На основі всього вищесказаного приходжу до таких висновків щодо вживання української мови в Церкві:
1. Ані Св. Письмо, ані Св. Отці Церкви, ані церковне Передання не забороняють уживати рідної, у нас української мови в Церкві чи в Богослужіннях. Навпаки, в давні віки в Православній Церкві вживання рідної мови вважалося за непорушний Догмат, освячений Зшестям Святого Духа на Апостолів, а тому Книга Правил (Св. Канони) ані одного слова не говорить проти вживання рідної мови в Церкві чи в Бого-службах.
Навпаки, славний каноніст і вияснювач Канонів XII віку, Патріярх Антіохійський Вальса-мон вияснює: "Православні інших народів, що зовсім не знають грецької мови, можуть` правити Богослужби своїми мовами,,. Див. вище ст. 26. Отже, Патріярх каноніст дозволяє служити рідними своїми мовами.
2. Українська мова цілі віки була вже в Церкві, а тому тепер справа йде нам не про українізацію нашої Церкви, а тільки про розмо-сковлення її.
3. Сучасна т.зв. "церковнослов`янська,, мова — це не старослов`янська мова Кирила й Ме-фодія, а тільки мова новоцерковнослов`янська, або часто просто архаїзована російська мова.
(25.ХІ.1921 - 22.VIII.1940 - 29.IV.1962)
Література.
1. Проф. Іван Огієнко: Мова українська була вже мовою Церкви. Нариси з історії культурного життя Церкви Української. Тарнів, 1921 рік. 32 сторінки.
2. Архиєпископ Іларіон: Українська мова в Церкві. 1943 рік, Холм, Свята Данилова Гора. 48 сторінок.
3. Проф. Іван Огієнко: Історія церковнослов`янської мови. Короткий науково-популярний нарис. Варшава, 1931 рік, 37 сторінок.
4. Проф. Іван Огієнко: Костянтин і Мефодій. їх життя та діяльність. Варшава. Том І, 324 ст., том II 400 ст., 1927-1928 роки. У томі І на ст. 210-243: Триязична єресь, на ст. 250-259 Диспут Костянтина з триязичниками в Венеції.