14.1. Спокушання Ісуса Христа
Іван Предтеча проклав шлях для сприйняття Ісуса Христа людьми. Ісус Христос був представлений людям як Єдиний Найулюбленіший Син Божий, Месія і Спаситель. Тепер Ісус Христос повинен розпочати Своє служіння народові, навчання людей Закону Божого, моралі й правил співіснування на Землі, щоб прийняти Бога і увійти в Царство Боже.
Після того, як Христос охрестився у ріці Йордан і на Нього зійшов Святий Дух, Ісус під проводом Святого Духа пішов у пустиню, яка була західніше від Єрихону й північно-західніше від Мертвого моря.
Древні юдеї, як відомо, вважали, що пустиня заселена злими духами і всякою нечистою силою.
Ісус же пішов у пустиню, щоб там усамітнитися, побувати наодинці з Богом Отцем, заглянути всередину Свого серця, а також молитвою і постом приготовитися до виконання Своєї великої справи, для якої Ісус прийшов на землю. Ісус розумів, що Він сильно прив’язаний до мирського життя. Він пішов у пустиню, щоб підготовитися віддати своє життя у добровільну жертву людям.
Сорок днів і сорок ночей Ісус сам-самісінький перебував у дикій пустині зі звірами, не вживаючи жодної їжі, аж поки не відчув голоду. Тоді прийшов до Ісуса спокусник – диявол – і намагався хитрощами звабити Ісуса так, як звик цей сатана спокушати мирських людей. Диявол знав, що Ісус, як Син Божий, за Своєю природою безгрішний і не міг згрішити як Бог, але, як Людина, гадав сатана, Ісус може спокуситься. Через те диявол, настирливо, рішуче спокушав Ісуса, наполегливо підштовхував Його на гріх.
Перша спокуса мала відношення, так би мовити, до стосунку Ісуса зі Своїм Отцем Небесним. Диявол каже Ісусові: «Якщо Ти Син Божий, – скажи цьому каменеві, щоб хлібом він став!». Сатана знав, що Ісус, як Син Божий, безперечно, міг би Своїм словом перетворити каміння на хліб, і розраховував, що Ісус, будучи голодним, змореним до краю, виконає наказ сатани, щоб якнайшвидше вибратися з пустині. Але це означало б піти наперекір волі Отця, чого Ісус не міг зробити.
Тому Ісус відповів злому духу словами Священного Писання: «Написано: Не хлібом єдиним буде жити людина, а кожним словом Божим». Це означає, що на світі немає більшого блага, як бути послушному слову Божому, аніж вдовольняти свої людські низькосортні бажання.
Тоді диявол здійснив друге намагання спокусити Ісуса. Придумуючи другу спокусу, диявол, по суті, нагадав Ісусові пророцтво Малахії про Івана Хрестителя та про прихід Месії (Мал. 3.1 – 6). Там написано, що після того, як «Ангел» (йдеться про Івана Предтечу) «приготує дорогу»: «І нагло прибуде до храму Свого Господь» (Мал. 3. 1). Трактуючи ці слова, багато юдеїв вважали, що Месія зненацька спуститься з неба і з’явиться у їх храмі.
Використавши це заблудження, сатана каже: «Якщо Ти, Ісусе Христе, прийдеш у Єрусалим, станеш на покрівлю високого храму Єрусалимського, то: «Якщо Ти Син Божий, то кинься звідси додолу!». Тобі нічого не буде, бо у Писанні написано, що Бог «накаже про Тебе Своїм Ангелам, щоб Тебе берегли!» і «вони на руках понесуть Тебе, щоб не спотикнувся Ти об камінь Своєю ногою!». Чи повірять люди тоді, що Ти Месія, Котрого прислав Бог?».
Цією спокусою сатана намагався розпалити у Ісусі бажання виставити Себе напоказ, похизуватися, похвалитися, поставити Себе вище від всіх інших, привернути до Себе увагу задля Своєї популярності.
Ісус, безсумнівно, не пошкодив би Собі нічого, як би кинувся вниз із високого храму, але він за волею Божою не міг йти на те, щоб так незвичайно, низькими інстинктами і діяннями підняти Свій престиж і авторитет серед людей. На слова сатани Ісус рішуче відказав йому: «Сказано: Не спокушай Господа Бога свого!» (Лк. 4. 3 – 12).
