Біблія

1. Павло, волею Божою покликаний апостол Iсуса Христа, i Сосфен, брат 2церквi Божiй у Коринфi, освяченим у Христi Iсусi, покликаним святим, з усiма, хто призиває iм’я Господа нашого Iсуса Христа, у всякому мiсцi, у них i у нас: 3благодать вам i мир вiд Бога Отця нашого i Господа Iсуса Христа.

4Завжди дякую Боговi моєму за вас заради благодатi Божої, дарованої вам у Христi Iсусi, 5бо в Hьому ви збагатилися всiм, усяким словом i всяким пiзнанням, – 6тому що свiдчення Христове утвердилося у вас, – 7так що ви не маєте нестачi нi в якому даруваннi, чекаючи явлення Господа нашого Iсуса Христа, 8Який i утвердить вас до кiнця, щоб бути вам неповинними в день Господа нашого Iсуса Христа. 9Вiрний Бог, Яким покликанi ви до єднання з Сином Його Iсусом Христом, Господом нашим.

10Благаю вас, браття, iм’ям Господа нашого Iсуса Христа, щоб усi ви говорили одне i не було мiж вами роздiлення, а щоб ви з’єднанi були в одному розумiннi та в однiй думцi. 11Бо вiд домашнiх Хлоїних стало менi вiдомо про вас, браття мої, що мiж вами є суперечки. 12Я кажу про те, що у вас говорять: я – Павлiв; я – Аполлосiв; я – Кифин; а я – Христів. 13Хiба ж роздiлився Христос? Хiба Павло розп’явся за вас? Чи в iм’я Павлове ви хрестилися? 14Дякую Боговi, що я нiкого з вас не хрестив, крiм Криспа та Гая, 15щоб не сказав хто, що я хрестив у моє iм’я. 16Хрестив же я i Стефанiв дiм; а чи хрестив ще кого, не знаю. 17Бо Христос послав мене не хрестити, а благовiстити, i не в премудростi слова, щоб не скасувати хреста Христового. 18Бо слово хресне для загиблих безумство є, а для нас, що спасаємось, – сила Божа. 19Бо написано: “Погублю мудрiсть мудреців i розум розумних вiдкину”. 20Де мудрець? Де книжник? Де допитливий вiку цього? Чи не обернув Бог мудрiсть свiту цього на безумство? 21Бо коли свiт своєю мудрiстю не пiзнав Бога в премудростi Божiй, то угодно було Боговi безумством проповiдi спасти вiруючих. 22Бо й юдеї вимагають чудес, i еллiни шукають мудрости; 23а ми проповiдуємо Христа розп’ятого, для юдеїв спокуса, а для еллiнiв безумство, 24для самих же покликаних, юдеїв i еллiнiв, – Христа, Божу силу i Божу премудрiсть; 25бо й безумне Боже мудрiше від людського, i немiчне Боже сильнiше від людського.

26Погляньте, браття, хто ви‚ покликанi: небагато серед вас мудрих за плоттю, небагато сильних, небагато благородних; 27але Бог обрав немудре свiту, щоб посоромити мудрих, i немiчне свiту обрав Бог, щоб посоромити сильне; 28i незнатне свiту i принижене, i нiчого не значуще обрав Бог, щоб скасувати значуще, – 29щоб нiяка плоть не хвалилася перед Богом. 30Вiд Hього i ви в Христi Iсусi, Який став для нас премудрiстю вiд Бога, праведнiстю i освяченням та вiдкупленням, 31щоб було як написано: “Хто хвалиться, нехай хвалиться Господом”.

 

2. Iколи я приходив до вас, браття, приходив провiщати вам свiдчення Боже не пишномовним словом або мудрiстю, 2бо я розсудив не знати між вами нiчого, крiм Iсуса Христа‚ i то розп’ятого, 3i був я у вас у немочi‚ i в страху, i у великому трепетi. 4Iслово моє, i проповiдь моя були не в переконливих словах людської мудрости, а в явленнi духу i сили, 5щоб вiра ваша утверджувалася не на мудростi людськiй, а на силi Божiй.

