Ще недавно протягом семидесятиріччя повсякденно різними способами в свідомість кожного з нас вбивали витвір самого сатани – буцімто «наука суперечить релігії» та немовби «наука доводить відсутність Бога», а «релігія, – за цією брехнею, – є вигадка і опіум народу». Від нас приховували те, що наука підтвердила багато доводів про Божественне творіння, про перебування на Землі Господа Бога нашого Ісуса Христа. Від нас приховували те, що більшість провідних вчених світу є людьми глибоко віруючими і це не заважає їм здійснювати великі наукові відкриття.
І ось цей семидесятирічний туман розвіявся, тому що на брехні не можна побудувати нормальне суспільство. Одна моя старенька односельчанка ще років 40 тому віщувала мені малюку: «З брехнею далеко підеш, але назад не вернешся – загинеш. Я не доживу, – казала бабуся, – а ти, звертаючись до мене, побачиш, що по цьому брехунцю (так вона називала радіо, що було проведене у селі) перестануть зневажати Бога, а будуть передавати Службу Божу». Так воно і сталося!
Зараз ми із здивуванням дізнаємося про те, що наука і релігія прекрасно співіснують і не протистоять, а взаємодоповнюють одна одну. Завдяки релігії людина отримує конкретні, правильні, гуманістичні орієнтири, правила і норми життя за Заповідями Божими. І це робить суспільство духовнішим, вихованішим, гуманнішим, поліпшує його існування.
Отож, злобні наклепи войовничого безбожництва, розгул якого не тільки спустошив душі більшості людей нашої країни, а наслідки його ще довго будуть відчутні на нашій землі… На превеликий жаль, цим безбожникам і антихристам служила наука. Вона різними мислимими і немислимими способами «доводила, що Бога немає», застосовуючи спотворення й викривлення наукових методів. Адже сьогодні вже багато вчених приходить до висновку, що дарвінізм, теорія еволюції життя на Землі, є надзвичайно великою помилкою, яка вже понад сто років переписується з однієї книжки в другу. Так зване «еволюційне дерево» існує лише у фантазії багатьох біологів, медиків, яке ніколи не реалізовувалося на Землі.
Що таке еволюція з наукової точки зору?
Загалом еволюція – це поступовий розвиток взаємопов’язаних явищ, що охоплює весь Всесвіт. Еволюція в біології означає, що існуючі тварини і рослини походять від більш простих форм, які змінилися і розвивалися через зміну багатьох поколінь протягом тривалого часу.
Псевдонаукове розуміння такої еволюції виключає віру в Бога, не визнає особливого акту творіння і пояснює життя дією випадкових хімічних і фізичних сил. Умовно припустимо, що ці науковці праві, тоді за сотні років спостережень ми повинні бачити, наприклад, зверхрозумну мавпу, що є перехідною між твариною і людиною, або трансформацію мавпи у людину. Чому в експерименті, який проводився на швидкорозплоджуючих мухах дрозофілах, що зазнавали різного зовнішнього теплового, іонізуючого та іншого впливу, ці мухи не трансформуються у вищі істоти? Такого ніхто не бачив і це свідчить про брехливу видумку псевдонауковців від еволюції.
Біблія нічого не каже про еволюцію. Вона віддзеркалює акт творіння Всесвіту Богом із безформної пустоти. Це відбулося близько 20 млрд. років тому, доведено в науковому експерименті та опубліковано в книзі И.Д. Новикова «Как взорвалась Вселенная» (М.: Наука, 1988. – 176 с.).
Наука довела, що так як ми будуємо хату, застосовуючи цеглу, цемент, ліс, так і Всесвіт збудований з таких основних компонентів як простір, матерія та енергія, зокрема з таких будівельних блоків як атоми. Адже атом включає в себе три основних компоненти – простір, матерію та енергію.
