6.1. Палестина в часи Рiздва Пресвятої Дiви Марiї
Коли наблизилися часи приходу на землю Спасителя світу – Господа Бога нашого Ісуса Христа – у Палестині царював римський імператор Август, а правителем Єрусалиму був Ірод Антипа – син Ірода Великого. До Палестинської землі входили три провінції: Галiлея, Самарiя та Юдея (Левi. 1. 1 – 2).
Галiлея знаходилася на пiвночi Палестини, на схилах Лiванських гiр. Це був райський куточок. Живописнi пагорби, зеленi пасовища, незчисленнi квiтучi й плодоноснi сади – все це незрiвнянно прикрашало Галiлею.
Надзвичайної краси цiй землi придавало Галiлейське озеро, яке ще звалося Генiсаретським або Тiвердiядським озером. На берегах цього водоймища буяла розмаїта рослиннiсть. Тут росли пальми, виноградники, фігові й мигдалевi дерева, квiтучi олеандри. На берегах Галiлейського озера розкинулися невеликi, люднi мiста – Капернаум, Тiвердiада, Хоразин, Віфсаїда. Жителi цих розкiшних мiст були вельми працьовитi. Вони вели скромний i простий спосiб життя, обробляли кожен клаптик землi, торгували, ловили рибу, займалися найрiзноманiтнiшими промислами.
Небувалої краси є найголовнiша рiка Палестини – Йордан. Вона починається з Лiванських гiр багатьма гiрським рiчками, якi, спускаючись в долину, утворюють одну рiку, що далi розливається й утворює Галiлейське озеро. З озера Йордан випливає швидкою, широкою й могутньою рiкою з низькими зеленiючими берегами. Поодалiк вiд рiки зеленню покрита Йорданська долина. Наближаючись до Юдеї, береги Йордану стають вищими, кам’янистими i пустинними. Рослиннiсть поступово щезає i очi милують голi скелi. Тiльки в заводях Йордану розкинувся очерет, який приумножує незрiвнянну красу цих мiсць. Там жили крокодили, ютилося і множилося розмаїття диких звiрiв. У цiй частинi Йорданської пустинi жив i проповiдував Iван Хреститель. В кiнцi своєї течiї Йордан потрапляє в безлюдну та дику мiсцевiсть i впадає у Мертве море.
На пiвдень вiд Галiлеї розташовувалася прекрасна Самарiя. Самаряни постiйно ворогували з юдеями. Вони навiть побудували собi храм на горi Гаризин, щоб не ходити в Єрусалим i не зустрiчатися там iз своїми недругами.
Пiвденнiше вiд Самарiї знаходилася найбiльша частина Палестини – Юдея. Захiдна частина її родюча й рiвнинна з розмаїттям рiчок, що впадають у Середземне море. На сходi ця рiвнина переходить у Юдейськi гори, порослi зеленню, особливо дiбровами оливкових дерев. Чим вищi гори, тим вони стають кам’янистiшими. Серед цих гiр розташувалося славне й древнє мiсто Єрусалим – столиця Юдеї та всiєї Палестини.
6.2. Батьки Пресвятої Діви Марії
У Галiлейському мiстi Назаретi жив Йоаким iз своєю дружиною Анною. Вони були царського походження – iз поколiння уродженця Вифлеєму, нащадка легендарного, найталановитiшого i мудрого царя Давида – великого псалмописця. Йоаким був учителем Юдейського закону, людиною багатою.
Йоаким з Анною були людьми набожними, праведними. Вони пристойно служили Господу, ретельно дотримуючись Його Заповiдей, вели смиренне i безгрішне життя, були милосерднi, допомагали бiдним i страждаючим. Все своє життя вони присвятили Боговi.
