Про період від 12-річного віку Ісуса й до початку Його служіння – до перших проповідей Ісуса Христа серед людей в Юдеї, Єрусалимі (Ів. 1 – 4), Галілеї (Лк. 4. 14) у чотирьох Святих Євангеліях відомостей немає. З них лише відомо, що Ісус в цей період працював вдома у Назареті зі Своїм батьком Йосипом та продовжував батьківську справу, аж до 30-річного віку. Продовжувати ремесло батьків було традицією у ці часи. І це так.
Однак, ви можете знайти багато книжок, що за цей час Ісус подорожував – перебував, навчався і Сам навчав людей у Індії, в Тибеті й Західній Індії, в Персії, в Ассирії, в Греції, в Єгипті, у Олександрії радився із семи мудрецями світу. Про це пише Леві Х. Доулінг, що жив у 1844–1911 роках у США. Про це є також науково-публіцистичні публікації.
Ви можете віднайти географічні мапи, де зазначений орієнтовний маршрут Ісуса Христа під час подорожей на Схід. Цей маршрут узагальнено з різних книжок виглядає так.
А. Подорож на Схід: 1) Israel: Jerusalem; 2) Syria: Damascus – Palmyra; 3) Iraq: Baghdad; 4) Persia (Iran): Rhagae; 5) Turkmenia: Silk road; 6) Afghanistan: Bactra – Kabul – Knyber pass; 7) Pakistan: Rawalpindi – Lahore; 8) India: Punjab states – Rajputana states: Palitana – Ujjain; Orissa states – Juggernaut; Rajagriha – Benares; 9) Nepal: Kapilavastu; 10) Himalayas; 11) China: Tibet; 12) Lhasa.
Б. Зворотній шлях: 1) Lhasa; 2) China: Tibet; 4) India, Ladakh: Himis – Tikse – Leh – Spituk – Alchi – Lamayuri: Mulbekh – Katgil – Dras – Sonafharg; 3) Jammu and Kashmir; 4) Himalayas montan; 5) India: Srinagar; 6) Pakistan: Lahore – Rawalpindi; 7) Knyber pass; 8) Afghanistan: Kabul – Kandahar – Farah; 9) Persia (Iran): Persepolis – Susa; 10) Iraq: Seleucia; 11) Syria: Palmyra – Damascus; 12) Israel: Jerusalem.
Інші вважають, що Ісус Христос зробив дві подорожі на Схід. Перша подорож буцімто пролягала через Індію, Непал, Тибет, Західну Індію, Персію, Ассирію. Друга подорож Ісуса Христа буцімто була у Грецію та Єгипет з поверненням у Назарет. Під час цих подорожей Ісус, як Син Божий, в основному навчав людей. Адже Ісус говорив устами Бога Отця. Навчатися Самому і набиратися житейської мудрості йому приходилося менше, бо все це Йому було знайоме від народження.
Коли Вам попадуть до рук такі псевдорелігійні книжки, то Ви зможете прочитати і таку не підтверджену версію. Коли Ісусові наближалося тринадцять років, то за тодішньою традицією, кожний ізраїльтянин повинен був вибрати собі наречену, заручитися, щоб вступити у шлюб. Ісус жив у вкрай бідній сім’ї. В Їхньому домі було все дуже скромно й убого. Його батько Йосип та Він важкою теслярською працею заробляли Собі на хліб. І незважаючи на бідність, вже після 12 років дім Ісуса з Назарету почали відвідувати вельми багаті й знатні люди, які бажали бачити своїм зятем молодого Ісуса, Який вже тоді прославився Своїм неперевершеним розумом, Своєю надзвичайною мудрістю, Своїми життєвими і повчальними проповідями в ім’я Всемогутнього Бога. Ось чому Ісус таємно без відома батьків залишив батьківський дім, пішов у Єрусалим, а звідти разом з купцями направився у зазначену вище подорож на Схід.
Треба відзначити, що це пояснення дуже надумане, приземлене і гіперматеріалізоване. Воно не має жодних підстав, адже Ісус з Його винятковою мудрістю і незрівнянним розумом легко міг би знайти вихід із цієї ситуації. Врешті решт Ісус Христос, як Бог, легко міг би призупинити чи попередити ці так звані походи для заручин. Тому викладене вище пояснення псевдонауковців не серйозне і надумане.
Ви можете віднайти опис і такого епізоду із життя Ісуса.
Одного разу, коли Ісус проповідував в Індії на березі ріки, неподалік із Заходу повертався караван. Хтось із цього каравану наблизився до Ісуса й сказав: «Ми тільки-що були на Твоїй рідній землі й принесли Тобі сумну звістку. Твого батька немає більше на землі – він помер. Мати Твоя сумує і ніхто не може її втішити. Вона турбується про Тебе, чи живий Ти, і хоче знову побачити Тебе».
Йосип помер, як відомо, коли Ісусові було 18 років. Почувши ці гіркі слова, Ісус схилив голову у мовчазному роздумі, засумував. Потім Ісус написав матері листа і передав його купцем, що їхав до Єрусалиму.
