10.1. Пастухи поклоняються Ісусові
Довкола Вифлеєму знаходилися пасовища, де пастухи пасли і стерегли свої отари овець. Як вже повідомлялося, вночі, коли народився Ісус, перед пастухами з’явився Ангел Господній і сповістив їм, що сьогодні у місті Давидовім народився Спаситель, Який є Христос Господь (Лк. 2. 11) і як ознака тієї радості Ангел сказав пастухам, що дитину знайдете сповиту в яслах лежатиме.
Як бачимо, Господь простим пастухам першим сповістив про народження Спасителя світу, не багатіям, а найбіднішим пастухам прийшло перше повідомлення про народження Месії – Спасителя світу.
Раптом засяяло небо і з Ангелом Божим з’явилися всі посланці, служники і військо Боже. Вони хвалили Бога і з радістю казали: «Слава Богу на небі й на землі спокій, у людях добра воля!» (Лк. 2. 14).
Коли ангели і всі небесні сили відійшли від пастухів у небо, то пастухи залишили свої стада і зразу ж пішли до Вифлеєму. Вони знайшли Марію, Йосипа і Немовля, Яке в яслах лежало. Там було вже багато людей. Їм пастухи розповіли все, що про цю Дитину сповістив їм Господь. Всі, хто чув пастухів, дивувалися і раділи. А Марія – мати Господня – зберегла всі розповіді пастухів у серці своїм.
Пастухи, повертаючись на околиці Вифлеєму до стад своїх, прославляли, хвалили і звеличували Бога за все те, що вони чули, бачили і що все це здійснилося точно так як їм було сказано серед ночі на пасовищах.
Після народження Ісуса Христа Йосип квапливо послав вiстку Захарiї та Єлизаветі й повiдомив, що народився Син Божий у Вифлеємі. Захарiя з Єлизаветою взяли свого сина Iвана i прийшли у Вифлеєм побачити і прославити Iсуса.
Так вперше зустрілися два родичі – шестимісячний Іван, що зватиметься Хреститель, Предтеча, та зовсім маленький, новонароджений Ісус Христос, Месія, Спаситель і Господь Бог наш Ісус Христос – надія наша і надія світу. Іван, як Предтеча, подальшими своїми проповідями підготовить народ до зрозуміння ним Вчення Ісуса Христа, Який почне проповідувати з 30-річного віку. Іван хреститиме народ водою, Ісус – Духом Святим.
10.2. Обрізання Ісуса і посвячення Богу
Коли ж виповнилося Новонародженому 8 днів, то священик здійснив над Ним обряд Обрізання і дав ім’я Йому Ісус, як й сказав Ангел ще до народження Дитятка.
Обрізання було обрядом Юдейської релігії. Всім немовлятам чоловічої статі на 8-й день після народження обрізали крайню плоть статевого члена. Євреї дотримувалися цього обряду ще до часів Авраама.
Обрізання проводили ножем, бритвою і навіть гострим кам’яним ножем. Від євреїв цей обряд перейняли багато східних народів.
За законом Мойсеєвим, всі єврейські родини повинні були своїх перших синів на 40-й день після народження приносити в храм для посвячення Богу. Отже, коли минув 40-добовий період очищення Ісуса Марія та Йосип принесли Дитятко в Єрусалим, щоб посвятити Його перед Господом, тому що за законом Мойсеєвим кожен хлопчик-первісток повинен бути посвячений Господу.
Марія та Йосип повинні були також принести в жертву якихось тварин: ягнят, пару диких або домашніх голубів або горлиць. Але Йосип з Марією жили бідно, тому їм під силу було принести в жертву пару голубів.
Коли Ісуса принесли в Єрусалим, там жила тоді старенька праведна і благочестива людина, яку звали Симеон. Йому було 300 років і він чекав приходу Месії для спасіння людей, бо ще заздалегідь Дух Святий сказав Симеонові, що він не помре, не побачивши Спасителя. Симеон якраз прийшов у Єрусалимський храм тоді, коли Йосип з Марією принесли туди Ісуса. Побачивши батьків з Ісусом, Симеон нутром своїм зразу відчув, що це Спаситель, про Якого йому розказував Святий Дух. Тоді взяв Симеон Ісуса на руки, поблагословив Його і напророкував Йому здійснення великих і добрих діл.
Була тоді у храмі й пророчиця Анна, дочка Фануїлова з племені Асирового. Вона була 84-річною вдовою. Доживши до глибокої старості Анна не відлучалася від храму, служила Богові вдень і вночі, постами і молитвами. Вона підійшла до маленького Ісуса і прославляла Його, дякувала Богові й на радощах розповідала всім про Дитятко Боже.
