Після Воскресіння впродовж 40 днів, аж до Вознесіння, Воскреслий Ісус з’являвся Своїй Матері, учням, апостолам, послідовникам. Він настановляв їх, направляв на вірний шлях мученицького служіння, благословив на вірний шлях служіння. Ці 40 днів від Воскресіння до Вознесіння учні отримали добрий урок, випробування і науку.
28.1. Перше з’явлення Ісуса Марії Магдалині
За свідченням євангелістів перше з’явлення Господа після Воскресіння було Марії Магдалині: «Як Воскрес Він уранці дня першого в тижні (себто в неділю – В.М.), то з’явився найперше Марії Магдалині…» (Мр. 16. 9). Це підтверджує також святий євангеліст Іван (Ів. 20. 11 – 18).
Є деякі неправдоподібні публікації (Л.Х. Доулинг, 1995; J.F. Walvoord, R.B. Zuck, 1993) про те, що найперше Ісус Христос з’явився Своїй Пречистій Матері, а потім Марії Магдалині. Автори цих чуток пояснюють це тим, що буцімто самій Пречистій Матері було незручно і невигідно розповсюджувати слухи, що її Син Ісус воскрес. Багато людей у це не повірили б, гадаючи, що навмисно розповсюджуються неправдиві вигадки.
Ось чому про перше з’явлення Ісуса Своїй Матері у Євангеліях немає згадки і немає заперечень цього істинного факту. Цілком зрозуміло, що євангелісти теж не хотіли згадувати Богоматір як свідка істинної події – Воскресіння Господнього.
Адже, якщо апостоли, учні й послідовники Ісуса не зразу повірили Його Воскресінню, то чи повірили б люди про Воскресіння зі слів Матері Ісуса? Ось чому про те, що Ісус після Воскресіння вперше з’явився Своїй Матері, не знайшло місця у Святих Євангеліях.
Автори, що пишуть буцімто Ісус Христос вперше з’явився Своїй Матері кажуть також, що у єрусалимському храмі Воскресіння й досі можна побачити те місце, де зразу ж після Воскресіння Ісус насамперед з’явився Своїй Матері. Це відбулося неподалік від кувуклії (спальні) Матері.
Однак, всі правдиві відомості ми повинні черпати тільки із Євангелій. Відомостей про те, що Ісус вперше з’явився Богоматері у всіх чотирьох Євангеліях немає. А описується перше з’явлення Ісуса так.
Після того, як жінки-мироносиці, Петро та Іван пішли від гробу Господнього, туди повернулася Марія Магдалина. Їй здалося, що Тіло Господа викрали. Переповнена скорботою Марія плакала, душа її була в сум’ятті. Нахилившись у плачі біля входу в печеру, Марія Магдалина побачила там двох Ангелів у білому, які сиділи на цьому одрі, де було Тіло Ісуса. Один у головах, а другий у ногах, де лежало Тіло Ісусове.
– Чого плачеш ти, жінко, – запитали Ангели.
– Узяли мого Господа, і я не знаю, де Його поклали… – сказавши це, Марія обернулася назад. Вона побачила Ісуса, але не впізнала Його (Ів. 20. 11 – 14).
Не пізнала Марія Магдалина Ісуса, можливо, тому, що Він з’явився їй «в іншому обліку», а, можливо, тому, що очі її були заплакані й краплини сліз, як додаткові лінзи для ока, дещо видозмінили образ Ісуса, а, можливо, Марія Магдалина була настільки пригнічена траурною жалобою, що не очікувала побачити Господа живим.
Не пізнала Марія Ісусів голос, коли Він запитав її: «Чого плачеш ти, жінко? Кого ти шукаєш?» (Ів. 20. 15).
Вона подумала, що це садівник, і сказала Йому:
– Пане, якщо ти узяв Його, то скажи мені, де поклав ти Його?, – не думаючи навіть, що вона слаба жінка й не зможе підняти Тіло.
