенні, тобто сам Бог відкрив ті істини, які потрібно знати людині. Істинність Божественного Одкровення Бог підтвердив Сином Своїм – Ісусом Христом, Який втілився, став людиною і Який довів, що Він не просто смертна людина. Проповідуючи, Ісус казав: “Якщо ви не вірите Моїм словам, що Я є Син Божий, то повірте Моїм ділам”. А діла його були надприродними: Він зціляв хворих, воскрешав мертвих тощо. І робив це тільки за допомогою сили слова Свого: казав сліпому “будеш бачити” – і той бачив, казав каліці “вставай і йди” – той вставав і йшов...
А подолання смерті, воскресіння Ісуса Христа стало основою віри християнської, безперечним свідченням істинності та божественності цього вчення.
– А у чому, на Вашу думку, полягає сенс земного життя?
– Земне життя має сенс тільки у тому разі, якщо існує Бог та існує вічне життя. Чому? Земне життя пов’язане зі стражданнями, несправедливістю, хворобами, боротьбою добра і зла. Якщо немає вічного життя, виникає питання: а чого прагнути, чи треба боротися зі злом? Навіщо боротися, можна жити за принципом: вигідно це мені, корисно – значить правильно. А добро чи зло – не має значення. А якщо є вічне життя, то ти вже своїм земним існуванням робиш вибір. Якщо обираєш добро тут, на землі, борешся зі злом, то й у вічне життя входиш людиною, котра тяжіє до світла, до Бога, до усього найкращого, найблаженнішого, і Господь дає це тобі. Коли ж на землі обирав усе зле, жив несправедливо, грабував, не хотів працювати, зруйнував сім’ю, дітей не вчив, то ти сам добровільно обрав своє майбутнє у стражданнях. У цьому і полягає сенс земного життя: у виборі свого вічного майбутнього – блаженства чи страждання.
– Ваша Святосте, Ви приділяєте велику увагу людям, які схибили на життєвому шляху і відбувають покарання в місцях позбавлення волі: освячуєте каплиці, молитовні кімнати, забезпечуєте тамтешні бібліотеки духовною літературою тощо. Як Ви ставитесь до людей, які тимчасово ізольовані від суспільства?
– По-християнськи. Що це значить? По-перше, ми повинні усвідомлювати, що ці люди носять образ Божий, є дітьми Божими, але у своєму житті вони звернули не на той шлях. Тому наше завдання допомогти їм вийти на правильну, істинну дорогу, дорогу до Бога, допомогти їм змінити свій спосіб життя. Немає гріха у світі, якого Бог не може простити. Але за однієї умови: якщо людина розкається. А розкаятися – це не є тільки сказати: “Господи, прости мене”. Покаяння – це зміна свого життя на краще. Якщо кається блудниця, то вона починає жити цнотливо, грабіжник – чесно, хто зруйнував сім’ю – повернувся до своїх рідних. Оце і є каяття. До того часу, поки людина, яка падає, все ж знаходить сили підніматися, її не здолають ні зло, ні гріх. Грішник, котрий визнає свій гріх, має шанс на порятунок. Коли ж опустився, не усвідомлює, що чинить, не бореться зі злом у самому собі, вважає, що веде нормальний спосіб життя, це вже стан, який у нас називають хулою на Святого Духа. Але допоки людина живе, ніхто не має права її засуджувати. Бог їй суддя. Багато грішників каються вже на смертному одрі. Щоб боротися зі злом, гріхом, слід завжди пам’ятати про свій смертний час. Пам’ятати про те, що у вічне життя відійдеш не з “мерседесом”, грошима, квартирою, дачею, а підеш таким, яким прийшов у цей світ, – нагим. І тільки те, що ти зробив у земному житті доброго чи поганого, залишиться з тобою у вічному майбутньому.
– Кілька років тому серед талановитих людей, що відбувають покарання, проводився конкурс "Просвітління", на який вони представляли свої роботи. Познайомитися з експозицією мали змогу мешканці столиці, інших міст України. Відгуки були тільки позитивні. Чи існує можливість у Церкви допомагати обдарованим людям після звільнення, скажімо, працевлаштовувати їх у церковних майстернях?
– Зараз будується та відроджується багато храмів, і ми будемо намагатися допомагати цим людям розвивати свій талант. На все воля Господня.
– А що спонукало Вас прийти до Бога?
– Мої батьки були релігійними людьми, але я виховувався у радянській школі і тому, як усі на той час, не мав змоги обрати шлях служіння Господу. Коли ж на фронті загинув мій батько, я замислився над сенсом земного життя людини. Так я прийшов до Бога.
– Яким Ви бачите майбутнє нашої держави?
– Я бачу Україну незалежною, духовно відродженою державою, з високим рівнем життя людей – у нас є усі можливості зробити її такою.
– Ви побували у багатьох країнах світу. Яка з націй найбільш релігійна?
– Немає на світі народів, які б не вірили в Бога, але кожен народ вірить по-своєму. Справа тут у тому, наскільки ця віра втілюється в життя і які цінності ставляться на перший план.
– Зло міцно тримається на землі, у людських душах. Де заховано його коріння?
– Ця вада існує тому, що у світі діє не тільки Бог, але й диявол та злі духи, які відштовхують людину від Бога, показують себе в таких проявах, як сатанізм, знахарство, магія тощо. Все залежить від волі людини. Є розум – значить, є можливість обрати свій шлях.
– Ми живемо на рубежі тисячоліть. Що готує нам нове тисячоліття?
– Це залежить від нас самих, ми творці свого майбутнього.
– Ваша Святосте, що Ви побажали б читачам нашої газети?
– Хочу побажати, щоб вони усвідомили сенс земного життя, завжди пам’ятали: земне життя це частина нашого буття взагалі. Дотримуйтесь законів Божих – і Бог допоможе вам.
Бесіду вів О. ІВАНОВ,
газета “Закон і обов’язок”, 21 травня 2000 року