Як посвятили Ісуса Богові, Йосип і Марія з Дитятком повернулися з Єрусалиму додому у Вифлеєм, що розташований близько 8 км від Єрусалиму.
10.3. Мудреці зі Сходу поклоняються Ісусові
У цей час, коли народився Ісус у Вифлеємі Юдейськім за панування царя Ірода, на Сходi – в Персії великi мудрецi, яких звали волхвами, побачили велику i найяскравiшу зiрку на небi. Мудреці займалися наукою про небесні світила – астрономією. Вони знали пророцтва про Ісуса Христа і очікували Месії, Царя світу. Мудреці зрозуміли, що неперевершена, надзвичайно яскрава зірка, що миттєво з’явилася на небі, це ознака вiд Бога, що народився Спаситель свiту. Мудреці вирішили поклонитися Божому Дитяті й направилися в Єрусалим. Серед них були Хор, Лун, Мер та інші.
В Єрусалимі мудреці запитували всіх прихожих, де народився Цар Юдейський, бо ми бачили велику зірку на небі в честь Його народження і прийшли поклонитися Спасителю. Так простий люд вказав мудрецям дорогу до Вифлеєму.
Почув про народження Царя Юдейського і правитель – цар Ірод Великий, що правив Юдеєю з Єрусалиму. Ірод Великий дуже стурбувався, бо боявся за свій престол, щоб народжений Цар не відібрав у нього влади. Та й всі жителі Єрусалиму, почувши цю звістку, схвилювалися, бо очікували невідомих їм перемін. А до будь-яких перемін – добрих чи поганих – народ, як відомо, ставиться неохоче, з підозрінням, бо воліє, щоб все було так як є, аби безтурботно.
Ірод носив титул царя, хоча підпорядковувався він Римському імператору Августу. Цар Ірод був дуже жорстокою, безжалісною, лютою, кровожерливою, хижою, людиноненависницькою людиною. Він навіть стратив свою найулюбленішу дружину і двох синів через свою хворобливу підозрілість у зраді його. Він всіх підозрівав, що замислюють замах проти нього. Його підопічні жахалися розмовляти один з одним, боялися попадатися Іроду на очі, особливо коли збиралося два-три товариші по службі, бо це могло бути неправильно зрозуміле для Ірода або хтось міг донести йому брехню.
Щодо страти рідних, то одного разу імператор Август висловився про Ірода, що краще бути свинею Ірода, аніж його сином, тому що у свині більше шансів вижити.
Довідавшись про народження Царя Юдейського, зібрав Ірод у своїх палацах вчених, священиків, книжників, які добре знали книги Святого Писання, і питає:
– Де повинен народитися Месія?
А вони кажуть Іродові:
– Спаситель, Вождь народиться у Вифлеємі Юдейському, бо в пророка Михея написано так.
Тоді Ірод таємно покликав мудреців зі Сходу, що йшли прославити Ісуса, і розпитав їх докладно, коли з’явилася зоря на небі, що сповістила про народження Царя. Так цар вивідав день народження Ісуса. Довідавшись про все, Ірод Великий відіслав мудреців до Вифлеєму, кажучи їм, щоб мудреці пильно розвідали про Дитятко. Якщо знайдуть Немовля, – лукавив Ірод, – то щоб сповістили про це йому – царю, де Воно, в якій оселі, бо він теж хоче піти й поклонитися Новонародженому Малюку.
Мудреці йшли з Єрусалиму до Вифлеєму, орієнтуючись на зорю, яку вони бачили і вдень, і вночі. Зоря була орієнтиром і вказувала мудрецям шлях. Прибувши у Вифлеєм, мудреці побачили зорю у центрі неба зверху, де Дитятко було перенесене із печери. Так вони знайшли Дитятко, хоч усе, що оточувало Ісуса було дуже бідне й убоге.
Увійшовши до хатки, яку зразу після народження на свiтанку пастухи i люди, що жили неподалiк печери, приготовили для Марiї, Йосипа та Iсуса, мудреці поклонилися Ісусові як Царю. Вони впали ниць і вклонились Новонародженому, за звичаєм мудреці принесли Йому свої дари – золото, ладан та смирну.
Ці дари символізували те, що Ісус є Цар, Бог і Людина. Так, золото принесли волхви Йому як царю у вигляді данини. Ладан принесли як Богу, тому, що ладан застосовувався при Богослужінні. Смирну принесли мудреці як людині, котра смертна і помре, а покійників у ті часи натирали смирною чи іншими пахучими оліями.