Тоді Господь відкрився Марії Магдалині й не змінено, а добре і давно знайомою їй інтонацією мовив:
– Маріє!
Вона, відвівши погляд від входу до гробу, впізнала Його і радісно вигукнула єврейською: «Раббуні!», що означає «Учителю мій!». Із приємною втіхою і радістю Марія намагалася впасти до ніг Господа, відчути їх, переконатися, що бачить справжнього живого Ісуса, а не привид.
Але Ісус заборонив їй це, кажучи:
– Не торкайся до Мене, бо Я ще не увійшов до Отця Мого. Але йди до братів Моїх (братів у вірі, а не кревних братів – В.М.) і розкажи їм: Я йду до Свого Отця і до Отця вашого, до Свого Бога і до Бога вашого! (Ів. 20. 17).
По-перше, Ісус дав зрозуміти Марії Магдалині: вір не відчуттям своїм, а слову Моєму.
По-друге, ці слова Господа означають, що ти ж, Марія Магдалина, повинна зрозуміти, що не можна весь час бути зі Мною. Йди і проповідуй Моє Воскресіння, тому що Я не можу тепер залишатися з вами на землі, бо я повинен вознестися до Отця Свого Небесного.
28.2. З’явлення Ісуса Марії Магдалині й Богоматері
Побачивши Воскреслого Ісуса, Марія Магдалина мерщій пішла розказати про цю радісну звістку апостолам. Йдучи до апостолів, щоб розповісти про з’явлення їй Ісуса, Марія Магдалина в дорозі зустрілась із «другою Марією», як свідчать євангелісти. «Другою Марією» була Пресвята Богородиця, Мати Ісуса Христа. Їм обом разом знову з’явився Господь. Це друге з’явлення Ісуса Христа після Свого Воскресіння і друге з’явлення Марії Магдалині. Ісус сказав Матері та Марії Магдалині: «Радуйтесь!».
Вони із втіхи намагалися припасти до ніг Христа, але Він звелів їм йти і розказати про Воскресіння учням і назвав їх «братами Моїми» і сказав, нехай вони ідуть в Галілею і там побачать Мене.
Марія Магдалина і Діва Марія пішли та розповіли учням Ісусовим, що бачили Господа і про те, що Він їм сказав.
28.3. З’явлення Ісуса Петру
З учнів насамперед Воскреслий Ісус з’явився апостолу Петру. Про це не висвітлюють Євангелії, але про це розказували апостоли у своїх спогадах та посланнях. Це було ще у неділю до полудня. Петро сповістив факт з’явлення йому Ісуса своїм братам у вірі.
Цей факт, що Воскреслий Ісус зі всіх апостолів найперше з’явився Петру, який тричі відрікся від Нього у цю зловісну ніч під час судових розглядів, можна пояснити так.
По-перше, Петро дуже переживав і покаявся за свій неблаговидний поступок.
По-друге, Ісус хотів полегшити страждання Петра, розрадити його, простити.
По-третє, Ісус показав, що Він Бог Милостивий, всіх любить і всіх прощає.
Безперечно, Ісус Христос простив Петрові те, що він згрішив, відрікаючись від Нього тричі. Господь відновив апостола Петра в його апостольській гідності. За цей гріх апостол Петро поплатився пізніше, закінчивши земне життя мученицькою смертю.
28.4. З’явлення Ісуса двом учням
Потім Ісус дорогою в Еммаус з’являється двом учням. Обидва учні були з числа 70 учнів Христових. Один з них був Клеопа, тобто чоловік сестри Пресвятої Діви Марії. Другим учнем міг бути сам євангеліст Лука, бо тільки він один найдокладніше описує ці події (Лк. 24. 13 – 35). Правда, згадує про це й Марк (Мр. 16. 12). А було це в неділю і так.
