Старець Паїсій Величковський уславився - своєю організацією спільножитного життя, — ченці біля нього охоче збиралися, і він давав їм належний провід. Свою монашу організацію Паїсій звав Братством. Це була постійна школа чеснотного життя.
В порівнянні з існуючими до нього монашими уставами Паїсіїв Устав не був чимсь новим1 — новим було саме належне суворе виконання його. Новим була й вимога від ченця «книжного діла» —перекладів та виправлень святоотцівських книг та активне самонавчання взагалі. Монах повинен бути особою освіченою, служити Богу книжним ділом.
1 Року 1892-го Афонський Пантелеймонів монастир виконав давній свій обов`язок — випустив книгу: «Древніе иноческіе Устави». Зібрав Єпископ Феофан, 664 с. Тут дані всі давні устави: Преп. Пахомія Великого, Св. Василія Великого, Преп. Івана Касіяна і Преп. Венедикта.
Свою науку про монаше життя старець Паї-сій часто висловлював голосно всім, і часом писав про неї в своїх листах. Паїсій мав звичку в потребі писати довгі листи-твори у відповідь на запитання. Року 1766-го Паїсій докладно відповідав своєму полтавцю-другові, ієреєві Димитрію, на його запити про чернече життя, куди той збирався.
Довгий лист цей, з травня 1766 року, писаний з Молдавії, для нас дуже важливий, бо він показує нам усю науку старця Паїсія про чернече життя1.
Ось цей лист у перекладі (але скорочений):