Тоді диявол втретє взявся спокушати Христа. Він вивів Ісуса на високу гору і через мить показав Йому всі царства на світі, багатства та сказав: «Я дам Тобі всю оцю владу та їхню славу...». «Якщо Ти поклонишся перед мною, то буде все Твоє! Все найкраще багатство світу буде Твоє!».
А як би ви зробили, дорогі читачі, випробуйте себе у помислах? Чи згодились би Ви на таке багатство та владу, що дуже легко, без всякої праці приходить у ваші руки? Чи продали б ви свою душу та моральні цінності задля влади та багатства? Поміркуйте, й дізнаєтесь про себе всю правду!
Адже сатана, спокушаючи Христа, знав, що Ісус керуватиме світом, тому запропонував Йому керувати темною частиною світу. Пропонуючи Ісусові всі ці царства, сатана гадав, що Ісус, як мирська людина, піддасться на спокусу, стане царем царів; тоді йому не прийдеться страждати на хресті, але прийдеться виконувати волю сатани. Це означало би, зрив Божого плану спасіння світу. А для Ісуса це означало б схилити голову перед тварюкою, що стоїть набагато нижче від Нього.
Згадайте, чи не так сатана спокушав Єву в Едемському саду? Він вплинув на її апетит, через який вона з Адамом з’їли заборонене яблуко і тим самим згрішили.
А Ісус знову рішуче відмовив дияволу-спокуснику: «Відійди, сатано! Написано: Господеві Богові своєму вклоняйся, і служи Одному Йому!». (Мт. 4. 3 – 10; Лк. 4. 3 – 12).
Аж тоді диявол, побачивши свою поразку, залишив Ісуса Христа і відступив. Зразу ж до Ісуса з’явилися Ангели Божі та служили Синові Божому. Так Ісус переміг спокуси диявола і тим самим показав, не тільки Свою духовну силу, але й те, що Він прийшов на землю, щоб звільнити людство від влади сатанізму, диявольщини та атеїзму.
Дорогі читачі, пам’ятайте, що диявол не спить і щоденно нацьковує людей на гріх, на спокуси. Не чекайте, що диявол у вигляді рогатої тварюки – чорта – з’явиться перед вами і щось обіцятиме вам, підговорюватиме. Диявол діє через людей, які вас оточують. Під впливом бажань диявола навіть найкращий друг чи подруга може заворожити вас і підштовхнути на гріх різного роду: вкрасти, обманути, лицемірити, збрехати, ошукати, сердитися на когось, робити будь-яке зло, зненавидіти свого ближнього і так далі й тому подібне. Яких тільки витівок не придумує сатана, щоб заманити вас у своє полчище, а потім у вічне пекло, де вогонь, стогін і скрегіт зубів. Остерігайтеся і будьте обережні!
Ми ж, дорогі читачі, можемо перемогти повсякденні спокуси диявола прикладом Христа, передусім словом Божим та молитвою, формуючи в собі сильну волю і твердий характер.
Потім Ісус залишив пустиню і зробив перші кроки свого служіння перед народом.
14.2. Перші учні Ісуса Христа
Залишивши пустиню, Ісус Христос знову прийшов на берег Йордану, де хрестив Іван Хреститель (Предтеча). Коли Іван побачив Ісуса, то сказав народові:
– Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере! (Ів. 1. 29). Потім Предтеча розказав, що Це Той, Кому він дорогу прокладав, хрестивши водою і підготовляючи народ, щоб Ісус з’явився. Іван засвідчив, що «Бачив я Духа, що сходив, як голуб, з неба, та зоставався на Ньому». Це означає, що Ісус Христос є Син Божий і Він хреститиме Духом Святим (Ів. 1. 30 – 34).
У Івана Предтечі було багато своїх учнів. Наступного дня Іван стояв з двома своїми учнями і побачив, що до нього йде Ісус Христос. Поглянувши на Ісуса, що проходив, Іван сказав: «Ото Агнець Божий!» (Ів. 1. 36).