Йоаким i Анна дожили до старостi, але не мали дiтей. У цi часи євреї знали про прихiд Месiї та кожен з них через своє потомство надiявся бути спiвучасником приходу Спасителя, кожен сподівався, що Спаситель прийде у його сім’ю чи сім’ї нащадків. Тому кожен єврей, який не мав дiтей, у певнiй мiрi зневажався у суспiльствi й навіть принижувався. Бездiтнiсть вважалася великою карою Господа за грiхи.
Незважаючи на свої похилi роки, Йоаким i Анна молилися i просили Господа Бога, щоб у них народилося дитя. Вони навiть дали обiцянку Господу, що, якщо у них народиться дитя, то вони присвятять все його життя для служiння Боговi.
6.3. Народження Пресвятої Дiви Марiї
Господь прислухався до молитов Йоакима та Анни. І пiд кiнець життєвого шляху у Йоакима i Анни народилася дочка в мiстi Назаретi. Батьки назвали її Марiя. Це iм’я на давньоєврейськiй мовi означає «Господиня, Надiя». Народження Марiї принесло велику радiсть її батькам. Донинi цим радiє все людство, бо Марiя стала матiр’ю Сина Божого, Спасителя i Господа Бога нашого Iсуса Христа.
Незрiвнянно радiючи, в честь народження Марiї Йоаким влаштував бенкет. На нього вiн не запросив багатих i знатних людей, а закликав на прийом бiдних, кульгавих, слiпих, скалічених людей. Кожного з них Йоаким нагодував, подарував одежу, їжу i все необхiдне.
Йоаким, притримуючись Заповiдей Божих, сказав гостям своїм, що Господь все це багатство дав йому i, що вiн є слуга Божий, тому дає все своє добро дiтям Божим, якi бiдують i нужденнi в ньому.
6.4. Введення в храм Пресвятої Дiви Марiї
Батьки Марiї Йоаким та Анна не забували про свою обiцянку присвятити життя своєї дочки на служiння Богові. Коли Марiї минуло три роки, Її батьки Йоаким та Анна запросили своїх родичiв, однолiток своєї дочки, вбрали Її у найкращий одяг i повели Марiю в Єрусалим, де знаходився храм Божий. Всi вони i багато iнших людей супроводжували маленьку Марiю в Єрусалимський храм. Марiя та Її друзi, однолiтки йшли iз запаленими свiчками. Люди спiвали духовнi пiснi й так йшли дорогою до храму Божого. Назустрiч їм iз храму вийшли священики на чолi з первосвящеником. Вони теж спiвали.
Йоаким та Анна з молитвами поставили Марiю на першу сходинку східців, що вели до храму. Таких східців було 15, оскiльки священики завжди при входi до храму спiвали 15 псалмiв. Трирiчна Марiя сама без зайвої допомоги пiднялася цими високими сходинками урочисто пiд спiв псалмiв i при запалених свiчках. Там єрусалимський первосвященик зустрiв i благословив Її так, як за традицiєю вiн благословив всiх, хто присвячував своє життя Боговi.
Первосвященик Єрусалимського храму пiд впливом Духа Святого зрозумiв, що Марiя не проста дiвчинка i не така як всi інші, бо має велике призначення Господнє. Дух Святий повідомив первосвященику, що Марiя призначена стати Матiр’ю Сина Божого, що вона достойна входити в найсвященнiшi мiсця храму. Через те первосвященик завiв Марiю у Святую Святих Храму Господнього. Адже в цю частину храму нiхто не мав права входити, тiльки первосвященик i то один раз у рiк.
Йоаким i Анна, виконавши свою обiцянку, повернулися додому, а Марiя залишилася жити при храмi.
6.5. Навчальнi роки Пресвятої Дiви Марiї
Пресвята Марiя почала виховуватися при Єрусалимському храмi. Там Вона разом iз iншими дiвчатами навчалася грамоти, Закону Божого, рукодiлля. Марiя багато молилася, читала Святе Письмо, дотримувалася посту, була чемною i послушною вихованкою. Вона була пiд наглядом священикiв та iнших працiвникiв храму. Сам голова синедріону Гiлеїл дуже багато часу витрачав на навчання Марiї.
