З духовних багатств святих Отців
Я в моїм серці сховав Твоє слово,
щоб не згрішити проти Тебе.
(Пс. 119:11)
Духові треба всіляко пориватись угору. (Катафіґіота, гл. 19)
Кожна людина має свої особливі схильності та здібності, тому одну і ту ж мету досягає різними способами. Внутрішні молитовні діяння також осягає по-різному, як читаємо у творах святих Отців.
Деякі з цих способів спільні для поступу як у молитві, так і в християнському житті. Наприклад: безумовний послух, як каже Симеон Новий Богослов — труди добродіяння й подвижництва, як виголошує Церква у своїх піснеспівах — «Трудившись, знайшов ти, Богонадхнений, шлях до боговидіння» (тропар священномученикові); зовнішня молитва про внутрішню молитву: «Господи, навчи нас молитись» (Лк. 11:1); особлива благодать, коли, наприклад, Капсо Калівіт після дворічних «даремних» молитов раптом відчув насолоду і теплоту в серці, припавши всього один раз до ікони Божої Матері; юнак Григорій, щиро молившись, побачив внутрішнє світло і прийняв безперервно самодіючу молитву тощо.
Є й інші суттєві аспекти внутрішньої молитви, їх є три, як читаємо в святих Отців:
1. Часте призивання Імени Ісуса Христа.
2. Уважність при тім.
3. Входження ума до серця, як кажуть Отці Церкви.
Оскільки ці способи порівняно швидко й легко відкривають у нас царство Боже і виявляють скарб внутрішньої духовної молитви в серці, то цілком доречно назвати їх ключами до цього таємничого ковчега.