Поховавши Ісуса в п’ятницю, через кілька годин наступила субота. За єврейськими законами, як ствердив Мойсей на горі Сінай, субота повинна бути днем відпочинку і спокою. В суботу не можна було нічого робити. Заборонялося запалювати у хатах вогонь, пекти, варити, носити будь-яку ношу. Не можна було купувати і продавати. Весь іудейський народ в суботу повинен був збиратися у святинях, храмах. Через те всі прихильники Ісуса провели суботу згідно закону.
27.1. Прихід жінок-мироносиць й апостолів до гробу
Жінки, які були присутні на Голгофі та на похоронах Ісуса Христа, вважали, що Господа поховали дуже поквапливо. Вони не змогли взяти учать у обряді миропомазання згідно з юдейськими традиціями.
Вони суботу провели так, як велів закон тих часів. Ця субота 16 Нісана закінчилася, як тільки зайшло сонце. Ввечері після заходу сонця почалася неділя 17 Нісана. У неділю ввечері жінки купили миро (пахощі ароматичних олій), щоб недільним ранком довершити юдейську традицію поховання і помазати тіло Ісуса Христа миром. А деякі жінки встигли купити миро ще в п’ятницю ввечері.
У юдеїв не було звичаю бальзамувати померлих. Змащування тіла покійного ароматичним миром проводилося не тільки для того, щоб перебити запах тіла, що розкладається, але й воно слугувало символічним виразом любові й відданості померлому.
У перший день тижня (у неділю 17 Нісана) рано-ранесенько ще затемна вийшли жінки з миром (жінки-мироносиці) до гробу Господнього, щоб довершити юдейську традицію миропомазання тіла Господнього. Серед жінок-мироносиць були Марія Магдалина, Іванна – дружина Хузи (домоправителя царя Ірода). За ними йшли «друга Марія» – Божа Мати, Марія Яковлєва, Соломія – мати синів Заведеєва (апостолів Якова та Івана), Марія і Марфа – сестри Лазаря, якого воскресив Ісус, Марія Клеопова, Сусанна та багато інших жінок (в тому числі з Галілеї) – послідовниць Господа. Петро, Іван та інші учні Ісуса вслід теж пішли до гробу Господнього.
Було багато жінок. Вони йшли швидко, майже бігли, інші йшли повільніше. Деякі жінки знали, що при вході у печеру, де похований Ісус, привалений камінь. Дорогою вони переймалися як цей камінь відвалити. Очевидно вони не знали, що біля гробу Господнього є сторожа і що гріб запечатаний.
Коли гріб був запечатаний і великий камінь привалений при вході у погребальну печеру, Спаситель і Господь Бог наш Ісус Христос воскрес і вийшов чудодійним чином із гробу, не відвалюючи каменя і не порушуючи печаті.
Потім стався сильний землетрус. З неба зійшов Ангел Господній, аж тоді відвалив камінь від входу до гробу і сів на цей камінь. Ангел був у блискавично білій одежі. Сторожі вояки сильно перелякалися і землетрусу, і Ангела, і відсутності Господа в гробі. Деякі воїни почали тікати, інші – ціпеніли і знерухомілися, як мертві (Мт. 28. 2 – 4).
Все це сталося ще до приходу жінок-мироносиць, можливо, коли вони ще тільки збиралися у дорогу або вже були в дорозі.
Найпершою до гробу прибігла Марія Магдалина, св. Іванна, коли було ще темно. Решту жінок ще були в дорозі й прийшли до гробу на світанку.
Вони побачили, що камінь був відвалений від гробу, й подумали, що хтось виніс Тіло Господа. Повернувшись, вони побігли назад, назустріч іншим, що підбігали й підходили, щоб сповістити про це апостолам Петру та Івану. На зворотному шляху вони зустріли інших жінок, які, біжачи, думали, хто відвалить їм камінь від гробу.
Поки Марія Магдалина бігла до апостолів, інші жінки-мироносиці підходять до гробу і бачать Ангелів, чують від них благу звістку про Воскресіння Христове. Почувши це, жінки-мироносиці теж повертаються назад, щоб якнайскоріше повідомити цю радісну новину апостолам.