Почувши від Івана ці слова обидва Іванові учні пішли за Ісусом. Один з них був Андрій, якого пізніше назвали Первозваний, оскільки Андрій перший пішов за Христом. Другий учень Івана був Іван Богослов.
Потім Андрій знайшов свого брата Симона, що був сином Йони і рибалив на Галiлейському морі. Глянувши на Симона, Спаситель назвав Петром, що з арамейського означає камінь, а грецькою «петрос», звідси Петро.
Наступного дня Ісус із трьома учнями пішли в Галілею. Йдучи берегом Галiлейського моря, Ісус побачив Якова Заведеєвого, брата Івана. Ісус покликав його і Яків пішов з Ісусом. Потім вони знайшли Пилипа, котрий теж став учнем Ісуса. Пилип походив з міста Віфсаїди, звідки були Андрій та Петро.
Більшість галілеян могли розмовляти двома мовами, тобто були двомовні. Ісус теж говорив як семітською мовою – мовою Своєї матері, яка близька до давньоєврейської мови, так й грецькою мовою. Остання мова була загальною для всього греко-романського світу. Ісус знав багато інших мов.
Потім Пилип знайшов Натанаїла і розказав йому, що вони з іншими учнями знайшли Того, про Кого писав Мойсей у Законі й про Кого Пророки говорили, себто Ісуса, сина Йосипового з Назарету. Натанаїл, знаючи не добру славу про Назарет, засумнівався й навіть промовив банальну для тих часів фразу: «Та хіба ж може бути з Назарету щось добре?» (Ів. 1. 46). Але Пилип переконав Натанаїла і запропонував: «Прийди та побач!».
Вперше побачивши Натанаїла, Ісус сказав про нього: «Ото справді ізраїльтянин, що немає до нього підступу». Натанаїл здивувався, звідки Ісус знає його та про його сумнів. А Ісус відповів, що бачив його під фіговим деревом ще до того як Пилип кликав його. Тоді Натанаїл визнав Ісуса й мовив: «Учителю, Ти – Син Божий, Ти – Цар Ізраїлів!» (Ів. 1. 49). Так Натанаїл став учнем Ісуса Христа.
14.3. Паростки Вчення Ісуса Христа
Євангеліст Матвій (Мт. 4. 12 – 16) підкреслює, що Ісус розпочав Своє служіння тільки тоді, коли почув, що Івана Предтечу ув’язнено. Дізнавшись про арешт Івана, Ісус залишає Назарет і поселяється у Капернаумі.
Отже, після ув’язнення Івана Хрестителя Ісус почав проповідувати. Правда, євангеліст Іван зазначає, що цьому передували ще більш ранні проповіді Ісуса в Юдеї, в Єрусалимі.
Ісус Христос із своїми учнями пішов містами і селами єврейської землі. Він проповідував людям Євангеліє, або радісну, благу вістку про те, що Він є обіцяний людям Спаситель. Що Він прийшов на землю, щоб врятувати людей від влади диявола, гріха і вічної смерті, щоб дати людям вічне спасіння – Царство Боже.
Вчення про Царство Боже Ісус часто проповідував у притчах, себто на прикладах із повсякденного життя, в образах і порівняннях, щоб людям було зрозуміліше.
Суть розповідей Ісуса в тому, що весь видимий і невидимий світ створений Богом. Видимий і невидимий світ єдині й схожі. Тому видимий світ говорить нам про закони невидимого, небесного світу. Від того, як ми проведемо наше земне життя, залежатиме життя наше у світі невидимому – у Царстві Небесному чи у пеклі.
Щоб люди повірили, що Ісус справді обіцяний Спаситель і Син Божий, Ісус Христос творив багато див, себто незвичайних подій, котрі земна людина не може зробити, бо для цих див потрібна Божественна сила. Багато євреїв повірили в Ісуса і натовпами ходили за ним, щоб слухати Його Божественне вчення.
Інші, особливо вожді єврейського народу, фарисеї, саддукеї, старійшини і священики, маючи злі серця і намагаючись володарювати на землі, керувати людьми, не хотіли прийняти істинного Вчення Ісуса Христа і повірити, що Він Спаситель. Вони зробились ворогами Ісуса.
† † †