Основи віри

 

Ісус Христос – засновник найбільшої в світі релігії – християнства, яка прийшла на зміну лжерелігії та неправильним віруванням язичників. Християнство виникло на тлі іудаїзму і суттєво доповнило його вчення.

Ім’я, яке Бог-Отець дав Сину Своєму – Ісус – було досить поширеним іменем серед древніх євреїв. Згадати хоча б Ісуса Навина, Ісуса, сина Сирахового – діда і внука.

Ісус Навин був служителем Мойсея. Раніше він називався Осія, але Мойсей змінив йому ім’я, назвавши Ісусом, і тим якби дав йому нове призначення. Ісус Навин мав добрі військово-командирські здібності, тому Мойсей доручив йому керувати своїм військом. Ісус Навин допомагав Мойсеєві зносити скрижалі завіту з гори Сінай.

Коли після 40-річного блукання пустинею євреї підійшли врешті до землі ханаанської, Ісус Навин був у числі дванадцяти відправлених Мойсеєм споглядачів, котрі першими ступили на рідну землю і повинні були описати цю землю Мойсеєві. Ісус Навин і ще один із дванадцяти досить гарно змалювали цю землю і після цього народ увійшов на неї. Але ізраїльтянам прийшлось завойовувати свою землю протягом семи років.

Першим військовим успіхом Ісуса Навина було взяття Єрихона, який був дуже сильно укріплений. Після Єрихона Ісус Навин взяв фортеці Гай, а потім Гаваону. Через шість років Ісус Навин підкорив всю землю ханаанську – від Аравійської пустині до гір Лівану, знищивши при цьому 31 царя, які там панували. Залишалась не завойованою невелика частина землі обітованої, це, зокрема приморські міста філістимлян, де жили невеликі гірські племена.

Ісусу Навину йшов уже 110-й рік. Відчувши наближення своєї смерті, Ісус Навин вирішив зробити дуже важливу справу у своєму житті – виміряти всю країну, взяти на облік всі її багатства, ріки, гори і надра, порахувати жителів і приступити до справедливого розподілу відвойованої території поміж ізраїльських племен. Всіх ізраїльських племен було 13, але покоління Йосипа складалося з двох гілок, що йшли від Єфрема та Манасії, то вони з’єдналися в одне покоління. Окрім того, нащадкам Рувима і Гада, а також частині племен Манасії, були виділені землі за Йорданом, а священикам (нащадкам Левіта) за чинними тоді законами земля не повинна була належати. Через те обітовану землю розподілили не на 13, а на 10 частин. Так з’явилося 10 округів: на півдні жили нащадки Симеона, Юди і Веніаміна, на півночі нащадки Єфрема, Ісахара, Завулона, Нефаліма та Асіра, дальше розташувалося плем’я Дана; у м. Сілом, на землі Єфрема, встановили скінію з ковчегом завіту.

Ісус Навин помер віком 110 років. Він похований у Фамнаф-Сараї на Єфремовій горі. В Біблії є старозавітна книга Ісуса Навина, що ним написана. В книзі є 3 розділи. У першому розділі описується завоювання ханаанської землі, у другому – розподіл цієї землі, а у третьому викладається про останні діяння й про смерть Ісуса Навина. Перші два розділи написав Ісус Навин, а останній дописали його соратники.

Під цим іменем у Біблії описані дві людини. Перший був письменником, автором книги, що названа його іменем; він жив за 300 років до Різдва Христового. Другий був внуком першого; він переклав з єврейської мови на грецьку «Книгу Премудрості Ісуса, сина Сирахового». Ця книга починається словами: «Всяка премудрість – від Господа і з Ним перебуває навіки», а закінчується словами: «...робіть свою справу завчасно, і Він (Господь) в ім’я Своє віддасть вашу нагороду».

Отже, Ісус Христос є продовжувачем доброї справи на землі та волі Отця Свого. Ісус Христос був покликаний не на царство земне, а на Царство Боже. Але цього не розуміли фарисеї, тодішні власті. Вони думали, що Ісус претендує на ізраїльський престол і на всю територію римського кесаря. Хоча Ісус не раз тлумачив їм «Моє царство – небесне».

Ісус як Син Божий і Син Людський – це історична особа, це найвеличніша людина, Яка жила на землі нашій. Про земне життя Ісуса Христа описують не тільки священні книги, євангелісти Матвій, Марк, Лука та Іван. У печерах поблизу Мертвого моря були знайдені кумранські рукописи. Вони та інші дані підтверджують реальність Ісуса Христа. Це не міф і не видумка як твердили нам комуністичні антихристи, а навпаки, їх комуністичне вчення – міф і нездійсненна видумка.