Два учні йшли у поселення Еммаус, що розташоване в десяти кілометрів на північний захід від Єрусалиму. При повільній ході в Еммаус можна зайти за 2,5 – 3 години, а при поспішній ході, якою вони поверталися, за 1,5 – 2 години. В дорозі вони, будучи під враженням, із смутком і тугою обговорювали все, що трапилося останніми днями в Єрусалимі.
Ось поряд з ними на дорозі зненацька з’явилася Постать, яку вони не впізнали. Їх було вже троє. Третій був Ісус.
Ісус запитує:
– Про що це ви, йдучи дорогою, балакаєте? Чого ви такі сумні?
Один з учнів, що йшов, Клеопа, відповідає:
– Хіба ти єдиний тут прихожанин паломник на цих землях прийшов у Єрусалим на Пасху? Невже не знаєш, що сталося цими днями у Єрусалимі?
А Господь питає:
– Що ж таке сталося?
Тоді учні, один другого доповнюючи, розповіли Йому:
– Був тут могутній пророк Ісус Назарянин. Всемогутність Його була в ділі та в слові перед Богом і всім народом. Але юдейські первосвященики і наша старшина засудили Його на смерть і розіп’яли на хресті…
Ми ж всі сподівалися, що Ісус повинен був визволити Ізраїль із неволі, проголосити нашу державу могутнім, незалежним і вільним Царством, а Його стратили.
Ось сьогодні вже третій день, як усе це сталося…Його поховали…
Сьогодні вранці багато наших жінок пішли до гробу Ісуса… Але вони, на здивування, тіла Його не знайшли там.
Жінки повернулися і розповідали, що бачили там Ангелів. Ангели сказали їм, що живий Ісус…
Багато з наших учнів теж пішли до гробу, щоб пересвідчитися в цьому. Переконалися, що правду казали жінки: Ісуса не побачили у гробі…
Ось так у смутку оповідали учні.
Тоді Ісус дорікнув подорожнім учням у їх незнанні й невірі:
– О безумні! Чому не повірили ви все, що сповіщали пророки? Чи ж Христові не це треба було перетерпіти, щоб увійти в славу Свою?
Потім Ісус, починаючи від Мойсея, розповів їм все, що було сказано про Нього у всьому Писанні.
Так всі троє, йдучи дорогою, розмовляли. Клеопа і другий учень все ще не пізнавали Ісуса. Вони наблизилися до села Еммаус. Ісус почав вдавати, що хоче йти далі іншою дорогою, а учні вмовляли Його:
– Зостанься з нами, бо вже вечоріє і день кінчається!
Тоді вони увійшли у якусь хату й Ісус з ними. Вони сіли за стіл поїсти та Ісус з ними сів до столу.
Ісус взяв хліб, поблагословив його і, ламаючи, учням подавав…
Тоді, на думку прийшло як було на Тайній вечері, очі відкрилися учням і пізнали вони Його. Й тут же Ісус зробився невидимий і зник... (Лк. 24. 13 – 31).
Картаючи себе, що не пізнали Ісуса, коли Він в дорозі розмовляв з ними, роз’ясняв їм Писання, обоє учні поспішно повернулися в Єрусалим у неділю ввечері, знайшли там Одинадцятьох апостолів та інших учнів Ісуса й розказали все, як було.
Тепер послідовники Ісуса чули про Його Воскресіння від жінок, яким з’явився Ісус, від Петра та Клеопи з його супутником в Еммаус. І все-таки учні не зовсім вірили у почуте.
28.5. З’явлення Ісуса десяти апостолам
Після того, як апостоли вислухали двох учнів, що повернулися з Еммауса, про те, що бачили Ісуса, був пізній вечір неділі Воскресіння. Оскільки сонце вже зайшло, то за єврейським численням вечір після заходу сонця був початком другого дня, це був вже понеділок.
До апостолів вже дійшли слухи, що буцімто вони викрали Тіло Ісуса з печери. Вони боялися. Тому пізно ввечері 10 апостолів разом зібралися у будинку і добре зачинили двері. Не було з ними апостола Хоми, тому з одинадцяти апостолів, що залишилися після самогубства Юди Іскаріотського, у будинку зібралися десять без Хоми.