Ще однією компонентою структури атома є світло. Адже Господь казав: «Хай буде світло!». Разом із світлом Бог створив водночас весь його електромагнітний спектр: гамма-випромінювання, рентгенівське та ультрафіолетове випромінювання, видиме світло, інфрачервоне, мікрохвильове та радіохвильове випромінювання.
Створивши небеса, у нашому розумінні Бог створив «Космос», створивши землю виникла «Матерія», світло – «Енергія».
Після створення Всесвіту, як зазначено в Біблії, Господь Бог здійснював окремі акти або етапи творіння у висхідному порядку. Спершу, як ми бачимо, Бог створив прості форми життя у воді до ссавців і врешті-решт Бог створив людину за образом і подобою Божою (Бут. 1.20–25). Людські істоти не розвивалися самі по собі з примітивних водоростей, як це твердять прихильники матеріалістичної еволюції. Вони є особливим творінням Всемогутнього Бога.
Таким чином, ми бачимо, що Господь Бог створював світ у висхідному порядку. Коли вчені відкривають цей порядок у рослинному і тваринному світі та зіставляють його з описом в Біблії, то виявляється повна паралель і те, що наука підтверджує опис в Біблії.
Часто виникає запитання: «Коли Господь Бог створив Всесвіт, нашу Землю – мільйони чи мільярди років тому?». Науковці підтверджують, що вік Всесвіту складає 15–20 млрд. років, вік Землі – 4,5–5 млрд. років. Про перших людей на Землі згадується, що вони з’явилися близько 6 тис. років тому. Такий молодий вік Землі свідчить про хибність теорії еволюції. Однак, виявляється день земний суттєво відрізняється від дня космічного, що описаний в Біблії під час творіння Всесвіту. Якщо їх зрівняти, то підтверджуються всі етапи творіння світу, котрі описані в Біблії.
Повсякденне наше життя переконує нас, що без причини нічого не буває. Без причини ніде і нічого не дістається, без причини нічого не з’являється. Наприклад, книга має свого автора. Коли Ви глянете на свого годинника, то Ви не скажете, що взявся сам із себе. Годинник має свого конструктора, зроблений він з метою показувати час. Так і все на світі. Через те логічно зробити висновок, що першопричину має Всесвіт. І цією першопричиною є Творець – Господь Бог. Він створив Всесвіт, а Сам перебуває поза цим матеріальним світом. Відомо, що Всесвіт рухається. І цей перший поштовх йому дав Господь. Творець дав перший поштовх створеному Всесвіту. Бог – першопричина всіх речей і явищ.
Хибну думку мають марксистсько-ленінські матеріалісти, які вважають, що не Бог створив Всесвіт, а Всесвіт сам собою створився і самоорганізувався, як замкнена система. Але ж це суперечить науковим доказам, зокрема другому закону термодинаміки. Останній стверджує, що будь-яка замкнена система, залишена на саму себе, врешті-решт саморуйнується. Іншими словами, всі самі по собі процеси, що відбуваються в замкненій системі стають невпорядкованими, хаотичними і руйнуються. Якщо б не Господь Бог створив Всесвіт, а припустимо, що Всесвіт, як замкнена система, сам створювався еволюційним шляхом, то згідно другого закону термодинаміки складні молекули не самоорганізовувалися б, з них ніколи б не утворилися білки й, відповідно, живі істоти. Згідно з цим законом, молекули безперервно руйнуватимуться і ніколи не наступить самозародження життя без втручання розумного Творця – Господа Бога.
Якщо припустити, що Всесвіт – це не замкнена система, тоді він зазнаватиме найрізноманітніших впливів (польові, випромінювання тощо), а це ще більше посилить руйнівний ефект і ніколи не настане самозародження життя без Божої допомоги.
Часто виникає таке запитання: якщо світ створений Богом, то звідки взявся Бог?
– Нашому розуму важко це збагнути. Адже, Бог – вічний, завжди був, є і буде. Бог – всюдисущий. Нам важко це уявити. І тут немає нічого дивного! Наука пояснює це за допомогою теореми К. Геделя. У 1934 р. австрійський вчений Курт Гедель (1906 – 1978) відкрив і науково обґрунтував цю теорему. Вона означає, що ні одна система не може бути до кінця пізнана зсередини – поза зв’язком з іншими системами вищого порядку.