У листі Ісус писав:
«Матінко моя, найблагодатніша зі всіх жінок. Тільки-що людина з моєї рідної землі принесла звістку, що тата немає більше у плоті й що ти сумуєш безутішно.
Матінко моя, не тужи, не жалоби, все добре; добре для тата і добре й для тебе. Його невтомна праця на цій землі закінчена і завершена належним чином достойно і гідно. На жодному його життєвому кроці люди не могли звинуватити тата в обмані, шахрайстві, нечесності чи злому намірі. Тут, на землі тато вирішив багато трудних завдань і пішов звідси з готовністю вирішувати задачі духовного кола.
Наш Бог Отець з ним там, як Він й був з ним тут на землі. І його ангел охороняє тата, щоб він не збився зі шляху.
Навіщо тобі плакати, матінко. Сльози не можуть перемогти горе. І у горя немає сили зцілити розбите серце. Горе – це бездіяльність; зайнята душа не може горювати, тужити – у неї немає часу для горя і скорботи. Коли горе входить у серце, тут же розгублюєшся. Глибоко занурся у тайну Любові Господньої та горя не стане. Любов належить тобі й цілий світ закликає тебе до Любові.
Хай минуле уходить з минулим! Піднімись над плотськими турботами і віддай своє життя тим, хто живий. І якщо ти присвятиш своє життя в служінні живому, то, знай, здобудеш вічну славу і благодать Божу.
У кожного з нас колись земні турботи закінчаться, щоб у чистій радості увійти у вищі сфери, щоб вирішити вищі задачі душі.
Прагни до спокою й колись я прийду до тебе і принесу дари тобі, які багатші, аніж золото чи коштовні камені.
Я впевнений, що Іван (Іван Предтеча – В.М.) потурбується про всі твої потреби, а я з тобою завжди і всюди. Єшуа.».
«Єшуа» – з давньоєврейської означає «Ісус».
У деяких книжках Ви можете прочитати і таке. У 1894 році журналіст Микола Нотович (народився у Криму в 1858 р.) видав книжку «Невідоме життя Ісуса Христа». Він у 1877–1878 роках подорожував країнами Сходу – Афганістаном, Індією. Перебуваючи в тибетському монастирі Хіміс, Микола Нотович буцімто дізнався від Далай-лами, що в архівах монастиря зберігаються тисячі давніх манускриптів, у тому числі про життя Ісси, Якого на Батьківщині називали Ісусом.
Згаданий монастир Хіміс розташований у відлюдній затишній долині Гімалаїв на висоті 3,3 км над рівнем моря. Там, увійшовши в довіру з ламами, М. Нотович буцімто ознайомився з копіями текстів «Про життя Святого Ісуса: Найкращого з Синів Людських».
Книжка М. Нотовича «Невідоме життя Ісуса Христа» (1858 р.) витримала 8 видань у Франції, де жив М. Нотович, і чотири англійських переклади (3 – у США і 1 – у Лондоні). Ця книжка базується на тому, що буцімто йому прочитав лама, а М. Нотович занотував це через перекладача. Микола Нотович не привіз ні копій цих манускриптів, ні їх фотографій, хоча б окремих сторінок. Ця книга викликала великий резонанс і дискусію. Вона не була сприйнята однозначно.
З цієї книжки можна думати, що сам Ісус Христос приніс християнство у Індію. Тоді як ми знаємо, що святий Хома, святий Варфоломій і святий Матвій проповідували євангеліє у Тибеті, Індії, Китаї. Жителі зазначених країн вважають їх своїми апостолами. Апостол Хома, наприклад, зазнав у Індії мученицької смерті. Виникає запитання, якщо Ісус у ці роки розповсюдив Своє Вчення на Сході, де Він проповідував, у тому вигляді, в якому Воно описане у чотирьох Євангеліях, то чому ж це Вчення не збереглося? Чому воно було таким слабким, що апостолу Хомі, св. Варфоломію і св. Матвію прийшлося переучувати народ після Ісуса? Це нонсенс і неймовірна неправда, що там був Ісус і приніс Своє вчення ще до того, як Він проповідував на Своїй Батьківщині.
Для перевірки опублікованих М. Нотовичем даних за його слідами поїхав британський професор Й.А. Дуглас (J.A.Douglas), який у своїй праці «Настоятель Хіміса про вигадане «Невідоме життя Христа» (1896) відкинув все, що описав М. Нотович. Він розповів, що лама монастиря Хіміс нічого не знає про М. Нотовича і в монастирі ніяких манускриптів щодо перебування Ісуса Христа на Сході немає. До такого висновку дійшов професор Й.А. Дуглас після бесіди з ламою монастиря Хіміс, бо коли професор почав цитувати ламі уривки з книги М. Нотовича, то лама мимовільно викрикнув: «Sun, sun, sun, manna mi dug!», що означає «Брехня, брехня, брехня, нічого окрім брехні!».