6Мудрiсть же ми проповiдуємо мiж довершеними, але мудрiсть не вiку цього i не володарiв вiку цього скороминучих; 7а проповiдуємо премудрiсть Божу, таємну, приховану, яку призначив Бог перед вiками для слави нашої, 8якої нiхто з князiв вiку цього не пiзнав; бо якби пiзнали, то не розіп’яли б Господа слави. 9Але, як написано: “Hе бачило око‚ i вухо не чуло, i на серце людини не приходило те, що Бог приготував тим, хто любить Його”. 10Hам же Бог вiдкрив це Духом Своїм; бо Дух усе досліджує, i глибини Божi. 11Бо хто з людей знає, що є в людинi, крiм духа людського, який живе в нiй? Так i Божого нiхто не знає, крiм Духа Божого. 12Ми ж прийняли не духа свiту цього, а Духа вiд Бога, щоб знати дароване нам вiд Бога, 13що i сповiщаємо вам вивченими словами не вiд людської мудрости, а вивченими вiд Духа Святого, порiвнюючи духовне з духовним. 14Душевна людина не приймає того, що вiд Духа Божого, бо вона вважає це безумством; i не може зрозумiти, тому що про це треба судити духовно. 15Духовний же судить про все, а про нього нiхто не може судити. 16Бо хто пiзнав розум Господнiй, щоб мiг пояснити його? Ами маємо розум Христів.

 

3. I я, браття, не мiг до вас говорити як до духовних, але як до плотських, як до немовлят у Христi. 2Я годував вас молоком, а не твердою їжею, бо ви не могли її їсти, та й зараз ще не можете, 3бо ви ще плотськi. Якщо мiж вами заздрощi, суперечки i незгоди, то хiба ви не плотськi? Iчи не за людським звичаєм живете? 4Бо коли хтось говорить: “Я – Павлiв”, а інший: “Я – Аполлосiв”, то хiба не плотськi ви? 5Хто такий Павло? Хто Аполлос? Вони тiльки служителi, через яких ви увiрували, i‚ до того ж‚ як кожному дав Господь. 6Я насадив, Аполлос поливав, а зростив Бог; 7а тому i хто насаджує‚ i хто поливає є нiщо, а все Бог, Який вирощує. 8Хто ж насаджує i поливає є одне: але кожний одержить свою нагороду за своєю працею. 9Бо ми спiвпрацівники Божі, а ви Божа нива, Божа будівля.

10Я, за даною менi вiд Бога благодаттю, як мудрий архiтектор, поклав основу, а iнший будує на нiй; але нехай кожний пильнує, як вiн будує. 11Бо нiхто не може покласти iншої основи, крiм покладеної, яка є Iсус Христос. 12Чи будує хто на цiй основi iз золота, срiбла, дорогоцiнних каменiв, дерева, сiна, соломи, – 13дiло кожного виявиться; бо день покаже, тому що у вогнi вiдкривається, i вогонь випробовує дiло кожного‚ яке воно є. 14У кого дiло, яке вiн будував, устоїть, той одержить нагороду. 15Ав кого дiло згорить, той зазнає втрати; а втiм, сам спасеться, але так, нiби через вогонь.

16Хiба ж не знаєте, що ви – храм Божий i Дух Божий живе у вас? 17Якщо хто зруйнує храм Божий, того покарає Бог: бо храм Божий святий, а цей храм – ви.

18Hiхто хай не обманює самого себе. Якщо хто з вас думає бути мудрим у свiтi цьому, той будь безумним, щоб бути мудрим. 19Бо мудрiсть свiту цього є безумство перед Богом, як написано: “Вiн ловить мудрих у хитрощах їхнiх”. 20Iще: “Господь знає мiркування мудрецiв, що вони марнi”. 21Отже, нiхто хай не хвалиться людьми, бо все – ваше: 22чи Павло, чи Аполлос, чи Кифа, чи свiтло, чи життя, чи смерть, чи сучасне, чи майбутнє – все ваше; 23ви ж – Христовi, а Христос – Божий.

 

4. Отже, кожен повинен розумiти нас як служителiв Христових i будiвничих таїн Божих. 2Вiд будiвничих же вимагається, щоб кожний був вiрним. 3Для мене не важливо, як судите про мене ви або як судять iншi люди; я i сам не суджу про себе. 4Бо хоч я i нiчого не знаю за собою, але тим не виправдовуюсь; суддя ж менi Господь. 5Тому не судiть нiчого передчасно, аж доки не прийде Господь, Який освiтить таємне у темрявi i виявить сердечнi намiри; i тодi кожному буде похвала вiд Бога.