Уявіть собі, що Ви народилися вдома і протягом багатьох кількох десятків років зовсім не виходите з кімнати на вулицю, не слухаєте радіо, не дивитися телевізор. За цих умов, якщо Вам запропонувати намалювати план свого міста чи села, то цього Ви не зможете зробити. Для цього треба вийти у населений пункт, пройтися вздовж і поперек, роздивитися, тоді Ви зможете намалювати план. Аналогічно і з пізнанням Бога та Його Творіння.
Згідно з теоремою К. Геделя ми, знаходячись на Землі, ніколи не зможемо до кінця вивчити весь Всесвіт, ми знаходячись на Землі не можемо побачити і пізнати Бога, оскільки Він всюдисущий – на Землі та поза Землею. Ось чому Бога ніхто і ніколи не бачив, хіба що ті люди, котрі жили в епоху Ісуса Христа бачили Ісуса, як Людину. Ми могли б пізнати Бога і все Його Творіння – Всесвіт, якби ми змогли вийти за межі Всесвіту. Але це не можливо. Ось чому наймудріша і найгеніальніша людина сьогодення знає лише менше 0,5 % всієї тієї інформації, що є у Всесвіті.
Через те на запитання «Звідки взявся Бог?» треба вірити, що Бог завжди був, є і буде! У цьому відношенні так сказав шведський природодослідник Карл Лінней (1707 – 1778): «Вічний, безмежний, всезнаючий і всемогутній Бог пройшов мимо мене. Я не бачив Його лицем до лиця, але відблиск Божества наповнив мою душу безмовним здивуванням. Я бачив слід Божий у Його творінні. І що за сила скрізь, навіть у найдрібніших, найнепомітніших Його творіннях, що за мудрість! Що за невимовна досконалість!».
Науковці пізнають Бога, досліджуючи Його творіння і закони природи.
Наука підтвердила всесвітній потоп на Землі. Це перша найбільша земна катастрофа, яка спустошила початкову Землю після її сотворіння. Раптово загинули рослини і тварини. Багато форм життя було знищено. Раптово загинула високо розвинута цивілізація, що існувала до потопу. Перестав існувати субтропічний клімат, що до потопу був на всій планеті. Відбулася раптова перебудова геологічних структур у світовому масштабі.
В Біблії сказано, що під час потопу відбувалися такі 5 найважливіших подій.
1. «Вікна небесні відчинилися». Доведено, що космічний матеріал (небесні тіла) падав на Землю, внаслідок чого відбулися величезні гравітаційні та електромагнітні зміни Землі.
2. «Відкрилися всі джерела великої безодні». Як свідчать розкопки, в цей період було багато вивержень вулканів на всій планеті. Великі маси лави, попелу і кип’ятку вилилися на поверхню Землі. У повітрі з’явилася численна кількість вуглекислого газу. Морські організми були охоплені вогняною лавою, а потім відкладанням осаду. Наземні рослини і тварини були поховані під тисячометрові шари матеріалу, що несли води потопу. Всі форми життя нищилися і опускалися на водяне дно разом з твердими породами.
3. «Дощ тривав 40 днів і 40 ночей». Окрім того, з небес падали розжарені уламки космічних тіл. Під час потопу у вигляду дощу на Землю падало розпечене залізо, лилася смола і бітум, виділялися гази.
4. «Приливні хвилі заливали всю Землю». Приливні хвилі несли загиблі рослини і тіла тварин, відкладали їх горизонтальними шарами. В полярних частинах Землі утворилися шари льоду і снігу. За короткий строк утворилися відкладання товщиною тисячі метрів.