Спершу мудреці хотіли повертатися додому через Єрусалим і розповісти про все, що бачили, Іроду, але уві сні мудреці були застережені, щоб не повертатися до Ірода. Мудреці пішли іншим шляхом до своєї землі, обминувши Єрусалим. Багато з цих мудреців, волхвів потім стали християнами, серед них такі як Мельхіор, Гаспар, Валтасар та інші.
10.4. Ірод убиває немовлят: батьки рятують Ісуса та Івана
Коли Ірод дізнався, що Месія народився у Вифлеємі і що перські мудреці не розказали йому про це й ігнорували його, він дуже розгнівався. До того ж, Іродові розказали ще про одного новонародженого (йдеться про Івана Предтечу), який прийде раніше, щоб підготовити народ до зустрічі з царем. Розлючений Ірод тремтів і боявся за свою владу, за царювання, за своє багатство і гроші. Він послав своїх воїнів убити всіх дітей чоловічої статі від двох років і молодших у Вифлеємі та усіх околицях цього міста. Ірод думав, що серед знищених дітей будуть Іван та Ісус, себто Предтеча та майбутній цар Ізраїлю, про яких говорили мудреці, священики, книжники.
Але як тільки відійшли східні мудреці та недалеко віддалилися від Вифлеєму, ангел Господній явився уві сні Йосипові й сказав: «Вставай, візьми Дитятко та Матір Його і втікай до Єгипту, і там зоставайся, аж поки я не скажу Тобі, бо Дитятка шукатиме Ірод, щоб Його погубити» (Мт. 2. 12).
Йосип прокинувся серед ночі, взяв Марію з маленьким Ісусом і вони вночі вирушили у Єгипет. Вони намагалися йти осторонь від великих шляхів, не зустрічатися з військовими, щоб не згубити улюблене Дитятко. Марія і Йосип дуже переживали, що не змогли сповістити Єлизаветі, щоб і вона з Іваном пішла з ними.
Від Вифлеєму до Єгипту сотні кілометрів, але Йосип і Марія з Ісусом подолали труднощі, подорожню скруту й зоставалися в Єгипті аж до смерті Ірода. Очевидно, ті дари східних мудреців дали матеріальну можливість Йосипу втекти із сім’єю в Єгипет і прожити там до смерті Ірода.
Достеменно невідомо, де знаходився Іван з матір’ю під час військових облав Ірода, жахливих вбивств і каліцтв малюків?
Єлизавета не знала, що Ірод збирається вбити її сина Івана. Через те вони ще деякий час були з Іваном у Вифлеємі, а коли дізналася про лихі наміри Ірода, то Єлизавета взяла Івана і поспішно втекла у гори переховуватися. Вбивці шастали й по горах і були вже близько, але Єлизавета знала тайні печери у всіх горах і в одній з них вона переховувалася з Іваном, аж поки не пішли Іродові вояки. Але облави Іродового війська повторялися якщо не кілька разів на день, то щодня. Нестерпні й часті облави в горах весь час тримали Єлизавету в постійній напрузі та страху. Найімовірніше у зазначених печерах маленький Іван з матір’ю врятувалися.
Є ще одна така версія, щодо того як врятувався Іван під час облав Ірода на малюків. Через деякий час Єлизавету з Іваном знайшли єгипетські посланці Йосипа та Марії, бо вони здогадувалися, де може переховуватися Єлизавета з Іваном, оскільки добре знали зазначені таємничі печери. У супроводі єгипетських посланців Єлизавета з Іваном вночі теж вирушила до Єгипту і потрапили, природно, в ту ж сім’ю, де жили Марія, Йосип та Ісус. Це була друга зустріч двох родичів – Ісуса та Івана. Вони Обоє разом зростали, грали у дитячі ігри та разом виховувалися. Ця версія – перебування маленького Івана у Єгипті – не всіма визнається.
Кілька років тому я перебував у тих місцях Єгипту, де у підземеллі переховувалися батьки з маленьким Ісусом. Там збудована прекрасна церква, що має форму ковчега, там є чудотворні ікони. Це надзвичайне, затишне місце, яке переповнене паломниками. Треба відзначити, що ні відомостей, ні переказів про те, що там теж був Іван з матір’ю, немає. Через те імовірніше те, що в Єгипті переховувалися батьки з маленьким Ісусом.
Ірод тим часом умертвив 14 тисяч малюків у Вифлеємі та його околицях. Про це звірство та лють нелюда Ірода ще пророк Єремія писав: «Чути голос у Рамі, плач і ридання та голосіння велике: Рахіль плаче за дітьми своїми і не втішається, бо дітей немає» (Мт. 2. 18).
