Світ був створений Божественною волею. Він є іншим за природою по відношенню до Бога. Він існує поза Богом "не за місцем, а за природою" (святий Іоанн Дамаскін). Ці прості положення віри підводять нас до таємниці настільки ж бездонної, як і таємниця буття Божественного - це таємниця буття створеного, реальність буття зовнішнього по відношенню до Божественної скрізьприсутності, свободного по відношенню до Божественної всемогутності, зовсім нового за своїм внутрішнім змістом перед лицем троїчної повноти, одним словом, це реальність іншого, ніж Бог, онтологічне згущення іншого яке неможливо зруйнувати. Одне лише християнство, або, точніше, іудео-християнська традиція, володіє абсолютним поняттям створеного. Творіння "з нічого" (ex nіhіlo) є догмат віри. Ця віра знайшла перше своє вираження в Біблії, у Другій книзі Маккавеїв, де мати, переконуючи сина йти на мучеництво, говорить: "Подивись на небо й землю, і, бачачи все, що на них, пізнай, що все створив Бог з нічого" (2 Мак. 7, 28) – («ек ук інтон» [грецькою]), "з не сущих" - за перекладом Сімдесяти. Якщо ми згадаємо, що «ук» - заперечення радикальне, яке не залишає на відміну від іншої заперечної частки «мі» жодного місця сумніву, і що тут воно вживається систематично, всупереч правилам граматики, то оцінимо всю виразність цього «ук». Бог творив не з чогось, а з того, чого немає, з "небуття".
www.orthodoxia.org.ua