Старий завіт, на якому виховувались численні покоління до Христа, весь переповнений пророцтвами про прихід Месії, визволення людства від земних страждань, горя.

Ісус Христос присвятив Своє земне життя правам бідних, знедолених і рабів на царство земне і небесне. Він говорив про рівноправність, про надію кожного на щастя. Ісус за дуже короткий термін придбав Собі дуже гарячих прибічників та однодумців. Він поклав початок надзвичайно широкого руху за права, справедливість, за життя вічне у Царстві небеснім. У Ньому, в Ісусі Христі, люди побачили Спасителя нашого і Спасителя світу.

Ісус Христос вперше в світовій історії, вперше на землі грішній розпочав Вчення, що прийняло назву Його імені – християнським – і перейшло в народні маси і стало всесвітнім. Адже не може бути вчення без автора, тому немає сумніву, що особистість Ісуса Христа існувала.

Інша справа, що пізніше деякі так звані послідовники Ісуса, тлумачники Його Вчення, приписували Ісусові те, чого Він ніколи не думав і не говорив. Так з’явилися різні сектантські, неправдиві вчення, лжевчення і лжерелігії.

Ісус Христос, служачи людям і Богу, спілкується з багатими і бідними, з неграмотними і освіченими, зі знатними членами синедріону і з простими рибалками, які стають Його учнями. Ми бачимо Його у пустині й на дорогах Юдеї та Палестини, в синагогах і на базарних площах, на Тивердіадському озері і в оливкових гаях, на весіллях, на пишних церемоніях і за простою трапезою в сільській хаті.

Повчав Ісус Христос дохідливими і зрозумілими словами, часто наводив приклади з життя у своїх притчах, щоб люди зрозуміли суть Його покликання і вчення. Для підкріплення людської віри Ісус здійснював також різні дива, чуда. Проте частіше Христос хотів, щоб люди серцем повірили в Його вчення без застосування чудес.

Всемогутній Ісус не рятує Себе з допомогою дива ні в Гетсиманському саду, ні тоді, коли за Ним прийшли стражники, ні на суді у Каяфи і Пілата та під час страждань на Голгофі.

Ісус Христос – Син Божий – був посланий Богом на землю, щоб своїми стражданнями, кров’ю і смертю відкупити гріхи людства. Ісус Христос йде на муки, приносить Себе в жертву за нас – за людей. Ось як Бог любить людей, що віддав Сина Свого Єдинородного за гріхи наші, за гріхи людства.

Ісус Христос був найбільшою Людиною на Землі, Людиною всіх епох. Він, як вірний Син Отця Свого, старанно виконував волю Бога-Отця. Він казав своїм учням:

«Той, хто бачив Мене, той бачив Отця. Я – в Отці, а Отець – в Мені» (Ів. 14. 9 – 10).

У будь-якій ситуації на землі Ісус діяв точно так, як вчинив би Його Отець, Всемогутній Бог. «Я нічого не роблю від Себе, – казав Ісус, а так як навчив Мене Отець Мій, так й кажу» (Ів. 8. 28).

Тому, той, хто вивчає життя Ісуса, той отримує ясну картину того, яким є Бог. Хоч Бога ніхто ніколи не бачив, але ми знаємо, що «Бог є Любов» (1 Ів. 4. 8). Отже, ми бачимо Бога в Ісусі.

Ісус вчив своїх послідовників любити один одного. Він на словах і на ділі показував як це робити. Щоб люди зрозуміли Його, Він ходив по землі й навчав, навчав у синагогах, проповідував Євангеліє (благу звістку) Царства, зцілював всяку хворобу і всяку неміч у людей. За ним ходило багато людей.

Цими вчинками Господь Бог наш Ісус Христос показував Свою владу над спокусливими силами, над людьми, над природою, над людськими традиціями, над смертю. Він вчив і міг прощати, наділяв Своєю владою інших.

Священну історію про Спасителя Господа Бога нашого Ісуса Христа та Його Вчення можна викладати у цій книжці по-всякому, наприклад, у хронологічному порядку, себто в тому порядку, в якому відбувалися події, діла і діяння Ісуса Христа. Всі діяння Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа можна розподілити на три роки служіння.

На першому році служіння Ісуса Христа можна виділити такі найголовніші події: 1) Ісус Христос починає вибирати апостолів; 2) вигнання торговців із храму; 3) бесіда з Никодимом; 4) бесіда Господа Ісуса Христа зі самарянкою; 5) зцілення сина царедворця; 6) проповідь Ісуса Христа у Назареті; 7) чудесний вилов риби на Генiсаретському озері; 8) зцілення розслабленого у Капернаумі; 9) прикликання Левія або Матвія та інших.

