Старець Паїсій широко вславився тим, що він воскресив і зреалізував давню свято-отцівську науку про Умну молитву, чи про Ісусову молитву, творену духовно. Не тільки воскресив цю науку, але й зреалізував н в тих монастирях на Афоні, а головно в Молдавії, де він був настоятелем. Наука про Умну молитву — це була основа його всежиттєвої монашої науки, яку він передав багатьом своїм учням.
Наука про Умну молитву йде з глибокої давнини, але пізніше її сильно забули. Старець Паїсій ціле життя нагадував про неї і поширив її не тільки в Молдавії, але й по Україні та по Росії.
Церковнослов`янська назва «Умна молитва» вже стала неясна, бо слово «умний» давно змінило своє первісне значення. Церковнослов`янське слово «умний» (умьний) визначає «духовний», або «мислений»1, внутрішній, або й «сердечний». У Новому Заповіті нема слова «умний», але часте слово «ум», і воно звичайно визначає «душа» або «дух».
Отже, «Умна молитва» — це «Духовна молитва», тиха сердечна молитва, внутрішня молитва. Таке значення і самий термін «Умна молитва» у нас відомі вже з XI віку. Наприклад, у рукописному Збірнику 1076 року читаємо: «Душа, молитовния сладости лишаєма, на розслаблениє и умертвиє умьноє приближається» (лист 49).
1 Срезневський І. Матеріали для словаря древнерусскаго язьїка. СПб., 1903. С. 1220. Року 1892-го було видане в Москві: «Обі умной или внутренней Молитв-ь».
Ще з юних літ, з самої природи своєї старець Паїсій був мовчальником (ісихастом) чи маломовним взагалі. Паїсієва мати завжди скаржилась на сина: «Все мовчить»... А від маломовності до Умної (Духової) молитви дуже близько.
Новиною було те, що старець Паїсій своїх монахів навчав про Умну молитву і вимагав її виконувати в своїх келіях, і скрізь і завжди.
Старець Паїсій склав і окрему працю про Умну молитву в шести розділах, склав її ще в Драгомирні, коли року 1763-го вернувся з Афону у Молдавію, — може, того ж, або 1764-го. До Драгомирни прийшла звістка, що в Україні, в Мошногорському монастирі один монах сильно виступає проти Умної молитви, зве її єрессю та спокусою. Так само цей монах осуджував книги давніх Святих Отців. Цей монах так сфанатизував свою братію, що вона зібрала в своїй бібліотеці святоотцівські книги, що навчали про Умну молитву, поприв`язувала до них каміння — і потопила в річці1...
Ця подія сильно вплинула на старця Паїсія, і він написав окрему книжку про Умну молитву на 6 розділів (глав). Цей Паїсіїв твір у рукописах розійшовся по всіх монастирях на Сході.
Взагалі, і монахи, і світські мало розуміють істоту і значення Умної молитви, і вона легко не приймається. Бо всі міцно пов`язалися з загальноприйнятими «офіційними» молитвами, і прийняту форму готові боронити всіма способами. Для сприйняття істоти Умної молитви потрібна висока духовна культура.
Року 1793-го трапилася така цікава подія, коли один монах сильно запротестував проти Умної молитви.
1 Четвериков С. Т. І. С. 109. .
У Поляноворонському монастирі спасався ієромонах Феопемпт — він улітку 1793 року сильно виступив проти Умної молитви і проти Святих Отців, що навчають про неї. Він сильно нападав на всіх, хто читає книги про Умну молитву, і звав їх єретиками та фармазонами1, а ці ж книжки дав їм старець Паїсій.
1 Фармазон — вільнодумець, перероблено з «франк-масон», масон. Див.: Шанский Н. М. Краткий зтимологический словарь русского язьїка. М, 1961. С. 355
І тринадцять монахів написали скаргу на ієромонаха Феопемпта, і вимагали, щоб скликати ченців, і щоб Феопемпт на зібранні довів, що вони єретики. Настоятель скликав збори в церкві, але о. Феопемпт не прийшов...