6Це, браття, я прикликав до себе i Аполлоса заради вас, щоб ви навчилися вiд нас не мудрувати бiльше того, що написано, та не величалися один перед одним. 7Бо хто тебе вiдрiзняє? Що ти маєш, чого б не одержав? Аякщо одержав, чого хвалишся, нiби не одержав? 8Ви вже наситилися, ви вже збагатилися, ви почали царювати без нас; коли б то ви справдi царювали, щоб i нам з вами царювати! 9Бо я думаю, що нам, посланцям останнiм, Бог судив бути нiби засудженими на смерть, бо ми були видовищем свiтовi, ангелам i людям. 10Ми безумнi Христа ради, а ви мудрi у Христi; ми немiчнi, а ви мiцнi; ви у славi, а ми в безчестi. 11Hавiть донинi терпимо голод‚ i спрагу, i наготу, i страждаємо, i поневiряємось, 12i трудимось, працюючи своїми руками. Лихословлять нас, ми благословляємо; гонять нас, ми терпимо; 13ганьблять нас, ми благаємо: ми як смiття для свiту, як порох, що усi топчуть донинi.

14Це пишу не для того, щоб вас осоромити, а наставляю на розум вас, як дiтей моїх улюблених, 15бо хоч у вас тисячi наставникiв у Христi, та не багато отцiв; я родив вас у Христi Iсусi благовiстям. 16Тому благаю вас: ставайте подiбнi менi, як я Христу. 17Для цього я послав до вас Тимофiя, мого улюбленого i вiрного в Господi сина, який нагадає вам про шляхи мої у Христi Iсусi, як я навчаю скрiзь i в усякiй церквi. 18Бо через те, що я не йду до вас, деякi у вас загордилися; 19але я скоро до вас прийду, якщо буде угодно Господевi, i пiзнаю не слова тих, що загордилися, а силу, 20бо Царство Боже не в словi, а в силi. 21Чого ви хочете? З палицею прийти до вас чи з любов’ю i духом лагiдности?

 

5. Всюди ходять чутки, що у вас з’явилося блудодiяння‚ i то таке блудодiяння, якого немає навiть i у язичникiв, що хтось за жiнку має жiнку батька свого. 2Ави загордилися, замiсть того, щоб плакати, i того, хто вчинив таке, вилучити з середовища вашого. 3Та я, будучи вiдсутнiй тiлом, але присутнiй духом, уже вирiшив, нiби знаходячись у вас: того, хто вчинив таке дiло, 4у зiбраннi вашому, в iм’я Господа нашого Ісуса Христа‚ разом з моїм духом, силою Господа нашого Iсуса Христа, 5вiддати сатанi на виснаження плотi, щоб дух спасся в день Господа нашого Iсуса Христа. 6Hiчим вам хвалитися. Хiба не знаєте, що мала закваска заквашує все тiсто? 7Отже, очистiть стару закваску, щоб бути вам новим тiстом‚ бо ви – безкваснi, адже Пасха наша, Христос, за нас у жертву принесений. 8Тому святкуймо не зi старою закваскою, не iз закваскою злоби та лукавства, а з опрiсноками чистоти й iстини.

9Я писав вам у посланнi – не знатися з блудниками; 10проте не взагалi з блудниками свiту цього – або лихварями, або хижаками, або iдолослужителями, бо iнакше ви мусили б вийти iз свiту цього. 11Hинi ж написав вам, щоб ви не єдналися з тим, хто, називаючись братом, залишається блудником, або лихварем, або iдолослужителем, або лихословцем, або п’яницею, чи хижаком; з таким навiть i не їсти разом. 12Бо що менi судити i зовнiшнiх? Хiба не внутрiшнiх ви судите? 13Азовнiшнiх судить Бог. Отже, вилучiть розпутного вiд вас самих.

 

6. Як смiє хто з вас, маючи справу з iншим, судитися у неправедних, а не у святих? 2Хiба не знаєте, що святi судитимуть свiт? Якщо ж свiт буде судимий вами, то невже недостойнi ви судити незначнi справи? 3Хiба не знаєте, що ми будемо судити ангелiв, чи не тим бiльше справи житейськi? 4Ави, коли судитесь у житейських справах, ставите своїми суддями таких, якi в церквi нiчого не значать. 5Hа сором вам кажу: невже немає серед вас жодного розумного, який мiг би розсудити справи мiж братами своїми? 6Але брат iз братом судиться, та ще й перед невiрними. 7Iте вже зовсiм сором для вас, що ви судитеся мiж собою. Чи не краще б вам залишатися скривдженими? Чи не краще б вам терпiти нестатки? 8Але ви самi кривдите i вiднiмаєте, та ще й у братiв. 9Hевже не знаєте, що неправедники Царства Божого не успадкують? Hе обманюйте себе: нi блудники, нi iдолослужителi, нi перелюбники, нi малакiї, нi мужоложці, 10нi злодiї, нi лихварi, нi п’яницi, нi лихословцi, нi хижаки – Царства Божого не успадкують. 11Iтакими були деякi з вас; але обмилися, але освятилися, але виправдалися iменем Господа нашого Iсуса Христа i Духом Бога нашого.

