Життя преподобного Іова склав його зірний учень, ієромонах Досифей. Довгі роки Досифей виховувався під проводом Іова, бачив на власні очі життя його, бо жив з ним. Цей опис його життя вийшов друком у Почаєві 1791 року: «Житіє Преподобного Іова Желізо»1.
Ще коли 1651 року ховали тіло преподобного Іова, то, як я вище казав, багато з присутніх сподобилося бачити блискуче сяйво, яке виходило з могили його. І пізніше люди бачили не раз це сильне сяйво, яке било з могили преподобного. На могилу приходило багато народу і почалися чудесні зцілення, і чутки про них понеслися по всій Волині.
Сім літ і 10 місяців пролежало тіло преподобного Іова, закопане в монастирськім садку. Чуда на могилі відбувалися явно і було їх багато. Народ великими юрбами відвідував улюблену могилу.
Цього часу, року 1659-го сталося нове чудо: ігумен Іов явився у сні Київському митрополитові Діонисієві Балабану й сказав: «Повідомляю твоє преосвященство, що Бог призволяє, щоб ти відкрив кості мої»... Митрополит був здивований, але нічого не робив. Тоді видіння повторилося, вимагаючи того самого. Митрополит не знав, що почати... По цьому сталося третє видіння, і преподобний Іов нагадав про кару за бездіяльність.
Тоді митрополит Балабан пізнав, що це не простий сон, а Божий наказ. Він узяв з собою
1 Книжечка вісімкового розміру, на 16 листків. Див.: Опис Ундопільського. Доповнення під ч. 10S.
Овруцького архимандрита Феофана Креховець-кого, що був тоді в Києві, і поспішив з ним до Почаєва. А в Почаєві митрополит пильно дослідив цю справу, і виявилося, що ще від дня упокоєння Іова при гробі чиняться чудесні зцілення і що місцевий народ уже почитає Іова за Святого. Усі оповідання про чуда були пильно перевірені свідками. Ігуменом Почаївського монастиря був тоді учень Іова, ієросхимонах Досифей.
По всьому цьому, докладно все перевіривши 28 серпня того ж 1659 року, у присутності митрополита й численного духовенства, гріб ігумена Іова відкопали й відкрили — тіло було нетлінне.
На час відкриття гробу зібралося безліч народу і вони були свідками всього, що тоді відбувалося. Як тільки відкрили гроба, приємні пахощі почулися кругом... І багато недужих одержали зцілення того ж таки дня.
Бо славний Господь у Святих своїх!
Нетлінні мощі Іова перенесли з саду в новий собор, і поставили їх там у притворі. І чутки про відбуті чуда пішли по всій Україні. А святкування пам`яті преподобного Іова митрополит поблагословив чинити 28 жовтня, у день смерті, щорічно, що й виконується аж до сьогодні.