11.1. Переховування від злодіянь Ірода Великого
За правління Ірода Великого Йосип, Марія та Ісус були в Єгипті, в древній Зоанській землі. А Іван з матір’ю своєю Єлизаветою ховалися в Юдейських горах.
Батьки Ісуса посягли єгипетської духовної науки і мудрості. Вони пробули в Єгипті три роки.
Через 3 роки, коли помер Ірод Великий, за велінням Бога Ангел Господній знову з’явився Йосипу уві сні й повідомив йому, що Ірод помер і, що тепер можна повертатися на землі Ізраїлеві.
Йосип вирішив повернутися у рідні місця – у Вифлеєм. Але цією територією правив Архелай, син Ірода, що був дуже жорстокий, мабуть, психічно хворий. Через те Господь Бог знову звернувся до Йосипа уві сні і сказав йому, щоб Йосип не повертався у Вифлеєм, а пішов на північ – у Галiлейське місто Назарет. Адже Галілеєю керував інший син Ірода Великого – Антипа, який був м’якшим царем від Архелая.
Після цього Марія, Йосип з Ісусом відправилися додому. Вони не пішли через Єрусалим, бо там правив Ірод Архелай. Вони йшли через поля, пустині та горами, де менше людей.
Прибувши на Батьківщину Йосип з Марією і Сином пішли вздовж берегів Йордану і через кілька днів прийшли додому в Назарет. Ось чому всі називали Месію – Ісус з Назарету, незважаючи на те, що він народився у Вифлеємі. А ще пов’язано це з тим, що у родоводі Ісуса Христа Він як гілка, що виросла з кореня цього родоводу. Слово «гілка» з єврейської перекладається як «несер», себто воно співзвучне зі словом «назарянин».
У Назареті, куди з Єгипту прибули Йосип з Марією та Ісусом, розташовувався римський гарнізон вояк, який слідкував за порядком у північних районах Галілеї. Через те більшість юдеїв цуралися цього міста. А на тих юдеїв, що жили в Назареті, всі дивилися якось з презирством, неповагою, погордою як на тих, що пішли на компроміс з ворогами Ізраїлю. З цих же причин само слово «назарянин» звучало зневажливо й образливо, бо вважалося, що з Назарету не може бути нічого доброго і путящого.
Йосип з Марією поселилися у Назареті за волею Господнею, бо Господь Бог через Ангела велів їм переїхати з Єгипту в Назарет. Вони й гадки не мали, що пізніше, коли Ісус підросте, до Нього ставитимуться ізраїльтяни із зневагою, приниженням, посміхом.
11.2. Навчання Івана Предтечі
Після смерті Ірода Великого Єлизавета, повернувшись із печер, сама займалася з Іваном, повчаючи його. Вона навчала його мудрості. Неподалік від будинку, де жив Іван, була пустиня, що переходила у гори. Там, а також на уроках, які давала йому мати, знаходив радість Іван.
В одній з багатьох печер у горах – у печері Давида – жила самотня людина ізраїльського походження. Ця людина була учителем одного з храмів і була дуже грамотною. Коли Івану виповнилося сім років, людина з печери взяла його у пустиню і вони жили у печері. Там Іван продовжував навчатися і посягнув тайни мудрості від старця.
Коли Івану виповнилося 9 років, старець взяв його на свято в Єрусалим.
Відвідавши Єрусалим, Іван був приємно вражений Богослужінням у храмі. В нього виникло безліч запитань, на які він отримував відповіді від старця.
Коли Івану було 12 років, померла його мати Єлизавета. Сусіди поховали її між могилами родичів на землі Хевронській, поряд з могилою Захарії. Іван тяжко переживав смерть матері й отримував втішні слова від старця.
До цього часу Іван став високо освіченою людиною. Він добре знав Закон Божий і був наділений великим даром від Бога для виконання своєї місії у житті.
Ці навчальні роки Івана не всіма науковцями і богословами визнаються, тому їх треба сприймати як непідтверджену інформацію.
Коли Івану виповнилося близько 29 років, або на 15 році правління Римського імператора Тіверія, він вийшов до людей і почав проповідувати як Предтеча. Це було приблизно у 28 – 29 році після Різдва Христового.
11.3. Дитинство і навчання Ісуса в Назареті
З Єгипту Марія з Йосипом та Ісусом повернулися в Галiлейське місто Назарет, що знаходиться близько 100 км на північ від Єрусалиму. В цьому місті раніше жила Діва Марія, мати Ісуса. Вони оселилися у будинку по Марміонській дорозі в Назарет, тобто у передмісті Назарету, на його околиці. Про життя Ісуса в Назареті відомо дуже мало.
