Ісус Христос повсякденно повчає апостолів і народ, повчає словом і ділом, повчає своєю поведінкою та діяннями. Він творить чудеса, розказує притчі, бесідує з людьми. Кожне слово Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа – це Вчення Месії, це навчання людей про взаємостосунки на землі, про мораль і поводження та про Царство Небесне. Всі слова Ісуса наповнені глибоким змістом, широтою думки й наводять на роздуми про смисл життя, його доцільність та про те, що буде після смерті.
Ісус Христос направляє Дванадцять Своїх апостолів для проповідей у країні, а також обирає ще 70 проповідників, яких направляє в різні куточки землі проповідувати Євангеліє – Благу вість, Слово Господнє.
Ми торкнемося ще деяких дій Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа. У читача на перший погляд може скластися неповне враження, що це дії суто тілесні, фізичні, але це не так, бо всі дії Ісуса Христа наповнені глибоким духовним змістом і носять повчальний і напутній характер.
20.1. Вигнання торговців із храму
Наближалося свято Пасхи юдейської. За звичаєм багато людей звідусіль приходили на це свято в Єрусалим, де знаходилася святиня Господня – Єрусалимський храм.
Напередодні великого свята Ісус Христос із Матір’ю Своєю, братами та учнями перебував у Капернаумі. А з наближенням Пасхи Ісус теж прийшов на свято в Єрусалим. Він увійшов у храм і побачив у ньому страшне безладдя, анархію і хаос. Люди перетворили храм на базарну площу. Там продавали волів, овець, голубів, торгували міняйли грошей. Гомін і шум людей – торгашів і покупців, мукання волів, бекання овець, суперечки за ціну, бринькання монет – все це справляло неабияке негативне враження не достойне храму Божого.
Ісус Христос, узрівши це, зробив із мотузок бича і прогнав усіх торговців із храму разом з їх товаром, худобою. Ісус поперекидав столи міняйл, порозкидав їхні гроші. А продавцям голубів Ісус сказав:
– Забирайте все звідси і не перетворюйте дім Отця Мого у дім торгівлі та безладдя.
Ніхто не смів не послухати Ісуса, бо всі зрозуміли Його правду. Тоді Учні Ісусові згадали, що в Писанні написано: «Ревність до дому Твого з’їдає Мене!» (Ів. 2. 17).
Але цей вчинок настільки сильно збентежив і навіть вельми розлютив перших осіб храму. Вони та багато інших юдеїв підійшли до Ісуса й запитали:
– Яким знаменням Ти доведеш, що маєш владу так чинити, як Ти учинив? (Ів. 2. 18).
І тут, отже, люди не вірили в Ісуса й весь час вимагали, щоб він підтвердив Свою Божественність, себто наочно показав їм знамення. Ісус відповів їм так:
– Зруйнуйте цей храм і через три дні Я споруджу його (Ів. 2. 19).
Але юдеї не зрозуміли, не втямили того, що сказав Ісус, й сказали Йому, що цей храм багато будівельників будували 46 років підряд, а як же Ти за три дні збудуєш його. Юдеї – люди і верховоди храму цього – не осмислювали, що Ісус Христос під храмом розумів Своє тіло. Він пророче передбачив тут, що коли Він буде замучений на хресті, то воскресне третього дня, причому воскресне в тілі.
Ці слова Ісуса Христа стали зрозумілими, аж після воскресіння Ісуса з мертвих, аж тоді апостоли згадали ці слова і повірили, що Спаситель казав правду.
В Єрусалимі Ісус Христос був впродовж свята Пасхи. Він проповідував, творив чудеса і багато людей увірували в Господа.
20.2. Ісус Христос у домі Симона фарисея
Один фарисей на ім’я Симон запросив Ісуса Христа до себе на вечерю. Ісус Христос, Який завжди турбувався про навернення ворогів на шлях істини, прийняв це запрошення.