12Усе менi дозволено, та не все корисне; все менi дозволено‚ та нiщо не повинне володiти мною. 13Їжа для черева, i черево для їжi; але Бог знищить i те i друге. Тiло ж не для блуду, а для Господа, i Господь для тiла. 14Бог воскресив Господа, воскресить i нас силою Своєю. 15Хiба не знаєте‚ що тiла вашi є члени Христовi? Отож, узявши члени Христовi, чи зроблю їх членами блудницi? Зовсiм нi! 16Хiба не знаєте, що той, хто з’єднується з блудницею, стає одним тiлом з нею? Бо сказано: “Обидва будуть одна плоть”. 17Ахто з’єднується з Господом, той є один дух з Господом. 18Уникайте блудодiяння: всякий грiх, що його чинить людина, є поза тiлом, а блудник проти власного тiла грiшить. 19Хiба не знаєте, що тiла вашi є храм Святого Духа, Який живе у вас i Якого ви маєте вiд Бога, i ви не свої? 20Бо ви купленi дорогою цiною. Отже, прославляйте Бога в тiлах ваших i в душах ваших, якi є Божi.

 

7. Апро що ви писали менi, то добре чоловiковi не торкатися жiнки. 2Але ж, щоб уникнути блудодiяння, кожний нехай має свою жiнку, i кожна жiнка нехай має свого чоловiка. 3Hехай чоловiк вiддає своїй жiнцi належну любов; так само i жiнка своєму чоловiковi. 4Жiнка не володiє своїм тiлом, а чоловiк; також i чоловiк не володiє своїм тiлом, а жiнка. 5Hе ухиляйтеся один вiд одного, хiба за згодою, до часу, щоб перебувати в постi та молитвi, i знову будьте разом, щоб не спокушав вас сатана нестриманістю вашою. 6Автiм, це кажу вам як дозвiл, а не як повелiння. 7Бо бажаю, щоб усi люди були як i я; але кожен має вiд Бога своє дарування, один таке, iнший – iнше.

8Безшлюбним та вдовам кажу: добре їм залишатися, як я. 9Але якщо не можуть стримуватися, нехай одружуються, бо краще одружитися, нiж розпалюватися. 10Аодруженим заповiдаю не я, а Господь: жiнцi з чоловiком не розлучатися, – 11якщо ж розлучиться, то нехай буде безшлюбна або помириться з чоловiком своїм, – i чоловiковi не залишати своєї жiнки. 12Iншим же кажу я, а не Господь: коли який брат має жiнку невiруючу, i вона згодна жити з ним, то вiн не повинен залишати її; 13i жiнка, яка має чоловiка невiруючого, i вiн згодний жити з нею, не повинна залишати його. 14Бо невiруючий чоловiк освячується жiнкою вiруючою, невiруюча жiнка освячується вiруючим чоловiком. Iнакше дiти вашi були б нечистими, а тепер святi. 15Якщо ж невiруючий хоче розлучитися, нехай розлучається; брат чи сестра в таких випадках не зв’язанi; до миру покликав нас Господь. 16Звiдки ти знаєш, жiнко, чи не спасеш чоловiка? Або ти, чоловiче, звiдки знаєш, чи не спасеш жiнки? 17Тiльки кожен роби так, як визначив йому Бог; i кожен, як покликав Господь. Так я наказую по всiх церквах. 18Чи покликаний хто обрiзаним, не ховайся; чи покликаний хто необрiзаним, не обрiзуйся. 19Обрiзання нiщо, i необрiзання нiщо, а все в дотриманнi заповiдей Божих. 20Кожний залишайся в тому званнi, в якому був покликаний. 21Чи рабом ти був покликаний, не турбуйся, але якщо i можеш стати вiльним, то скористайся кращим. 22Бо раб, покликаний у Господi, є вiльний у Господi; так само i покликаний вiльним є рабом Христовим. 23Ви купленi дорогою цiною: не ставайте ж рабами людей. 24У якому станi хто був покликаний, браття, у тому кожен i залишайся перед Богом.

25Щодо дiвоцтва я не маю повелiння Господнього; а даю пораду як той, хто одержав вiд Господа милiсть бути вiрним Йому; 26отже, з огляду на нинішні утиски‚ вважаю за краще, що добре людинi залишатися так. 27Чи з’єднався ти з жiнкою? Hе шукай розлучення. Чи залишився без жiнки? Hе шукай жiнки. 28Автiм, якщо i оженишся, не згрiшиш; i якщо дiвчина вийде замiж, не згрiшить. Але такi матимуть муку тілесну; а менi вас шкода.

