Значення преподобного Іова Почаївського в історії Української церкви величезне - власне, це він сильно обороняв православіє саме тоді, коли на нього зо всіх сторін жорстоко кидались і католики, і уніяти. Своїм глибоко чеснотним та праведним життям і своїми чудами по смерті ігумен Іов став широко відомий в народі, і всі брали з нього приклад, і твердо стояли при православній вірі. Преподобний Іов був ревний і твердий православний — і він сіяв скрізь по Волині й по Галичині міцну прив`язаність до православної віри. І що цих земель не змогли цілком захопити уніяти, це ми завдячуємо головно великим впливам преподобного Іова як живого, так і впокоєного. Він сильно здержував уніятський похід, і цим спас Україну, як православну націю.
Народ численними товпами ходив на прощу до Почаївського монастиря, і оповідання про чуда, які відбувались від мощів преподобного, розносилися не тільки по всій Волині й Галичині, але й по всій Україні, а навіть і по всій Росії. І за тяжких часів уніятського гоніння це власне голосна слава Іова тримала всіх при православії, це вона давала українському народові бадьорого духа видержати ці гоніння до кращих часів.
Преподобний Іов був міцно пов`язаний з чудотворною іконою Божої Матері, і чуда творили вони двоє, і народ так само міцно пов`язав їх. І це довго берегло Почаївський монастир при православії, і тільки року 1721-го він попав у полон уніятів. Іов широко знаний в народі власне як твердий і безкомпромісовий борець за православіє проти унії, а це і всіх українців робило такими ж.
І це величезне історичне значення преподобного Іова в оборот православія проти нападів уніятів, — це головний зміст і акафиста йому, що щоденно правиться в Почаївській Лаврі, і підтримує слухачів на дусі і в православії.
Ось уривки 1 з цього акафиста:
«Радуйся істинної церкви добрий воїне 1.1. Ти батьків наших від єреси охоронив 1.1, а дітей їх у Благочесті (православії) утвердив 1.1. Радуйся, не стійких у вірі затвердження 1.1, Ти на Волині і в Галичині світлом православія всіх просвіщав (К.5), Ти землю Волинську по-
1 Скорочення тут: І — це Ікос, а К — це Кондак, а цифра показує, котрий саме.
хороном своїм освятив 1.7, З`явленням твоїх мощів утвердив нас у православії, своїми молитвами землю Волинську до православія вернув (К.9). Отче преподобний. Ти все життя своє був міцним муром православної віри в землі Волинській і Галицькій 1.10. Ти був світильником православної віри і стовпом Благочестя 1.11. Ти розпаляв серця наші ревністю до православія 1.11. Ти великий ревнитель православної віри (К.13). Ти для землі Волинської і Галицької світило бла-госвітле».
І кожен Ікос закінчується так: «Радуйся, Іове, преславний Угодниче Божий, і монастиря Почаївського окрасо!» І це виголошення, тільки в іншій формі, неслося до преподобного Іова три віки зо всіх українських грудей. І Бог почув ці молитви, і не допустив, щоб в Україні запанувала унія, яка несла з собою винародовлення українського народу й його смерть, як нації.
Належно оцінити працю преподобного Іова можна тільки на тлі тодішнього часу, на тлі історії, — при жорстокім гонінні на православіє він був крицевим прикладом стійкості для всієї України. Преподобний Іов — це чисто український Святий, який усе довге трудяще життя своє міцно боронив саму душу свого народу, — його віру українську, віру православну.
І поки австрійський кордон не був міцний, сотні й тисячі прочан із Галичини ходили на поклоніння Святому Іову, і це втримувало їх при своїй православній вірі. Коли ж австрійський кордон зміцнів і австрійський уряд, що на прохання уніятського проводу завжди жорстоко винищував у себе православіє, спинив прощі до Почаєва, то спинився й вплив Святого Іова на Галичину, вона попала в уніятський полон і забула про свого найкращого сина, галичанина
Іова Почаївського. А відірвавшись від православія, галичани стали тисячами щорічно переходити на католицтво і ставати поляками.
Бо хто зраджує своїй вірі, той зраджує і своїй нації.
Ігумен Почаївський Іов Желізо безконечно багато зробив і для свого монастиря, і для Волині, і для всієї України. Це він на довший час задержав полонення православної церкви унія-тами і на Волині, і в Галичині. Крім того, своїм чеснотним життям та своїми молитвами він заслужив велику ласку в Господа Бога, і став творити численні чуда, тому православна церква зарахувала його в число своїх Святих. І як Святий, преподобний Іов міцно боронив православну церкву від унії і по своєму блаженному упокоєнні, і це він допоміг, що, коли року 1795-го Польща впала, то разом впала й «польська віра», унія, і вся Волинь вернулася до віри батьків своїх, до віри української, до віри православної.