Пішли посланці до нього, та він говорив те саме: 30 літ тому ця єресь народилася в Мош-ногорському монастирі, і її прийняв старець Паїсій. А «Ісусова молитва» — це єресь...
Поскаржилися старцю Паїсію, і розповіли йому про всю цю справу. Паїсій одержав цю справу 19 червня 1793 року, і відповів браттям довгим листом, в якому писав, що 30 літ тому (цебто року 1763) він дійсно написав працю в обороні Умної молитви, боронить її й тепер, як Ісусову молитву, і до давніх доказів дає ще й 35 нових.
Старець Паїсій на закінчення свого листа сильно боронить правдивість святоотцівських книг:
«Благаю й прошу Вас від усієї душі, — майте безсумнівну віру до отцівських книг і тієї науки, що в них, бо вона у всьому згідна з Божественним писанням і з думкою всіх вселенських учителів і всієї святої церкви, бо ж один і той Сам Святий Дух діяв у них.
А наука, що й подають отецькі книги, є правдиве наставлення монахам, хто прагне спастися. Тому й ви держіться святоотцівсько? науки, утікайте й стережіться тих, хто ганить книги богоносних отців наших.
Бо ж ані цей хулитель, ані інші, йому подібні, не можуть подати ані одного святого свідка на своє зломудріє та свої догани. Вони всю основу мають на піску свого власного розпусного й богопротивного розуму, а їх настренчує батько лжі, диявол... Бо ж ви маєте про цю священну молитву безліч свідків, — преподобних і Богоносних отців наших, списка яких при цьому й подаю Вам»1.
Паїсій завжди високо ставив Ісусову молитву і поєднував її з Умною молитвою — проказуй її скрізь і завжди. Ісусова молитва — це внутрішній сердечний зв`язок з Христом, зв`язок ціложиттєвий. Ісусова Умна молитва — це найсильніший спосіб перемогти свої лихі та злі свої мислі і досягти чистоти серця2. «Серце чисте створи в мені, Боже!»
Наука про Ісусову молитву народилася дуже рано і мала не одну форму, але все коротеньку. Звичайна її форма: «Господи, Ісусе Христе, Боже наш, помилуй мене грішного!» Друга форма така сама, але замість «Боже наш» кажемо «Сину Божий». Розкольники (старовіри) визнають тільки одну форму з «Сину Божий», твердячи, що словами «Боже наш» Ісус Христос не визнається Сином Божим. Московський Собор 1657 року затвердив першу форму, але дозволив уживати і форму другу.
З часом поставали ще коротші форми, наприклад: «Ісусе Христе, помилуй нас», а вкінці одне «Господи, помилуй!», бо не в многоріччі спасіння.
Десь на початку XII століття великий князь Київський Володимир Мономах (+1125) написав знамените своє «Поученіє» (наука) дітям своїм,
1 Четвериков С. Т. II. С. 50-52.
2 Там само. С. 109.
а в ньому подав і про Ісусову молитву в п стародавній найкоротшій формі. А саме: «Коли ви їдете на коні, і діла не маєте ні з ким, і коли інших молитов не вмієте проказувати, то тайно промовляйте без перерви: «Господи, помилуй!» Це найкраща молитва з усіх, (і це краще), аніж їдучи говорити нісенітниці»1.
Уривками про Ісусову молитву чи про Умну молитву переповнені наші церковнослов`янські збірники, особливо XVIII віку. Ось у мене під руками в моєму архіві є рукописний збірник десь Паїсієвого часу, і в ньому подано кілька писань про молитву. Наприклад, на листі 58 тут читаю: «Говориться, що треба собі читати служби Божі. А коли ти скажеш, як я буду співати, коли я грамоти не вмію? Тоді співай Псалом «Помилуй мене, Боже, з великої милости Твоєї». А коли того не знаєш, то проказуй «Отче наш, що єси на Небесах». А коли й того не вмієш, то поклонися тричі і проказуй молитву: «Господи Ісусе Христе, сину Божий, помилуй мене грішного!» Це тобі буде за Утреню, і за Часи, і за Вечірню, і за Єфимон. Так наказано співати, і так належить творити по всі дні, і ти не забувай про Творця Свого, і Господь повіки тебе не забуде»2.