5. «Земна кора піднімалася та опускалася». Земна кора різко змінилася, піднялися гори і опустилися долини. Цілі цивілізації були спустошені землею. Там, де було дно океану, з’явилася пустиня. Води поступово спадали, переносячи рослинний і тваринний матеріал. Все це перемішалося між собою, з вулканічним попелом, вулканічною гряззю та іншими осадками.
Стовбури і листя рослин, останки тварин і осадочних порід швидко скам’яніли. Так утворилися корисні копалини. Змінилися геологічні характеристики всієї Землі.
Після завершення будівництва Вавилонської башти розділилися континенти. Потім наступило вогняне руйнування Содоми і Гомори. Катастрофи були ще близько 1550 років до нашої ери, 700–800 років до нашої ери. Це доведено науковцями і про це згадується в Біблії.
Мабуть, всі чули про історію з Йосипом, одинадцятим сином Якова. Йосипа продали до Єгипту, де він спершу був слугою, а потім став управителем у Потифара. Це описано в Біблії у Книзі Буття. Багато маловірів і скептиків вважали, що історія з Йосипом – це міф, єврейський фольклор, біблійна легенда. Вони саркастично сміялися над біблійною оповіддю про юнака-раба, який став управителем. Вони відмітали повідомлення Книги Буття про семирічний голод в Єгипті, називаючи його видумкою.
Однак, археологи знайшли написи, що були вирубані на скалі поблизу першого порога Ніла. Там було написано:
1. «Я збирав пшеницю… Я був уважний під час жнив. І коли виник голод, що тривав багато літ, я роздавав пшеницю».
2. «Ніл не розливався протягом семи років… Трави помирають… Зерносховища були побудовані… І все, що в них, було використано».
У Священній Книзі написано, що фараону приснився сон, якого він розповів, а Йосип розгадав. У сні фараон стояв біля ріки Ніл і бачив, як з води вийшли сім гладких, здорових корів. Потім вийшли сім худих та виснажених корів, котрі з’їли гладких корів і при цьому залишилися худими і виснаженими.
На одній із фресок єгипетської гробниці зображено 7 гладких корів і 7 худих корів.
В 1798 р. Наполеон зі своїми 38 тис. солдат пішов війною в Єгипет. Він з собою взяв сотні художників, лінгвістів та вчених, які мали допомогти йому краще пізнати цю країну. В 1799 р. один наполеонівський вояка відкопав чорний камінь довжиною 4 фути й шириною 2,5 фути. Цей камінь під назвою «Розетта стоун» і нині знаходиться в Британському музеї. Він допоміг підтвердити біблійні оповіді. Отже, як довели вчені, все, що сказано в Біблії – істина.
Чим більше розкопок проводять археологи, тим більше знаходять свідчень, котрі підтверджують біблійну історію.
Недавні відкриття в Тель-Мардикху, де в давнину знаходилося сирійське місто Ебла, було знайдено 14 тис. табличок з древніми записами і малюнками – близько 2300 років до н.е. Там були знайдені цілі бібліотеки епохи Мойсея. Таблички розказували про потоп. В них згадувалося про Ісава, Авраама, про Єрусалим, а також про Содому і Гомору. До знайдення цих табличок історію Содоми і Гомори, на жаль, теж вважали міфом, не вірячи Біблії.
Влітку 1947 р. бедуїнський хлопчик розшукував вівцю, що загубилася біля північно-західного берега Мертвого моря. Він кинув камінь у отвір у скалі. Як він здивувався, коли почув такий звук немов розбився глиняний глечик. Це був початок найбільших археологічних відкриттів всіх часів –свитки Мертвого моря. В інших печерах поблизу згаданої теж знайшли давні свитки в гончарному посуді. У цих свитках були уривки із книг Старого Завіту.
Пізніше археологи знайшли розвалини поселення єсеїв, невеликої монастирської общини, що існувала за часів Ісуса Христа. Там знайдена кімната, в якій за столами переписували Святе Письмо. В чорнильницях навіть залишилося засохле чорнило.
Вчені всього світу довели, що Старий Завіт дійшов до нас незмінним протягом тисячоліть.