Переважно всi вихованцi храму, коли досягали 14-літнього вiку, поверталися у свої сiм’ї та виходили замiж. Але Марiя оголосила священикам, що вона бажає присвятити все своє життя Богу, не виходити замiж, себто назавжди залишитися Дiвою.
При храмi Божому Марiя жила близько 11 рокiв. Вона виросла надзвичайно скромною, працелюбною, покiрною i Боголюбивою дiвчиною. У неї поєднувалася сутність ангельська і людська.
Пресвята Діва Марія була середнього росту, волосся золотаве, очі швидкі з зіницями ніби кольору оливки, брови дугоподібні й помірно чорні, ніс довгастий, губи квітучі, повнокровні, що ніби намагаються солодко промовляти, обличчя дещо продовгувате, руки і пальці довгі.
Під час перебування Марії в Єрусалимському храмі, померли її батьки – Йоаким та Анна.
6.6. Пресвята Дiва Марiя у Йосипа
Оскiльки Марiя залишилася сиротою та Їй виповнилося 14 рокiв, то Вона не могла вже бути вихованкою храму i не було до кого Їй іти з Єрусалиму. Замiж Вона не збиралася. Священики храму дуже добре опiкувалися Марiєю i вiднайшли Їй родича – старенького вiсiмдесятилiтнього Йосипа, щоб вiн опiкувався Марiєю, оберiгав Її. Йосип був вдовець i жив зі своїми дiтьми у невеликiй старенькій хатинi в Назаретi. Оскiльки Марiя не хотiла виходити замiж, то Її заручили з Йосипом.
Йосип, як i Марiя, походив з роду царя Давида. Йосип був сином Якова. Вiн був скромною, працелюбною, праведною i благочестивою людиною. Йосип жив у Назаретi у великiй бiдностi. Вiн заробляв собi на прожиття важкою повсякденною працею, працюючи теслею.
Коли Марiю заручили з Йосипом, то перш нiж вони зiйшлися, виявилося, що Марiя має в утробi Плiд вiд Духа Святого. А Йосип, муж Марiї, був праведною людиною i не бажав осоромити Її, тому хотiв тайкома вiдпустити Марiю.
Коли Йосип це задумав, тодi увi снi з’явився йому Ангел Господнiй i сказав:
– Йосипе, сину Давидiв, не бiйся прийняти Марiю, дружину свою, бо зачате в Нiй дитя вiд Духа Святого. I вона народить Сина, ти ж даси Йому ймення Iсус (з грецьк. – Спаситель), бо спасе Вiн людей Своїх вiд їхнiх грiхiв» (Мт. 1. 20 – 21).
Далi Ангел продовжив, що все це сталося так, щоб збулося пророцтво Боже, сказане через пророка Iсаю: «Ось дiва в утробi зачне, i Сина народить, i дадуть Йому ймення Еммануїл, що в перекладi є: З нами Бог» (Мт. 1. 22 – 23).
Коли Йосип прокинувся, то зробив все так як йому велiв Ангел Господнiй. Вiн прийняв дружину свою Марiю. У скромнiй хатинi Йосипа тепер стала жити Марiя.
Пресвята Дiва Марiя у домi Йосипа вела такий же скромний спосiб життя, як i в храмi. Вона молилася, багато читала, займалася домашнiм рукодiллям разом iз рiдними дочками Йосипа. Вивчаючи Святе Письмо, Марiя знала, що скоро з’явиться на землi Спаситель. Вона навiть мрiяла стати останньою служанкою тiєї жінки, котра народить Месiю.
6.7. Благовiщення Дiви Марiї
В тi часи жив один священик Єрусалимського храму на iм’я Захарiя iз дружиною Єлизаветою. Вони були родичами Марiї та обоє вони були праведнi перед Богом, бездоганно сповняли заповiдi й постанови Господнi. Але у них не було дiтей, бо Єлизавета була безплiдною та й обоє вони були вже старого вiку, хоча вони дуже хотiли дитину й прохали про це Бога.