Зробивши свою чорну справу вояки Ірода були переконані, що з сили-силенної малюків, яких вони знищили, вони вбили Новонародженого-Царя. І так вони й відрапортували Іродові. Повідомивши Ірода, що царя Ізраїлевого вбито, воїни зізналися, що не зуміли знайти і вбити Івана – Предтечу Царя. Це ще більше роздратувало Ірода і він закував цих воїнів у ланцюги і так ув’язнив їх на башті.
Тим часом другий загін вояк направився до Іванового батька – Захарії, коли він відправляв Службу Божу у храмі, щоб вивідати, де його син. Захарія відповів, що не знає, де знаходиться його дружина Єлизавета з сином Іваном.
Воїни повернулися до Ірода й розказали, що Захарія не знає, де його син із дружиною.
Тоді Ірод ще раз послав воїнів своїх до Захарії, щоб передали йому, що якщо не скаже правди, де переховують його сина Івана, то життя позбудеться. Захарія відповів, що якщо Ірод проллє кров його, то Господь врятує душу його. Від цих слів Ірод озвірів і наказав вбити Захарію.
Коли Захарія служив і молився перед вівтарем у Єрусалимському храмі, до нього наблизились воїни оскаженілого Ірода і штирхнули кинджалом Захарію. Захарія впав і помер.
І так, Ірод Великий, винищивши 14 тисяч Вифлеємських малюків, думав, що серед них погубив й Богомалюка Ісуса.
Ірод правив Юдеєю з 37 року до Різдва Христового до 4 року після Різдва Христового. Але, річ у тому, що коли народився Ісус Христос літочислення велось від заснування Риму. Монах Діонісій, який склав новий календар у 562 році після Різдва Христового, помилково відніс народження Ісуса Христа до 753 року від заснування Риму, а треба було віднести народження Ісуса Христа до 749 року або на 1-2 роки раніше. Ірод Великий правив тоді, коли народився Ісус Христос, бо Ірод давав наказ вибити Вифлеємських малюків.
Невдовзі після цієї кривавої бойні Ірод Великий помер в Єрихоні жахливо страшною смертю. Його заживо з’їли черв’яки. Перед смертю Ірод Великий розподілив царство поміж трьох своїх синів.
Над Юдеєю, Самарією та Ідумеєю Ірод Великий поставив правителем свого сина Ірода Архелая. Він правив з 4 року до Різдва Христового до 6 року після Різдва Христового. Таким чином, в Єрусалимі царював Ірод Архелай. Він був жорстоким, безжалісним і підступним до кожного, хто його не поважав. На початку свого царювання він скликав всіх наймудріших людей і запитав: «Де малюк, що мітить на мій престол?». А ці сказали Архелаю, що Івана та Ісуса немає в живих. Аж тоді Ірод Архелай заспокоївся.
Над Галілеєю і Переєю Ірод Великий поставив правителем (тетрархом або четверовласником) свого сина Ірода Антипу. Він правив з 4 року до Різдва Христового до 39 року після Різдва Христового. Пізніше Ісус Христос назве його лисицею. Це той нелюд Ірод Антипа, що наказав відсікти голову Івану Хрестителю. До Ірода Антипи приводили Ісуса Христа на суд, а потім знову повели на шостий суд до Понтія Пілата.
Правителем (тетрархом) трьох верхніх областей на схід від Йордану Ітурії, Авраніти і Трахонітської області – Ірод Великий поставив свого сина Ірода Філіпа ІІ. Він правив з 4 року до Різдва Христового до 34 року після Різдва Христового. Він був одружений на Соломеї – дочці своєї сестри Іродіади.
Сина Ірода Великого і Маріам – Ірода Філіпа І – не слід плутати із тетрархом Філіпом ІІ. Він був одружений на Іродіаді (сестрі Агрипи І) і у них була дочка Соломія. Потім Іродіада покинула Філіпа ІІ і стала дружиною Ірода Антипи.
Ще трьох своїх синів – Антипатра, Олександра й Ірода Аристовула – Ірод Великий вбив. Продовжуючи цю династію, слід відзначити, що внук Ірода Великого і син вбитого Ірода Аристовула – Ірод Агрипа І – правив Палестиною з 37 року до 44 року після Різдва Христового. Він вбив мечем апостола Якова. Він ув’язнив апостола Петра.
Недавно вчені, проводячи розкопки на околицях Вифлеєму, знайшли гори дитячих кісток. Датування їх захоронення співпадає із нелюдськими звірствами Ірода.
† † †