За визнанням багатьох вчених, те, що в світі досліджене всіма науками є краплею порівняно із недослідженим. Тому світ видимий і невидимий переповнений таємничістю і непізнаністю. Всяке нове відкриття доповнює наші знання про Боже творіння, про царство невідомого. Тому наука ніколи не закінчить своєї справи, оскільки нескінченний Всесвіт.
Спостерігаючи на видимий світ, на його досконалість, ми, природно, повинні дійти до висновку, що цей світ створений Творцем. Ми не можемо говорити, що людина в цьому світі – випадкова. У всього цього є Творець – це закономірний висновок.
Наука вивчила анатомічну будову людини. Людина побудована дуже складно. Лише людське око з’єднане з мозком більше, аніж 5 тисячами нейронів і нервових волокон. Хіба це могло виникнути випадково, хіба на це здатна еволюція? Звичайно, ні! На це спроможний тільки Творець!
Розглянемо будову клітини будь-якої біологічної істоти, в тому числі людини. Клітина – це основний елемент всіх живих істот. Вона оточена клітинною мембраною. Зовнішню частину мембрани покривають молекули білка, які, по суті, виконують функцію радара, інформуючи клітину про те, що відбувається ззовні неї. Енергоплазматичний ретикулум містить мережу каналів, через які переносяться білки з однієї частини клітини (рибосоми) в іншу. В рибосомах синтезуються ці білки. Лізосоми клітини є, по суті, її органами травлення, що руйнують поживні речовини й саму клітину. Апарат Гольджі транспортує білки з рибосом до зовнішньої мембрани. Мітохондрії виробляють енергію для клітини.
Всередині клітини є ядро і ядерця, які керують всіма процесами клітини. Ядро містить також хромосоми, що складаються з дезоксирибонуклеїнової кислоти (ДНК), тобто спадковий матеріал майбутніх поколінь клітини.
Як бачимо, кожна складова клітини має конкретну функцію. Без повного набору всіх компонентів клітина функціонувати не може. Абсурдно, щоб така складна структура могла виникнути випадково. Тільки найдосконаліший Творець міг створити її.
Про наявність істинного Бога – Бога Творця – були переконані багато вчених. Так, англійський математик, механік, астроном і фізик Ісак Ньютон (1643-1727) вказував, що таке витончене поєднання Сонця, планет і комет не могло статися інакше, як за наміром і владою могутньої та премудрої істоти, яка керує усім не як душа світу, а як Володар Всесвіту. Бо від сліпої необхідності природи, яка скрізь і завжди одна й та сама, не може відбуватися зміна речей.
Англійський астроном Вільям Гершель (1738 – 1822) був переконаний, що «чим більше розширюється поле науки, тим чисельнішими і переконливішими стають докази того, що існує творча і могутня Мудрість».
Польський астроном, розробник геліоцентричної системи світу Микола Копернік (1473-1543) писав: «Бо хто може споглядати дивний порядок Всесвіту, керованого Богом, без пориву до споглядання понад усе Самого Творця».
Німецький астроном Йоган Кеплер (1571 – 1630) зазначав: «О, який щасливий той, кому дано через цю науку підвищуватися до небес. Там бачить він творчість Божу, яка перевищує все. Дякую Тобі, Господи, за те, що ти удостоїв мене цієї найбільшої радості: вивчати творіння Твоє… О, який великий наш Бог! Нехай оспівує безперестанно душа моя славу Його».
Російський вчений-природодослідник, поет, художник та історик Михайло Васильович Ломоносов (1711 – 1765) так казав: «Випробування природи повинно вести до тієї ж мети, що й релігія. Бо і природа є певне Євангеліє, яке благовіствує невмовкно творчу силу, премудрість і велич Божу. І не лише небеса, а й надра Землі оповідають славу Божу».
Англійський астроном Артур Еддінгтон (1882 – 1944) переконував: «Захоплення величчю творіння, збагнення мистецтва, туга за Богом звеличують душу, яка шукає в цьому тамування глибокої потреби своєї природи». «Сучасна фізика найочевиднішим чином приводить нас до Бога».