Але як вказала у своїй книжці Елізабет Клер Профет (Elizabeth Clare Prophet. The Lost Years of Jesus: on the discoveris of Notovitch, Abhedananda, Roerich and Caspari. – Montana, SUP. 1987), лами не кожному і не зразу відкриваються відверто. Вони можуть відкрити тайну лише тим, хто увійде до них у довіру.
– А хіба ці заперечення, які дав лама монастиря Хіміс професору Й.А. Дугласу не були довірливими?!
Професор довго розмовляв з ламою монастиря, цитував йому уривки з книги М. Нотовича, між ними розгорнулася дискусія, лама заперечував, а професор наводив йому доводи із книги. Така розмова не могла бути довірливою, тому неправдоподібні здогадки Елізабет Клер Профет не мають підстав.
Водночас слід підкреслити, що лама монастиря Хіміс підтвердив те, що написано в чотирьох Євангеліях. Ісус Христос не був на Сході!
Коли в 1926 р. була перевидана книжка М. Нотовича «Невідоме життя Ісуса Христа», то видатний теолог Едгар Дж. Гудспід критично відізвався про неї у своїй праці «Невідоме Нове Євангеліє» (1931).
Влітку 1939 року шведська професор музикальної педагогіки Елізабет Каспарі повторила подорож описаними місцями Сходу й добралася до Хіміса. Там монахи їй показали три манускрипти у неймовірно прикрашених футлярах. Перегортаючи листи пергаменту лама-бібліотекар сказав: «Ці книги говорять про те, що ваш Ісус був тут». Е. Каспарі зробила фотографію, на якій видно, що лам демонструє їй якісь манускріпти. Однак, Е. Каспарі не могла показати фотографії навіть кусочку самого тексту цих манускріптів, щоб можна було прочитати уривок і пересвідчитися у тому, що, справді, ці манускріпти древні й що вони віддзеркалюють правду. Таким чином, Е. Каспарі не привезла доказів того, що Ісус Христос був у Тибеті.
У 1950 році Тибет був захоплений китайськими комуністами, які зруйнували, по суті, всі монастирі, монахів розігнали, Богослужіння заборонили. Тепер невідома доля оригіналів багатьох манускриптів.
Багато дослідників хибно вважають, що частина біографії Ісуса Христа, котра не описана чотирма євангелістами, – Матвієм, Марком, Лукою та Іваном, залишилася таємницею. Із Св. Євангелій ми не знаємо достеменно чи з 12-ти до 29-річного віку подорожував куди-небудь, як і де навчав Ісус Христос, чи весь цей час Він працював з батьком у майстерні й заробляв на хліб?
Факт і цілком зрозуміло те, що чотири Євангелії не могли вмістити всієї цієї великої кількості, всього того численного, що творив Ісус. В Євангеліях описані лише найважливіші, ключові моменти життя і діяльності Спасителя і Господа Бога нашого Ісуса Христа. І про це пише євангеліст Іван у другій післямові Євангелії від св. Івана: «Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те детально про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг! Амінь.» (Ів. 21. 25).
Відоме й інше! Кожне слово, кожне поєднання слів у Св. Євангеліях несуть надзвичайно великий прямий і переносний зміст. Вони дають надзвичайне розуміння тих чи інших подій.
Де перебував і чим займався Ісус від 12-ти до 29-річного віку?
Про це дуже добре написано у Євангелії від св. Луки. Після того, як Дванадцятирічний Ісус з Матір’ю та Йосипом відвідав на свято Пасхи Єрусалимський храм і загубився там, то третього дня відшукали Ісуса у Єрусалимському храмі. Він сидів серед учителів і вислуховував їх, запитував їх. Усі хто слухав Ісуса в цій розмові дуже дивувалися надзвичайному розумові Ісуса та Його розумним і логічним відповідям.
Коли Ісуса віднайшли у храмі, то він пішов з батьками додому у Назарет і був дуже слухняний батькам (Лк. 2. 51).
Далі описується період від пасхальних днів 12-річного віку Ісуса до перших проповідей так: «Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей» (Лк. 2. 52).
Ті псевдовчителі, псевдохристияни і псевдонауковці, які описують дві непідтверджені подорожі Ісуса Христа на Схід, кажуть, що «Ісус таємно без відома батьків залишив батьківський дім, пішов у Єрусалим, а звідти разом з купцями направився у подорож на Схід». Цього ж не може бути, бо євангеліст Лука наголошує, що Ісус був дуже слухняний, тобто у всьому слухав батьків (Лк. 2. 52). Отже, Ісус не міг здійснити подорож на Схід ні без відома батьків, ні всупереч батькам. Це прописна істина.
Далі зазначено «Ісус зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей» (Лк. 2. 52). В цих словах сказано все. Це означає, що Ісус був на своїй Батьківщині, працював з батьком, навчався Сам і навчав людей Божої премудрості. Так що інших думок бути не може, жодних подорожей за межі Батьківщини Ісус не здійснював, хіба що на Пасху з батьками відвідував Єрусалимський храм, як це було прийнято.
† † †