Коли Господь прийшов у гості до фарисея Симона, то виявилося, що фарисей прийняв Ісуса холодно, не проявив відповідної шани, як це було традицією в ті часи щодо гостей.
Але в цьому місті жила одна жінка. Всі жителі міста знали, що ця жінка велика грішниця. Вона покаялася і в розумі її вже відбувся переворот до добра і вона вирішила забути минуле та стати на шлях добра і праведності. І ось ця жінка, як би інтуїтивно своїм серцем і, безперечно, з Божою допомогою дізналася, що у домі фарисея Симона Господа не шанували. І ось вона поквапилася перед багатьма людьми виразити Ісусові свою любов і подяку.
Жінка купила в алебастрову пляшечку дорогого мира і прийшла у дім фарисея Симона, незважаючи на те, що її фарисей не запрошував, не враховуючи, що скажуть про неї люди, не дивлячись на принизливі та зневажливі споглядання на неї господаря дому і деяких гостей, що там були.
Зайшовши у будинок, ця жінка-грішниця кинулася до ніг Ісуса Христа й почала омивати їх своїми сльозами і витирати волоссям своєї голови. Потім вона змастила Ісусові ноги миром і цілувала їх раз від разу. Ісус Христос не відхилив її від Себе і прийняв її знаки поваги.
Побачивши це, фарисей Симон почав, заплутуючись в помислах, розмірковувати про себе, що Ісус Христос не пророк, бо, на думку фарисея, якби Ісус був пророком, то знав би яка дуже грішна жінка торкається Його ніг і не допустив би її до Себе – гадав фарисей.
Господь знав думки Симона і промовив до нього:
– Симоне, Я хочу дещо сказати тобі.
Господар дому відповів:
– Кажи, Учителю.
А Ісус тоді оповів вже відому нам притчу про двох боржників. Один заборгував 500 динарів, а другий 50. І пан простив обом. Тоді Ісус запитав, хто з них більше полюбить свого пана. І фарисей Симон правильно розсудив, що той, кому більше простив.
Тоді Ісус сказав Симонові, що прийшовши до його дому, він не дав Йому води на ноги, а ця жінка сльозами омила їх і волоссям своїм витерла і цілує ноги Його. І Господь простив їй гріхи.
Гості, що сиділи за столом почали гомоніти: «Хто ж це Такий, що прощає гріхи?» (Лк. 7. 49).
А до жінки Ісус сказав:
– Віра твоя спасла тебе, – іди з миром собі!
20.3. Ісус Христос у домі митаря Закхея
Ісус Христос проходив через Єрихон. А вельми багатий верховода митарів Закхей хотів бачити Ісуса, але був дуже малий ростом. Через те він побіг вперед і виліз на смоківницю, щоб звідти роздивитися Ісуса.
Наблизившись до дерева Ісус побачив Закхея і каже йому:
– Закхею, злізай з дерева, бо сьогодні Мені треба гостити у тебе в домі.
Закхей безмежно зрадів, бо симпатизував Ісусові. Він так і зробив і з радістю, шаною та повагою прийняв Ісуса Христа у своєму домі, на відміну від фарисея Симона.
Багато людей, звичайно, були не задоволені, що Ісус прийшов у гості до митаря. Адже митарі не користувалися повагою серед юдеїв, бо вони збирали податки для Римської імперії, тобто для гнобителів, а не для власної держави, яка не мала самостійності.
У розмові з Ісусом, виправдовуючись, Закхей пообіцяв половину свого багатства віддати бідним. Ісус виголосив тут такі слова:
– Нині прийшло спасіння дому цьому, бо й Закхей – син Аврамів. Син Людський прийшов щоб знайти та спасти те, що загинуло! (Лк. 19. 9 – 10).
20.4. Благословення дітей
Багато людей приносили своїх дітей до Ісуса Христа, щоб Він доторкнувся до них, поклав на них руки з молитвою, поблагословив їх.