Джеймс Джінс (1877 – 1946), англійський астроном, підкреслював: «Ми відкриваємо у Всесвіті печать сили, яка створює порядок і яка підтримує його, сили в якій є щось спільне з нашим особистим духом. Сучасні наукові теорії приводять нас до уявлення про Творця, який діє поза часом і простором, що є частиною Його творіння, подібно до того, як і художник знаходиться поза своєю картиною».
Німецький математик Карл Гаусс (1777 – 1855) пророкував: «Коли прийде наша остання година, з якою невимовною радістю ми спрямуємо свій погляд до Того, про присутність якого ми могли лише здогадуватися у цьому світі».
Американський фізик Артур Комптон (1892 – 1962) казав: «Глибше пізнаючи природу, ми глибше знайомимося з Богом Природи і з тою роллю, яка нам призначена в Його космічній драмі».
Уродженець Німеччини, що проживав у Швейцарії та США, фізик-теоретик, розробник теорії відносності та квантової теорії світла Альберт Ейнштейн (1879 – 1955) відмічав: «Кожний серйозний природодослідник повинен бути якимсь чином людиною релігійною… У безконечному універсумі проявляється діяльність безконечно досконалого Розуму. Звичайне уявлення про мене як про атеїста – велика помилка. Якщо це уявлення взяте з моїх наукових праць, то можу сказати, що моїх робіт не зрозуміли».
Німецький біофізик Фр. Десауер (1881 – 1968) передбачав: «Якщо протягом останніх 70-ти років на нас звалився шквал відкриттів і винаходів, то це означає лише, що Бог – Творець говорить з нами голосніше, ясніше, ніж коли-небудь в минулому».
Основоположник теорії аналітичних функцій і математичної фізики французький математик Огюстен Луї Коші (1789 – 1857) так признавався: «Я – християнин. Це значить, що я вірую в божественність Христа, як вірували майже всі великі астрономи і математики минулого. Мої переконання не є наслідком отриманих у спадщину забобонів, але глибоких досліджень».
Німецький фізик Макс Планк (1858 – 1947) наголошував на абсолютній гармонії між релігією і природничими науками і підкреслював: «Релігія і наука зовсім не виключають одна одну, як це вважали раніше і чого бояться наші сучасники. Навпаки, вони узгоджуються і доповнюють одна одну».
Інший німецький фізик Паскуаль Йордан (1902 – 1980) зазначав: «Сучасна наука усунула перепони, які лежали раніше на шляху до гармонії між природничим знанням і релігійним світоглядом. Сьогоднішнє природничонаукове знання більше не постає проти Творця».
Конструктор ракет, німецько-американський фізик Вернер фон Браун (1912 – 1977) яскраво описав: «Поширена думка, що в епоху космічних польотів ми вже так багато знаємо про природу, що нам більше не потрібно вірити в Бога. Ця думка цілком помилкова. Лише нове звернення до Бога може врятувати світ від катастрофи, яка насувається. Наука і релігія – це сестри, а не вороги».
Французький хімік Поль Сабатьє (1854 – 1941) так висловлювався: «Природничі науки і релігію протиставляють одна одній лише люди, які погано освічені як у першому, так і в другому».
Англійський філософ Френсіс Бекон (1561 – 1626) правильно підмітив: «Мале знання відводить від Бога, велике приводить до Нього».
Датський фізик Ханс Ерстед (1777 – 1851) переконався у такому: «Усяке ґрунтовне дослідження природи закінчується визнанням існування Бога».