Коли двері були зачинені, через них пройшов Ісус, став посеред кімнати й говорить:
– Мир вам!
Тут проявився особливий дар прославленого тіла Господа, якому жодні предмети не були для Нього перепонами. Ісус в тілі пройшов через зачинені двері. Це диво. Воно викликало зніяковіння учнів. Вони стривожилися, налякалися, бо подумали, що бачать дух Господа без тіла, що прийшов до них з шеоли, тобто з’явився їм не живий, а мертвий.
Розгадавши їх думки, Ісус мовив до апостолів:
– Чого ви стривожилися? Навіщо такі думки до ваших сердець входять? Погляньте ж на руки Мої та на ноги Мої – це ж Я Сам! Доторкніться до Мене і переконаєтесь, бо дух не має тіла і костей, а Я, бачите, маю (Лк. 24. 38 – 40).
Для того, щоб вони повірили, Господь показав їм руки і ноги Свої, рани від цвяхів, які свідчать, що це те саме тіло, Христове Тіло, яке було розіп’яте на хресті. Ісус Христос запропонував навіть доторкнутися до Нього, щоб не сумніватися, що це Він Сам, а не привид.
І щоб рештки невіри викорінити з учнів Ісус Христос запитує:
– Чи не маєте тут чогось їсти?
Учні подали Йому кусник риби печеної та медового стільника. Взявши це, Ісус Христос їв перед учнями.
Учні зраділи, побачивши Господа. Сумніви їх розвіялися. Присутніх охопила радість і втіха.
За трапезою Господь продовжив розмову, оповівши:
– Все, що сталося цими днями і зараз, – страждання, Воскресіння, з’явлення перед ними – це не раз Я говорив вам. Про все це пророчили «закон Мойсеїв», «псалми», «пророки».
Потім Ісус традиційно мовив: «Мир вам!» і за цими словами немов легкий подих осяяв апостолів. На них зійшла попередня благодать Святого Духа під час слів: «Прийміть Духа Святого, кому простите гріхи, тому простяться. Кому залишите гріхи, у того залишаться».
Це потрібно було апостолам якраз зараз, щоб укріпити у них тверду віру в ці складні часи юдейського блюзнірства, видумок про крадіжку Тіла Христового, а не Воскресіння Його.
Вони довго говорили про подальші апостольські діяння, оскільки перед учнями поставлена велика задача – у всьому світі проповідувати Євангельську благовіст: «Як послав Мене Отець, так і Я посилаю вас» – сказав Ісус і запевнив їх, що ви ще «зодягнетесь силою з висоти», тобто на вас буде сходження Святого Духа.
28.6. З’явлення Ісуса одинадцяти апостолам
При з’явленні Воскреслого Ісуса десяти апостолам був відсутній апостол Хома, що його називали ще «Близнюк». Із всіх апостолів у Хоми був особливий характер: невпевненість, схильність до сумнівів, недовір’я, що переходили в упертість.
Хресна смерть Господа наклала на Хому тяжкий відбиток. Він у силу свого характеру вважав цю смерть безповоротною. Мабуть, через особливий психологічний стан Хома був відсутній з апостолами в день Воскресіння.
І ось, коли Хома зустрівся з десятьма апостолами, котрі розповіли йому «Ми бачили Господа!», Хома не повірив їм. Сумніваючись, що Воскресіння Вчителя неможливе, Хома додав:
– Повірю, коли побачу Його своїми очами, доторкнуся до Нього, вкладу свого пальця в рану на руках і ногах, а руку – у рану боку Його (Ів. 20. 24 – 25).
І ось через вісім днів після з’явлення Господа десяти апостолам у цьому ж будинку зібралися всі Одинадцять апостолів, в тому числі Хома. Вони зачинилися, як і раніше, і розмовляли.