На підході до гробу Господнього апостоли Петро та Іван від Марії Магдалини й інших мироносиць довідалися про Воскресіння Ісуса Христа і не повірили, «слова їхні здалися їм вигадкою» (Лк. 24. 11).
Апостоли поспіхом побігли до гробу. Іван був молодший від Петра й біг швидше, тому раніше прибіг до гробу. Жінок-мироносиць там уже не було. Іван, побачивши відвалений камінь, не увійшов у печеру. Можливо, боязливість його стримала. Але Іван нахилився при вході у печеру і побачив у ній плащаницю.
Слідом прибіг сюди Симон Петро і рішився увійти в печеру. Він побачив, що там, де було Тіло Ісуса, лежала плащаниця. Трішки осторонь від плащаниці, лежала згорнена хустка, що була на голові Ісуса. Тоді увійшов у печеру Іван, переконався і повірив у істину Воскресіння Христового (Ів. 20. 1 – 8).
Якби хтось захотів викрасти Тіло Ісуса, то навіщо було б йому розв’язувати хустку з голови, розгортати плащаницю й укладати все в такому порядку – міркували апостоли.
27.2. Брехливі вигадки юдеїв
Ті стражники, що злякалися, побачивши Воскресіння Господнє, повідомили про ці події юдейським первосвященикам. Не Пілату першому стражники розповіли про Воскресіння, а первосвященикам, яким вони підпорядковувалися у пасхальні дні. Адже їх поставили охороняти гріб Господній первосвященики, а не Пілат.
Дізнавшись, що збулося Писання, первосвященики терміново зібрали синедріон і вирішили підкупити воїнів, які охороняли гріб Ісуса Христа. За взятку і підкуп юдейські первосвященики вимагали, щоб стражники оббрехали істину Воскресіння Господнього, щоб казали, що це неправда, брехня, вигадки учнів і послідовників Ісуса.
– Скажіть, що коли ми спали, прийшли учні Ісуса і викрали Його Тіло, – такої брехні вчили первосвященики стражників, які охороняли печеру, де був похований Ісус. І дали за це сторожі чимало срібняків (Мт. 28. 12).
Адже ці слова й близько не схожі на правду. Адже юдеї підкупом за гроші, за 30 срібняків схопили Живого Ісуса і тепер підкупом за гроші намагаються розповсюдити брехню, що Ісус буцімто не Воскрес, а Тіло Його викрали.
Згадайте, як заперечували Воскресіння Ісусове радянські та інші комуністи: що було написано у радянських компартійних атеїстичних книжках: Брехня, брехня і ще раз брехня!
Як могли ця купка простих прихильників Ісуса викрасти Ісуса, якщо довкола, зі всіх боків печери і саду було стільки воїнів і стражників, що охороняли печеру?
Як вони могли відвалити запечатаний камінь?
До речі, яка користь від того була б для послідовників?
Як могло статися, що стільки воїнів водночас заснули, причому третього дня, коли очікувалося викрадання?
Якби навіть римські воїни хотіли заснути, то всі до єдиного полягали б головами до приваленого каменя – і не розбудити їх при відвалюванні каменя було б неможливим!
Мало того, за юдейськими законами крадіжка мертвих була неможливою. Жодний юдей не доторкнувся б до мертвого тіла, щоб не занечистити себе, не опоганити себе, не спаскудити.
Дивно, як римські воїни могли розпускати компрометуючі себе брехливі слухи!
Все це свідчить про добре спланований вимисел, який не компрометує, а навпаки, підтверджує істинність і правду Воскресіння Господнього.
Про Воскресіння Господнє Свята Церква співає:
Ангел вітав Благодатну: «Пречиста Діво,
радуйся!». І я ще кажу: радуйся! Твій Син воскрес
на третій день із гробу і мертвих воскресив,
люди веселіться. Світися, світися, Новий
Єрусалиме, слава бо Господня над тобою
зійшла! Радій нині і веселися, Сіоне, а Ти, Пречиста, красуйся,
Богородице, воскресінням народження Твого.
† † †