Французький вчений Леконт де Нюї (1883 – 1947) наголошував для сучасників: «Усі ті, хто бездоказово і систематично роблять зусилля витравити ідею Бога, здійснюють низьку й антинаукову справу. Я вступив у життя з модним на той час скептицизмом. Мені було потрібно 20 років праці в лабораторії, щоб переконатися, що мене свідомо обманули ті, в обов’язки яких входило мене просвітити, хоча б просто признавшись у своєму незнанні. Я прийшов до такого переконання шляхом біології та я переконаний, що неможливо ні одному мислячому вченому, якщо він не знаходиться у стані засліплення та недобросовісності, не прийти до цього висновку… Якщо ми правильно розшифрували знамення часів, людство знайде своє спасіння лише в релігії, заснованій на глибокій християнській вірі, яка черпає життя у своїх початкових ідеалах, в релігії, усвідомленій в сучасних досягненнях науки… Ніколи ще за 2000 років існування церкви до неї не зверталися з таким настирливим закликом, ніколи вона ще не мала такої можливості здійснити своє призначення – дати людству надію і вказати йому шлях життя».
Спогляньте на будову Всесвіту, Галактик. Всі зірки, які ми бачимо, належать до галактики Молочний шлях. До 1920р. вважали, що ця галактика є єдиною. Нині достеменно відомо що існує щонайменше 50 млрд. галактик. Вдумайтеся тільки, не 50 мільярдів зірок, а 50 мільярдів галактик. В кожній із галактик мільярди зірок, що схожі на наше Сонце. Виявляється, що всі ці галактики рухаються, причому вони віддаляються від нас. З цього випливає, що Всесвіт розширюється.
Земля наша переповнена життям. На водних глибинах Землі плавають риби, їх більше 20 тис. видів. Розміри їх від пшоняного зерна до вантажівки. На планеті мільйони видів комах. Прикрашають Землю близько 350 тис. видів рослин. Над головою літають більше 9 тис. видів птахів. Всі ці творіння, включаючи людину, і створюють гармонію, яку ми називаємо життям.
Спостерігаючи за Всесвітом, Галактиками, Сонцем, природою, зміною пір року, законами природи, ми приходимо до висновку, що за всім цим стоїть Божественний Розум.
Чому люди так тяжко сприймають цю істину? Як вчить нас Біблія, люди не можуть збагнути істину тому, що творять злі справи, грішать. Гріх, як відомо, притупляє людський розум і людина дичавіє, не може зрозуміти того, що так ясно, явно і на поверхні.
Ось чому ярі атеїсти зі злобою і невіглаством лепечуть: «Бога немає, тому що Його ніхто не бачив і не може доторкнутися до Нього». Це ж людське безумство, неуцтво і марення!
Споглядаючи на Всесвіт, на гармонічне творіння Боже, що є прекрасною картиною, французький письменник і філософ-просвітитель Вольтер (1694 – 1778), істинне ім’я якого – Марі Франсуа Аруе – дуже добре сказав: «Треба бути незрячим, щоб не бути осліпленим цією картиною, треба бути дурнем, щоб не визнавати її Творця, треба бути безумним, щоб перед Ним не схилятися».
Бог відкриває Себе через Біблію, яка є Божим Одкровенням. Бог відкриває Себе через пророків. Найвищим Одкровенням Бога є Сам Ісус Христос. Ісус прийшов на Землю. Про цей прихід Господа заздалегідь говорили пророки. Ісус Христос жив на Землі, спілкувався з людьми, навчав їх. Ісус Христос серед нас показав нам який Бог, щоб ми краще пізнали Його. Ісус казав «Той, хто бачив Мене, бачив Отця».
Ті, що кажуть «Бога немає» повинні зрозуміти, що атеїзм потребує більше віри, аніж віра в Бога. Віра в Бога більш осмислена! Щоб краще нам зрозуміти Господа Бога нашого Ісуса Христа, призначена ця книга.
Ми знаємо, що атеїстично-комуністична імперія, якою був Радянський Союз, не проіснувала довго.
– Чому?