І знову через зачинені двері з’явився Господь апостолам, став посеред хати, як і перший раз, і каже:
– Мир вам!
А потім Ісус звернувся до Хоми, кажучи:
– Простягни свого пальця сюди. Подивися на руки Мої. Простягни свою руку і приклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, а повір! (Ів. 20. 26 – 27).
На сумніви Хоми Господь відповів його же словами.
Хома, мабуть, таки доторкнувся до ран Христових. Так чи ні, але Хома вигукнув:
– Господь мій і Бог мій! (Ів. 20. 28).
Цими словами Хома визнав не тільки віру у Воскресіння Христове, але й віру у Божество Ісуса.
Однак, ця віра Хоми ґрунтувалася на тому: «Побачу – повір’ю! Доторкнуся – визнаю!».
Тоді Ісус промовляє до Хоми:
– Ти повірив тому, що побачив Мене? Блаженні ті, що не бачили й увірували! (Ів. 20. 29).
На превеликий жаль, й сьогодні є такі затяті невіри, скептики, песимісти, безвірники, атеїсти, безбожники, марксисти, горе учені, так звані знавці та науковці, які сліпо сповідують марксистсько-ленінську ідеологію, що відкинула людський розвиток на кілька століть назад, і белькочуть: «Бога нема», «не вірю», «не може бути», «ніхто не бачив», «неправда», «не повірю, якщо не побачу», «я визнаю лиш об’єктивну реальність».
То чого ж, вони так заклято вірили в комунізм, якого не було і не могло бути?
Чого ж вони так затято критикували Біблію, не читаючи її?
Чого ж вони критикували Д. Сахарова, не знаючи, чого він досяг, і за що він бореться?
Чого ж вони критикували суспільний лад західних високорозвинених країн, не будучи там і не бачачи, який там рівень життя?
Для всіх цих сатаністів справедливість восторжествує: рано чи пізно! Краще хай вони покаються вже і не зволікають!
28.7. З’явлення Ісуса на Тивердіадському морі
Наступні 32 дні після з’явлення Господа Одинадцяти апостолам Ісус Христос продовжував Свою Місію після Воскресіння. Ще до Своїх смертних мук Христос попереджав учнів, що явиться їм в Галілеї.
Апостоли побули всі вісім пасхальних днів в Єрусалимі, а потім відправилися в Галілею. Для прожиття Симон Петро, Хома званий Близнюк, Нафанаїл із Кани Галілейської, обидва сини Заведеєві, а також двоє інших учнів, пішли ловити рибу на Тивердіадське море. Їх було семеро. Вони сіли у кілька човнів, ловили цілу ніч і нічого не піймали.
І тут повторилося щось подібне, як три роки тому, коли вони вибиралися на апостольське служіння.
Вранці, знаходячись у човні посеред моря, учні побачили якусь Статуру на березі моря, що з’явилася там якось раптово. Вони не знали, що це Ісус, можливо, тому що в цей раз Він з’явився їм «в іншому обліку», а, можливо, тому що ще не розсіявся ранішній туман.
– Діти! Чи є у вас якась пожива, – звернувся до них цей Чоловік.
– Ні! – відказали вони з човна.
– То закиньте невода праворуч від човна, то й знайдете! – сказала їм Ця Особа з берега.
Апостоли зробили так, як велів їм Цей Чоловік, і вже не могли витягнути невода із-за безлічі риби. Тоді Іван, що теж був з ними, каже Петрові, що поряд в човні:
– Це ж Господь!
А Симон Петро, як почув, що Це Господь, то хутко одягнув на себе одежину, бо був роздягнений і стрибнув у море, щоб якнайшвидше приплисти до берега, до Ісуса…
Інші учні, що були ближче до берега, припливли човном, щоб допомогти витягувати невода з рибою.