У євангельські часи Назарет був невеликим, провінційним і мало відомим містечком, що знаходився південніше від Капернаума й недалеко від південного берега Тивердіадського озера. Назарет розташований на невисокому пагорбі посеред виноградників і квітучих та родючих густих садів. Будиночки містечка були переважно білі з плоскими дахами. Околиці міста були надзвичайно і чудотворно красиві. Недарма Назарет називали ще земним раєм або гірською трояндою.
Долина під Назаретом і його схили, особливо навесні, були осіяні суцільним килимом різнобарвних квітів – анемоній, лілій, тюльпанів та інших. Переспіви і співи найрізноманітніших птахів зранку й до вечора звеличували душу кожного тутешнього жителя й особливо Ісуса. Він не раз милувався рожевими пеліканами, горлицями, жайворонками, голубими шпаками, горобцями та іншими птахами, які полюбляли ці Назаретські місця.
З Назаретського пагорба відкривався прекрасний миловидний ландшафт у всі сторони світу. На північ простягалася долина Асохіс – надзвичайно родюча житниця цих місць. А далі за долиною, дальше на північ, починалися безмежні, похилі лісові пагорби, за якими на горизонті видніється сніжиста вершина гори Єрмон.
На півдні з Назаретського пагорба поміж красивих гірських виступів Єрмону і Гелвуї простяглася Єздрилонська рівнина з дорогою до Єрусалиму й прекрасного Гетсиманського саду на околицях столиці.
На заході видніється гора Карміл. Там часто усамітнювався для молитви пророк Ілля. Діва Марія з маленьким Ісусом приходила на цю гору, щоб відвідати печеру, в котрій жив пророк Ілля. А за Кармілом, цілком далеко, розташувалися порти Каїфа й Ако і буяло своїми хвилями Середземне море, несучи з вітром до Назарету цілюще, насичене морським запахом повітря.
На сході з Назаретського пагорба видніється гора Фавор, де пізніше спалахне Фаворське світло під час Преображення Господнього (Мт. 17. 1 – 9).
Отже, Господь Бог благословив Назарет не тільки чудодійною прекрасною природою, а й довготривалим миром, спокоєм і благодаттю, що панували там, незважаючи на часті військові сутички у ці євангельські часи.
Повчання, що були здобуті Марією в Єгипті, Мати передала Ісусові. Мати навчила сина читати, писати і рахувати. Ісус дуже любив вчитися. Він легко все запам’ятовував, логічно сприймав і засвоював нові уроки. Ісус був старанним Учнем. Це було Ангельське Дитятко. Ісус вивчав Біблію, Псалми Давида і Притчі Соломона. Він захоплювався й зачаровувався книгами пророків юдейських. Коли Ісусові виповнилося сім років, Він знав всі прочитані книги напам’ять. Він знав набагато більше, аніж було написано в тодішніх книжках, оскільки Ісус був не тільки Людиною, але й всезнаючим Богом.
Ісус, разом зі своїми батьками Йосипом та Марією, відвідував Назаретську синагогу. Раввин з Назаретської синагоги Барахія був учителем Ісуса. Він навчав його премудрості тих часів.
Навчаючись, Ісус нерідко замислювався про недосконалість іудаїзму – панівної релігії тих часів. Його особливо дивувало те, що юдеї вважали Бога тільки своїм, що буцімто юдеї є улюбленцями Бога. Ісус казав, що Бог один у всьому світі й однаково любить всіх людей і народи світу, не тільки юдеїв, а й самаритян, греків, римлян та всіх інших. І нас – українців – Бог теж дуже любить. «У Бога всі діти однакові» – так вважав Ісус.
Йосип працював теслею і цією працею заробляв собі на прожиття. Ісус допомагав татові у цій роботі, а пізніше Сам став гарним теслею. Він не цурався тяжкої роботи і старанно її виконував.
Св. апостол Лука пише, що в Назареті «Дитина росла та зміцнювалася духом, набираючись мудрості. І благодать Божа на ній пробувала» (Лк. 2. 40).