– Адже ідеологи цієї імперії збудували таку псевдотеорію ворожу до релігії, мовляв, «релігія – опіум народу», «релігія – сорт духовної сивухи, в якій раби капіталу топлять свою людську подобу, свої вимоги на хоч яке-небудь гідне людини життя», «релігія – це самосвідомість і самопочування людини, яка або ще не віднайшла себе, або вже себе втратила», «релігія – це зітхання пригніченої тварі». На жаль, цієї брехнею зомбували наш народ, руйнували його релігійні, історичні та культурні пам’ятки, мову.
– І до чого це призвело?
– До мирного розпаду імперії та самозруйнування самих брехунів.
Адже багато філософів, політиків та відомих людей застерігали, що жодна держава не може існувати на безбожжі, бо як казав римський політичний діяч, оратор, письменник і філософ Марк Туллій Цицерон (106 – 43 рр. до н.е.): «Все рухається вперед релігією».
Давньогрецький філософ Платон (справжнє ім’я – Арістокл), що жив з 428 або 427 р. до н.е. до 348 або 347 р. до н.е., застерігав: «Незнання Бога є для держави найбільше з лих, і хто підриває релігію, підриває разом з тим і основи суспільства. Міста і держави – прибічники релігії були найдовговічнішими. Віки, які найбільше прославилися своєю релігійністю, були найбагатші геніями».
Перший президент США Джордж Вашінгтон (1732 – 1799) урозумів: «Віра, релігія і моральність – це необхідні підпори усякого доброту і ладу. Не є приятелем вітчизни той, хто підкопує оті стовпи людського щастя. Розум і досвід показують нам, що моральність без віри не може існувати».
Філософ і теолог Фома Аквінський (1225 або 1226 – 1274) наголошував: «Той, хто не зуміє стати сином Божим, навіки залишиться у хліві зі скотиною».
Представник сентименталізму, французький письменник і філософ Жан-Жак Руссо (1712 – 1778) помітив: «Ні одна держава не організовувалася, не маючи в своїй основі релігії».
Таким чином, держави, які відкидають релігію, переслідують віру в Бога, – приречені на коротке існування.
Не викликає сумніву той факт, що релігія є психологічною опорою життя. Віра в бога здатна усувати з душі людини руйнівні негативні емоції, перетворювати їх на позитивні, творчі. Цю трансформацію давньогрецький філософ Арістотель (384 – 322 до н.е.) називав «катарсисом – очищенням». Багато вчених визнають, що релігія є чудодійним засобом для профілактики усяких захворювань. Віра в Бога допомагає вилікуванню психічно хворих. Глибоко віруюча людина, покладаючись на ласку Божу, збуджує в глибинах свого організму конструктивні, зцілюючі сили. Не даремне сказав давньогрецький філософ Евріпід (V ст. до н.е.): «Ти маєш духовну музику, то чого ти хворієш?…».
Щоб вдосконалювати себе, очищувати себе від всякої скверни, зростати духовно, треба читати Біблію і слідувати Вченню Господа Бога нашого Ісуса Христа. Біблія написана для всіх часів, для всіх людей незалежно від їх розумового розвитку. У Біблії Ви знайдете відповіді на всі запитання, які Вас цікавлять.
Біблія є дуже правдивою. Це надзвичайний скарб. Біблія говорить від імені Бога. Старий і Новий Завіти Біблії описують багато чудес. Найбільшим чудом є Воскресіння Господа нашого Ісуса Христа. Всі книги Старого і Нового Завіту – єдині, цілісні. Біблія точно висвітлює географічні та історичні події. Безліч людей схвально відкликається про Біблію. В ній описана пророча точність. Біблія здатна змінювати життя людей.
Недаремно Ісус Христос одного разу сказав Своїм учням: «Ви – сіль землі». Це, очевидно, треба розуміти так, що учні та їх наступники – священики, духовні пастирі – через свої проповіді й повчання повинні врятувати людство від гниття і розпаду.
Отже, істинний смисл життя можна знайти тільки в Ісусі Христі. Його Вчення може заполонити пустоту вашого життя. Ось чому ця книга, яку ви тримаєте в руках, присвячена земному життю і вченню Господа Бога нашого Ісуса Христа.
† † †