У цій роботі я описав апофатичні властивості єства Божого, оскільки богословський шлях твердження чогось про Бога, тобто катафатичний, хоча і веде до деякого знання про Бога, але все рівно є недосконалим. А шлях заперечення усього, це шлях досконалий і єдиний по своїй природі підходить для найдосконалішого, недосяжного і незбагненного Бога, бо Він є недосяжно і незбагненно вищий від усього існуючого. Тому й ми, власне для того, щоб наблизитися до Творця повинні відкинути все, що нижче Його, тобто усе існуюче. Ми не можемо роздумувати про Бога у Його єстві, бо намагання пізнати те, що недосяжно для нашого обмеженого і потьмареного гріхом розуму приводять у глухий кут. Ні думка, ні слово не можуть розкрити, вмістити, визначити у собі поняття того, що є невмістимим, недосяжним, що не має ніяких обмежень, рамок. Тому і грецькі святі отці пішли шляхом апофатичним.
Взагалі роздумувати про Бога є справою дуже важкою і небезпечною. Важкою через те, що предметом дослідження є незбагненне та неосяжне і, як говорив Василій Великий, запитання про Бога є небезпечними для того, хто запитує і важкими для того, у кого запитують; Найкраще поводження з ними – мовчання. Небезпечною, бо такі думки можуть привести невідомо до чого. Оскільки багато що не може бути осягнене розумом, то воно повинно бути прийняте вірою. І, написавши цю роботу, я дійшов до висновку, що спочатку людина повинна увірувати в Бога і, живучи по вірі, в подальшому наблизитися до Нього і пізнати Його. Бо, на мою думку, щоб роздумувати про Бога – треба Його пізнати самому, виконуючи волю Творця. Який є Бог? Наскільки велика Його слава? Як дізнатися відповідь на ці запитання і подібні до них? А в Святому Письмі Сам Господь говорить: „Блаженні чисті серцем, бо вони Бога побачать”, тобто зможуть безпосередньо споглядати Бога.
У цій роботі, основуючись на Святому Письмі і на вченні святих отців, описуються п’ять властивостей Бога, як істоти, що володіє повнотою найдосконалішого існування, а саме вічність, самобутність, незмінність, всюдиприсутність і невимірність. Ніхто, окрім Бога не володіє жодною з цих властивостей, бо усе, що існує отримало початок у Божественній волі, тобто було приведено з небуття в буття, повністю залежить від свого Творця, перебуває у постійних змінах, обмежене у просторі та часі і має своє визначене місце перебування. Один Господь є безпочатковим і безкінечним, необмеженим у часі і просторі, бо Він поза ними, незалежним ні від якого іншого буття у Своєму бутті (а навпаки будучи джерелом існування для всього), незмінним, бо зміна – це або розвиток, або деградація, а Богові, будучи найдосконалішим абсолютом немає куди розвиватися і неможливо деградувати, всюдиприсутнім і невимірним, бо Він немає ніяких рамок й обмежень і стоїть вище за все.
Я гадаю, що кожна людина повинна ознайомитися з досвідом святих отців перш за все у тих питаннях, які розглянуті в цій роботі, бо вони є основою для подальшого розвитку людини.