Учні Ісуса Христа гадали, що не варто через дітей турбувати Вчителя, непокоїти Його, відволікати від інших справ. Вони навіть нишком відганяли тих людей з дітьми від Ісуса. Але коли Ісус Христос дізнався про це і побачив це, то, звичайно, обурився. Він зібрав учнів і сказав їм:
– Пустіть дітей і не забороняйте їм приходити до Мене, бо їх є Царство Небесне. Істинно кажу вам: хто не прийме Царства Небесного, як дитина, той не увійде в Нього.
Ісус Христос зцілював дітей, благословляв їх. Він дуже любив дітей. І ми повинні розуміти, що якщо ми уподібнюватимемося дітям, себто будемо такі, як діти, невинні, незлобні, чесні, простодушні, добрі, то увійдемо в Царство Небесне.
20.5. Преображення Господнє
Ісус Христос знав, безперечно, замисли та намагання Своїх ворогів. Він добровільно йшов на муки й смерть задля нашого спасіння. У міру того, як наближався час відходу Його з цього світу, Ісус все більше говорив Своїм учням про те, що Йому належить багато постраждати від юдейських верховодів та первосвящеників, бути замученим й воскреснути на третій день.
Щоб зміцнити віру учнів, щоб показати їм Свою Божественну славу, щоб зменшити страждання учнів тоді, коли вони побачать передсмертні муки й біль Ісуса Христа, Його розп’яття, Ісус Христос вирішив показати їм Своє Божественне походження.
Незадовго до Своїх страждань Ісус Христос взяв трьох учнів Петра, Якова та Івана і пішов з ними на гору Фавор. Це була найпрекрасніша, наймальовничіша, вишукана гора. Вся гора була покрита зеленню – квітучими травами, кущами й деревами. Природа ця милувала людське око й приголублювала багатьох людей, бо всі жадали мандрувати у такій красоті.
Вийшовши на гору, Ісус Христос відійшов молитися. Поки Спаситель молився, учні неподалік заснули від втоми.
Коли ж Петро, Яків та Іван прокинулися, то вони побачили, що Ісус преобразився, перемінився, змінив Свою зовнішність. Обличчя Ісуса сяяло, мов сонце. Одяг Його став білим-білим, як сніг, й виблискував на світлі.
У цей час з’явилися два пророки – Мойсей та Ілля. Вони підійшли до Ісуса Христа й почали розмову з Господом про Його страждання і смерть, які Йому належить зазнати найближчим часом в Єрусалимі.
Побачивши це, Петра, Якова та Івана переповнила надзвичайна радість і особливий стан блаженства. Коли ж вони побачили, що Мойсей з Іллею відходять вже від Ісуса Христа, Петро не стримався і вигукнув:
– Господи! Як нам добре тут. Якщо хочеш, то Я поставлю ось-тут три шатра: одне шатро для Тебе, одне для Мойсея і одне для Іллі (Мт. 17. 4).
Петро ще говорив і раптом ясна хмара заслонила їх і всі вони почули з хмари голос Бога Отця:
– Це Син Мій Улюблений, в Якому Моє благовоління. Його слухайтеся! (Мт. 17. 5).
Почувши це учні перелякалися. Вони попадали на землю долілиць. Ісус Христос непомітно підійшов і доторкнувся до них рукою та промовив:
– Вставайте, не бійтеся! (Мт. 17. 7).
Учні встали і побачили Ісуса Христа одного. Вигляд Ісуса був звичайний-звичайнісінький, такий як до того, коли вони піднімалися на гору Фавор. Коли ж вони спускалися з гори додолу Ісус заповів їм:
– Нікому не кажіть про це видіння, аж поки Син Людський не воскресне з мертвих (Мт. 17. 9).