1 Проф. Н. Гудзий. Хрестоматия по древней русской литературе. М., 1947. С. 63 А в виданні п`ятому 1952 року. С. 34-35.
2 Ефимон — Велике Повечір`я.
У цьому ж Збірнику XVIII століття знаходимо і про Умну молитву, на листі 113. Подаю в перекладі. Заголовок: «Як повинно молитися Богові». І подається:
«Молитва не в тому лише, що кланятися тільки перед Богом і молитви написані читати. Можна і без того кожного часу і на кожному кроці молитися умом і духом. Можеш ходячи, сидячи, лежачи, дорогою ідучи, за трапезою сидячи, діло роблячи, па людях чи самотою, — можеш до Бога возводити ум і серце.і так благати, і милости й помочі від нього просити. Бо ж Бог перебуває скрізь, і на всякому місці, і двері до нього завжди відчинені, і приступ до нього догідний, не так, як до людини. Бог скрізь і завжди за своїм чоловіко-любством готов нас слухати, і помагати нам скрізь і завжди. І кожного часу, і в усякій потребі і випадку можемо до нього приступати з вірою і нашою молитвою. Можемо скрізь умом говорити Йому. Господи помилуй. Господи допоможи!»1
Ці подані тут відомості високо важливі і містяться тут для глибшого зрозуміння Паїсієво-го твору про Умну молитву. Вона велика, і годі її передрукувати тут. Прот. С. Четвериков у своїй праці про Паїсія Величковського (частина II, с. 101 — 125) подав тільки уривки з неї. Учитель Паїсія, ієромонах Василій, в Тройстенах писав кілька раз про Умну молитву, і цю Василієву науку широко подає й прот. С. Четвериков (11, 82-101).
Праця старця Паїсія про Умну молитву складається з шести розділів. У вступі о. Паїсій розповідає, що він мусив написати цю працю, бо вже появилися такі монахи, що гудять «Божественну Ісусову молитву, що священнодіється умом у серці».
У розділі І старець Паїсій докладно показує, що Умна молитва дуже давня, і вона поширилася скрізь: на Синаї, в Єгипті, в Нітриї, в Єрусалимі, в Царгороді, на Святій Афонській Горі, і останнього часу — і в Великій Росії.
Про тиху молитву навчає Сам Ісус Христос, говорячи (Матвія 6:6): «А ти, коли молишся, увійди до своєї комірчини, зачини свої двері й
1 Архів Митр. Іларіона. Ч. 28; Збірник XVIII віку. У ньому багато старообрядних статей.
помолися Отцеві своєму, що в тайні, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно». Ці Слова Христові докладно вияснює Іван Золото-устий у 19 бесіді на Матвієву Євангелію, вияснює, як Умну молитву. А Іван Золотоустий — це ж «Христові уста, світило всесвітнє, вселенський Учитель».
Другий розділ праці високо важливий — Паїсій показує, звідки почалася Умна Ісусова молитва, і які свідчення з Св. Писання подають Богоносні отці. Це основний найважливіший розділ, а в ньому подається повно свідчень від Св. Отців та від Св. Писання.
Третій розділ вияснює, що Умна молитва — це мистецтво, і щоб його чинити, треба добре навчатися.
Четвертий розділ розповідає, яку підготовку повинен мати той, хто хоче чинити Умну молитву. Ця Божественна молитва вища від усіх інших монаших подвигів, вона закінчення їх, таємна, у серці схована, праця ума.
У п `ятому розділі докладно вияснюється, що таке ця Священна Умна молитва своєю якістю і дією. Іван Ліствичник зве цю молитву поєднанням людини з Богом.
Нарешті в останньому, шостому розділі старець Паїсій подає деякі зовнішні способи навчитися Умної молитви для початкуючих, цебто, щоб звикнути до неї.