На другому році служіння Христового відбувалися такі найважливіші події: 1) зцілення розслабленого в купелі; 2)вчення Господа Ісуса Христа про суботу; 3) зцілення сухорукого; 4) вибрання дванадцяти апостолів; 5) Нагірна проповідь Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа; 6)зцілення слуги сотника; 7) воскресіння сина Наїнської вдови; 8) Ісус Христос у домі Симона фарисея; 9) притча про сіяча; 10) притча про насіння та полову; 11) притча про гірчичне зерно; 12) утихомирення бурі; 13) вигнання легіону бісів; 14) зцілення кровоточивої жінки; 15) воскресіння дочки Яіра; 16) відправлення дванадцяти апостолів на проповідь і наставляння їм Ісуса Христа; 17) смерть Івана Хрестителя; 18) нагодування п’яти тисяч людей п’ятьма хлібами; 19)ходіння Ісуса Христа по воді; 20) бесіда Ісуса Христа про таїнство причащання у Капернаумській синагозі;

На третьому році служіння Спасителя нашого можна виділити такі найголовніші події: 1) зцілення дочки ханаанки; 2) нагодування чотирьох тисяч чоловік сімома хлібами; 3)сповідання Петра; передвістя Христа про Свої страждання; 4) преображення Господнє; 5) зцілення біснуватого глухонімого юнака; 6) чудодійне отримання монети на храм; 7) наставляння про смирення і не злобу; 8)притча про милосердного царя і немилосердного боржника; 9) помилування жінки-грішниці; 10) зцілення сліпого від народження; 11) притча про милосердного самарянина; 12) відвідання Марфи і Марії Господом; 13)притча про багача і раба, що очікують господаря; 14)притча про званих на вечерю; 15) притча про заблудлу вівцю, загублену драхму і блудного сина; 16) притча про багатого Лазаря; 17) зцілення десяти прокажених; 18)притча про неправедного суддю; 19) притча про митаря і фарисея; 20) благословення дітей; 21) настанова багатому юнаку; 22) притча про рівну нагороду виноградарів; 23)подорож Ісуса Христа в Юдею; 24) пророчення Ісуса Христа про Свою смерть в Єрусалимі та прохання Соломії; 25) звернення Закхея; 26) воскресіння Лазаря; 27) вечеря у домі Симона прокаженого.

За цими подіями відбувається історія останніх днів земного життя Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа: 1) тріумфальний вхід Господа Ісуса Христа в Єрусалим; 2) прокляття смокви; 3) притча про непослушного сина та каяття; 4) притча про злих виноградарів; 5) притча про шлюб царського сина; 6)відповіді Ісуса Христа на запитання фарисеїв, саддукеїв, законника і Його питання про Божественне достоїнство Месії; 7) похвала старанню вдовиці; 8) провіщення про зруйнування Єрусалиму і про другий прихід Господа Ісуса Христа; 9) притча про дів, що очікують жениха; 10) притча про таланти; 11) розповідь про Страшний Суд; 12) зрада Юди; 13) Тайна вечеря; 14) провіщення апостолу Петрові його зречення; 15) прощальна бесіда Господа з учнями та Його первосвященницька молитва; 16) молитва Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа у Гетсиманському саду; 17) Взяття Господа Ісуса Христа вояками; 18) суд над Ісусом Христом у первосвященика Анни (або Анани); 19)суд юдейського синедріону над Господом Ісусом Христом у домі первосвященика Каяфи; 20) відречення Петра і розкаяння його. Загибель Юди; 21) перший суд у Пілата над Господом Ісусом Христом; 22) засудження Ісуса Христа на смерть; 23) Ісус Христос у Ірода; 24) другий суд Пілата над Господом Ісусом Христом; 25) хресний хід Ісуса Христа на Голгофу і розп’яття Його; 26) Хресні страждання Ісуса Христа; 27) сім слів Господа Ісуса з хреста; 28)поховання Ісуса Христа; 29) Воскресіння Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа; 30) Марія, Петро та Іван біля гробу Господнього; 31) воскреслий Господь з’являється Марії Магдалині; 32) Господь з’являється Своїм учням на шляху в Еманус; 33) Ісус Христос з’являється апостолам у Єрусалимі; 34) Ісус Христос з’являється апостолу Хомі; 35)поява Господа біля Тивердіадського моря; 36) поява Господа на Галiлейській горі та Його останні настанови апостолам; 37) вознесіння Господнє; 38) сходження Святого Духа на апостолів.

За такою схемою написана більшість книг про Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа. До цього розділу ми теж викладали матеріал у хронологічному порядку. Тепер окремо опишемо притчі, дива та повчання Господа, а історію останніх днів земного життя Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа знову викладемо у хронологічному порядку.