Ця надзвичайно великої ваги подія – Преображення Господнє – вказує на те, що Своїм Преображенням Ісус Христос показав нам, якими праведні люди стануть у майбутньому житті – в Царстві Небесному. Ісус показав як переміниться весь наш земний світ.
Словом, ця подія вказує, що такі прикрощі, незгоди, непорозуміння, туга, печаль, смуток, несправедливість, різні тертя, кривда, беззаконня і все негативне, що ми переживаємо, минеться. І завжди так не буде. Все суттєво зміниться. Нам людям тільки потрібне терпіння, витривалість і будувати своє життя за Законом Божим.
Славне Преображення Господа нашого Ісуса Христа яскраво показало майбуття праведних людей, себто воно відтворило те, якими люди стануть в майбутньому житті, в Царстві Небесному, і як перетвориться, преобразиться увесь наш земний світ.
Про Преображення Господнє тропар свята так засвідчує: «Преобразився Ти на горі, Христе Боже, показавши Учням Твоїм славу Твою, скільки їм можна було (бачити). Нехай засяє і нам, грішним, світ Твій споконвічний, молитвами Богородиці, Світлодавче, слава Тобі».
20.6. Ісус Христос у домі Лазаря
У 33 році після Різдва Христового за 6 днів до юдейської Пасхи Ісус Христос з учнями черговий раз прийшли у Віфанію. Це поселення розташоване неподалік від Єрусалима за Оливною горою. Ісус з учнями зайшли у дім Лазаря, якого Господь воскресив раніше (Ів. 12. 1 – 11). Лазар, його сестри Марія та Марта прийняли Ісуса з учнями як найдорожчих і високо почесних гостей.
Вони приготовили багату вечерю. Одна з сестер Лазаря – Марія – взяла коштовної пахучої олії (миро) й змастила нею ноги Ісуса Христа і своїм волоссям витерла їх. Це було ознакою благоговіння й щиросердечної любові до Ісуса Христа, Який недавно зробив осиротілій сім’ї таку велику послугу, коли воскресив Лазаря.
Марія сіла біля ніг Спасителя і слухала Його науку, а Марта турбувалася і всіма зусиллями клопоталася про достатнє частування Ісуса Христа. Обидві сестри намагалися якнайкраще догодити Ісусові, лиш кожна своїм способом. Турботи Марти були спрямовані на те, без чого можна було б обійтися, це житейські, скороминучі турботи, що направлені на благо тіла, людського шлунку. Марія обрала благу, найкращу частину турбот – турбот духовних. Ці духовні речі ніколи не будуть відібрані в неї.
Один з учнів Ісуса Христа Юда Іскаріотський, побачивши як пишно приймають Ісуса Христа, невдоволено сказав:
– Навіщо так тратитися! Краще б це дороге миро продати, а гроші роздати убогим та жебракам.
Але Ісус у відповідь мовив:
– Навіщо бентежити жінку? Вона добру справу зробила. Намастивши цим миром Моє тіло, вона приготувала Мене до поховання. Убогих і жебраків ви завжди будете мати з собою, а Мене не завжди.
Водночас у всій Віфанії та її околицях розійшлися чутки, що Ісус, Котрий воскресив Лазаря, знову прийшов у Віфанію. Тоді вельми багато юдеїв прийшли до дому Лазаря, щоб побачити Ісуса Христа і воскреслого Лазаря. Багато з людей увірували в Господа (Лк. 10. 38 – 42).
Це ще більше дратувало ворогів Ісуса Христа і вони почали розробляти план, як вбити Ісуса Христа та Лазаря.
Водночас тут слід підкреслити аномальні особливості характеру Юди Іскаріотського. Адже його слова «Навіщо так тратитися! Краще б це дороге миро продати, а гроші роздати убогим та жебракам» хіба не підкреслюють любов до грошей, жадібність, зажерливість, скупість цього учня. Хіба не такий може за 30 срібняків продати й рідного тата і маму.
† † †