Незабаром по цьому сталося нове чудо, яке докладно записав о. Досифей. Напередодні свята Воздвижения Чесного Хреста, 13 вересня того ж 1659 року, прибула в Почаївський монастир фундаторка Троїцького собору Єва Домашевська, і їй відвели помешкання. При ній була служниця її Анна, дівчина чеснотного характеру. Ігуменом цього часу був ієросхимонах Досифей, який тоді лежав смертельно хворий, про що всі знали.
І ось опівночі на 14 вересня Єва Домашевська почула прекрасний спів, який доносився з нового собору Пресвятої Тройці, якого вона була фундаторкою. Побачила вона і сильне незвичайне світло, що сяяло в церкві. Подумала вона, що це почалося нічне Богослужения, і послала свою Анну розвідати, що то робиться.
Прийшовши до церкви, Анна побачила, що двері відчинені, а вся церква переповнена незвичайним світлом. А посеред церкви стояв преподобний Іов у блискучім пресвітлім облаченні і читав молитву. По боках його стояли два блискучі анголи...
Анна перестрашилася й не могла рухнутися з місця. Але преподобний Іов сказав їй ласкаво: «Нехай Бог буде з тобою, дівчино, не лякайся! Піди-но і поклич сюди ігумена, ієросхимонаха Досифея».
— Та ігумен лежать тяжко хворі, і лікар не чекає, що вони одужають, — відповіла дівчина.
Але преподобний ще раз повторив те саме і дав дівчині для о. Досифея шовкову хусточку, омочивши її в єлей, щоб недужий ігумен помазався ним.
Дівчина негайно виконала все, що їй було наказано. І як тільки смертельно хворий ігумен Досифей помазав своє боляще тіло присланою хусточкою з єлеєм, то відразу почув, що видужав... Перестрашений ігумен зараз кинувся до церкви, але вона була замкнена на замок, і о. ключар (еклесіярх) якраз відмикав її... Ключар сильно здивувався, побачивши при дверях зовсім здорового свого ігумена і той розповів йому, що сталося. Ігумен Досифей увійшов у церкву і ревно помолився перед гробницею преподобного Іова, що зцілив його від смертельної недуги.
Велике й корисне заступство Святих перед Господом!