Одного разу Захарiй вiдправляв Службу Божу i настав момент кадити. Пiд час кадiння з’явився Захарiю Ангел Господнiй – Гавриїл – i повiдомив, що незабаром його дружина Єлизавета народить сина, якого назвуть Iван (Лк. 1. 5 – 25).
Через 6 мiсяцiв пiсля цiєї радiсної звiстки для Захарiї з Єлизаветою Господь послав Ангела Гавриїла до славного мiста Назарета, до Дiви Марiї, Яка була зарученою iз Йосипом iз дому Давидового.
Ангел Гавриїл, пiдiйшовши до Марiї, промовив: «Радiй, благодатна (повна благодатi Божої – iз грецьк. i латинськ.), Господь iз тобою! Ти благословенна мiж жінками!» (Лк. 1. 28).
Марiя затривожилася й почала розмiрковувати, щоб це могло означати. Тодi ангел промовив до неї: «Не бiйся Марiє, бо в Бога благодать (себто ласку Божу з Його дарами) ти знайшла! I ось ти в утробi зачнеш, i Сина породиш, i даси Йому ймення Iсус. Вiн же буде Великий, i Сином Всевишнього званий, i Господь Бог дасть Йому престолу Його батька Давида. I повiк царюватиме Вiн у домi Якова, i царюванню Його не буде кiнця» (Лк. 1. 30 – 33).
Марiя запитала Ангела:
– Як же я зможу народити Сина, коли мужа я не знаю?
Тодi Ангел вiдповiв Їй:
– Дух Святий злине на Тебе, i Всевишнього сила обгорне Тебе, через те то й Святе, що народиться, буде Син Божий! А ото твоя родичка Єлизавета – i вона зачала в своїй старостi сина, i оце шостий мiсяць для неї, яку звуть неплiдною. Бо «для Бога нема неможливої жодної речi!».
А Марiя промовила:
– Я ж Господня раба: нехай буде менi згiдно зі словом твоїм!». I вiдiйшов ангел вiд Неї (Лк. 1. 34 – 38).
Отже, на шостому мiсяцi вагiтностi Єлизавети Бог через Ангела Гавриїла сповiстив Марiю, що Вона – незаймана дiва – вiд Святого Духа народить Сина Божого – Iсуса.
До речi, сьогоднi медико-бiологiчна наука довела, що жiноча яйцеклiтина за певних зовнішніх впливiв може внутрiшньоутробно дiлитися й формувати нормальний плiд. Досліди проводилися на тваринах самках, яких опромінювали радіоактивними променями. Останні призвели до поділу яйцеклітин і формування плода. Це пiдтверджує можливiсть вагiтностi у дiвочому органiзмi без доступу до нього чоловiчих сперматозоїдiв, а також розвiює мiф атеїстiв i антихристiв про неможливiсть незайманого зачаття.
6.8. Дiва Марiя вiдвiдує Єлизавету
Через кiлька днiв пiсля радiсної звiстки вiд Ангела Гавриїла Марiя прийшла у будинок Захарiї та Єлизавети, що знаходився в гiрськiй мiсцевостi Юдеї. Коли Єлизавета почула привiтання Марiї, то дитинка всерединi неї здригнулася i Єлизавету наповнив Святий Дух i вона мовила віщі слова: «Благословенна Ти мiж жінками, i благословен Плiд утроби Твоєї!» (Лк. 1. 42).
У вiдповiдь на слова Єлизавети Марiя прославила Господа: «Величає душа моя Господа, а радiє мiй дух у Богові, Спасi моїм, що зглянувся Вiн на покору Своєї раби,...» (Лк. 1. 46 – 47).
Марiя прогостювала у Єлизавети бiля трьох мiсяцiв та й повернулася до дому свого у Назарет.
† † †