Коли учні вийшли на берег, то побачили там багаття, а на ньому лежала риба і хліб. Господь знову чудесним чином приготував поживу учням Своїм. Бажаючи, щоб вони спробували плоди своєї праці, каже Ісус:
– Принесіть рибу, яку ви зловили!
Симон Петро пішов до човна і з допомогою інших учнів витягнув на берег сіть, в якій вони нарахували 153 риби. Від такої кількості риби навіть невід розірвався.
Це справило на учнів надзвичайно велике враження, оскільки вони навіть кількість риби запам’ятали.
Спершу учні біля багаття стояли на такій почесній віддалі від Ісуса. Потім, запрошуючи підійти ближче і розпочати трапезу, Господь сказав:
– Ідіть, снідайте!
Ісус взяв хліб і рибу й підніс кожному учневі, пригощаючи. Учні ще раз побачили, що Ісус був схожий на Такого, Якого вони завжди бачили до Воскресіння Його з мертвих (Ів. 21. 1 – 14).
28.8. З’явлення Ісуса біля гори в Галілеї
Як сказали жінкам-мироносицям Ангели, Ісус велів апостолам піти в Галілею. Одинадцять апостолів, а також й багато інших прихильників і послідовників Христа, щоб побачити Його, пішли в Галілею. Там зібралося багато люду – біля 500 чоловік одночасно. Ймовірно, що це була гора Фавор, на якій відбувалося Преображення Господнє.
Там вони побачили, що до них із далечини наближається Ісус. Дехто з присутніх сумнівався, що це Ісус. Приблизившись до народу, щоб розвіяти у нього всякі сумніви, Господь каже:
– Дана Мені всяка влада на небі й на землі. То ж ідіть і навчайте всі народи, христячи їх в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа. Навчайте їх зберігати все те, що Я вам заповів. Я перебуватиму з вами повсякденно, аж до кінця віку. Амінь. (Мт. 28. 16 – 20).
Цими словами Господь підтвердив, що це таки Він, бо, як Єдинородний Син Божий, Він від самого початку світу мав всяку владу на небі й на землі. А тепер, як Переможець пекла і смерті, Ісус, Який з’явився у світ, як Боголюдина, постраждав за спасіння людей.
Ісус закликав людей: «Ідіть і проповідуйте по всьому світу Євангеліє, навчайте всіх людей. Закликайте людей в Царство Христове. Хрестіть всі народи в ім’я Святої Трійці: в Ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!».
Ті, хто увірує, переможе зло. Світ відновить втрачену ним гармонію.
28.9. З’явлення Ісуса Якову
Відомо, що у юридичного батька Ісуса до заручення з Марією було четверо синів (Яків, Йосій, Симон і Юда) і дві дочки (Есфір і Фамар). З них Яків став учнем Ісуса Христа – апостолом.
Достеменно відомо, що Ісус Христос окремо з’явився Своєму двоюрідному брату по Матері – Якову – одному з апостолів.
Не відомо, як відбувалося це Богоявлення. Ми знаємо лише, що після розп’яття Христа Яків очолив християнську общину в Єрусалимі, був проповідником християнства, місіонером і закінчив своє життя мученицькою смертю 62 року після Різдва Христового.
28.10. Остання Ісусова наука учням
На сороковий день після Воскресіння учні зібралися в Єрусалимі. Ісус знову з’явився Своїм учням в Єрусалимі. Він розказував їм, як правильно розуміти Писання. І на завершення сказав:
– Я посилаю на вас обітницю Мого Отця, а ви залишіться в місті, аж поки не зодягнетесь силою з висоти (Лк. 24. 44 – 49).
Тут є явні вказівки на те, що як обіцяв Отець, зашле на апостолів Святого Духа.
Так минули 40 земних днів Господа Ісуса Христа нашого – 40 діб від Воскресіння до Вознесіння.
День Світлого Христового Воскресіння Свята Церква називає Великоднем. Окрім того, про день Воскресіння Христового нагадує нам воскресний день Господа – неділя.
† † †