11.4. Ісус у Єрусалимському храмі
З часів виходу євреїв з Єгипту вони щороку святкували Пасху. Слово «Пасха» від єврейськ. «переходити», «перескакувати». Єврейська або старозавітна Пасха, відмічалася у місяці Ніссан, себто у другій половині березня, першій половині квітня. Бог наказав тоді святкувати Пасху і розказав як її святкувати.
«І сказав Господь до Мойсея й до Арона в єгипетськім краї, говорячи: «Оцей місяць для вас – початок місяців. Він вам перший між місяцями року. Скажіть усій ізраїльській громаді, говорячи: «У десятий день цього місяця нехай візьмуть собі кожен ягня на дім... Ягня у вас нехай буде без вади, самець, однорічне. Візьміть його з овечок та кіз. І нехай візьмуть тієї крові (із заколеного ягняти) і нехай покроплять на обидва боки одвірки, і одвірок верхній у тих домах, що будуть їсти (ягня)... І нехай їдять тієї ночі те м’ясо, спечене на огні, та опрісноки (маца, наквашене). Нехай їдять його на гірких травах... І не лишайте з нього нічого до ранку, а залишене з нього до ранку спаліть на вогні. А їсти його будете так: стегна ваші підперезані, взуття ваше на ногах ваших, а палиця ваша в руці вашій, і будете ви їсти його в поспіху. Пасха – це для Господа!...». І перейду я тієї ночі в єгипетськім краї... і повбиваю кожного первородного від людини аж до скотини... І буде кров вам знаком на тих домах, що там ви, – і побачу ту кров і обмину вас... (це означає, що Бог обминав той дім, де двері були обмазані кров’ю, себто перескакував, переходив, що на єврейській означає – Пасха). «І стане той день для вас пам’яткою, і будете святкувати його як свято для Господа на всі роди ваші! Як постанову вічну будете святкувати його! Сім днів будете їсти опрісноки. Але першого дня зробите, щоб не було квашеного в ваших домах... А першого дня будуть у вас священні збори, і сьомого дня священні збори. Жодна праця не буде робитися (в ті дні)... (2М. 12. 1 – 20).
За днем Пасхи зразу ж йшло семиденне свято Опрісноків. І всі ці вісім днів в народі називали «днями Пасхи».
Щороку земні батьки Ісуса – Йосип та Марія – ходили до Єрусалиму в храм Божий на свято Пасхи. Коли Ісусу виповнилося 12 років вони взяли Його з собою. До 12-річного віку Ісус вже усвідомив про Своє призначення на землі й був високоосвіченою, грамотною, розумною, інтелектуальною, всезнаючою Боголюдиною.
Як закінчилися Пасхальні свята, Йосип з Марією, як і всі назаряни, поверталися додому в Назарет і думали, що Ісус йде позаду зі своїми родичами та знайомими. Пройшовши цілий день, вони помітили, що Ісуса немає в дорозі. Вони занепокоїлися й почали шукати Ісуса спершу серед родичів та паломників, що поверталися і не змогли знайти Сина. Тоді Йосип з Марією впродовж дня вернулися в Єрусалим. Вони шукали Його у місті, аж на третій день знайшли Ісуса в храмі Єрусалимському.
У храмі Ісус сидів посеред вчителів Закону, священників, книжників, слухав їх, розпитував, відповідав на деякі їх запитання. Вони тлумачили пророцтва, Закон Божий, говорили про майбутнє Ізраїлю і таке інше. Вчителі помітили надзвичайний розум і мудрість Ісуса, радісно дивувалися Його відповідям на запитання. При такому спілкуванні Марія з Йосипом знайшли Ісуса.
Мати Ісуса здивувалася, що її послушний Син залишився в храмі і не попередив батьків своїх про це.
Марія сказала Ісусові: «Дитино, – чому Ти так вчинив нам? Ось Твій батько та я з журбою шукали Тебе» (Лк. 2. 48).
Ісус вибачився й відповів їм, що ви ж знаєте, що Я належу Моєму Отцеві. Вони зразу й не зрозуміли цих слів, аж потім їм спало на думку, що Ангел Божий говорив їм, що Ісус – Син Божий і виконуватиме на землі волю Господню. Ісус попрощався зі своїми співбесідниками і пішов з батьками Своїми у Назарет, і був слухняний.
Ісус вже давно усвідомив, що Він Богосин, але це не завадило Йому виконувати волю Своїх земних тата і мами. Ісус продовжував працювати, допомагав Йосипу, самостійно працював теслею і «зростав мудрістю, і віком та благодаттю, у Бога й людей» (Лк. 2. 52).
† † †