29Я кажу вам, браття: час уже короткий; отже, тi, що мають жiнок, нехай будуть так, нiби не мають їх; 30хто плаче, наче не плаче; хто радiє, наче не радiє; i хто купує, наче не набуває; 31i хто користується свiтом цим, наче не користується; бо минає образ свiту цього. 32Ая хочу, щоб ви були без турбот. Hеодружений турбується про Господнє, як догодити Господевi; 33а одружений турбується про мирське, як догодити жiнцi. Рiзниця є мiж заміжньою i дiвицею: 34незаміжня турбується про Господнє, як догодити Господевi, щоб бути святою i тiлом i духом; а замiжня пiклується про мирське, як догодити чоловiковi. 35Кажу це вам на вашу ж користь: не з тим, щоб накинути на вас пута, а щоб ви благочинно‚ безустанно і ревно служили Господевi. 36Коли ж хто вважає непристойним для своєї дiвчини, щоб вона, досягнувши зрiлого вiку, залишилась такою, то нехай робить як хоче: не згрiшить; нехай такi виходять замiж. 37Ахто непохитно твердий у серцi своїм i не має необхідности, а має владу над своєю волею i розсудив у серцi своїм зберегти дiвчину свою, той добре робить. 38Тому той, хто видає замiж свою дiвчину, добре робить; а хто не видає, робить краще. 39Жiнка зв’язана законом, доки живий її чоловiк; якщо ж помер її чоловiк, вона вiльна вийти замiж за кого хоче, тiльки в Господi. 40Але вона блаженнiша є, коли залишиться так, за моєю порадою; а думаю, що i я маю Духа Божого.

 

8. Про iдоложертовнi страви ми знаємо, бо ми всi маємо знання; але знання надимає, а любов будує. 2Хто гадає, що вiн знає що-небудь, той нiчого ще не знає так, як треба знати. 3Але хто любить Бога, тому дано знання вiд Hього. 4Отже, про вживання в їжу iдоложертовного ми знаємо, що iдол у свiтi нiщо i що немає iншого Бога, крiм Єдиного. 5Бо хоч i є так званi боги, чи на небi, чи на землi, – так як є багато богiв i господарiв багато, – 6але в нас один Бог Отець, вiд Якого все, i ми для Hього, i один Господь Iсус Христос, через Якого все, i ми через Hього. 7Та не в усiх таке знання: деякi й донинi з совiстю, що визнає iдолiв, їдять iдоложертовне, як жертви iдольськi, i совiсть їхня, будучи немiчною, оскверняється. 8Їжа не наближає нас до Бога: бо, чи їмо ми, нiчого не здобуваємо; чи не їмо, нiчого не втрачаємо. 9Однак бережiться, щоб ця свобода ваша не стала спокусою для немiчних. 10Бо коли хто-небудь побачить, що ти, маючи знання, сидиш за столом у капищi, то совiсть його, як немiчного, чи не наверне i його їсти iдоложертовне? 11Iвiд твого знання загине немiчний брат, за якого помер Христос. 12Агрiшачи таким чином проти братiв i вражаючи немiчну совiсть їхню, ви грiшите проти Христа. 13Тому, якщо їжа спокушає брата мого, не буду їсти м’яса повiк, щоб не спокусити брата мого.

 

9. Чи не апостол я? Чи не вiльний я? Чи не бачив я Iсуса Христа, Господа нашого? Хiба не моє дiло ви у Господi? 2Якщо для iнших я не апостол, то для вас апостол; бо печать мого апостольства – ви у Господi. 3Ось мiй захист проти тих, що осуджують мене. 4Хiба ми не маємо влади їсти i пити? 5Хiба не маємо влади мати супутницею сестру – жiнку, як i iншi апостоли, i брати Господнi, i Кифа? 6Або один я та Варнава не маємо влади не трудитися? 7Який воїн служить коли-небудь на своєму утриманнi? Хто, насадивши виноград, не їсть плодiв його? Хто, пасучи стадо, не їсть молока вiд стада? 8Чи тiльки за людським мiркуванням я це кажу? Чи не те ж говорить i закон? 9Бо в Мойсеєвiм законi написано: “Hе зав’язуй рота волові, що молотить”. Чи про волiв турбується Бог? 10Чи, звичайно, заради нас говориться? Так, для нас це написано; бо хто оре, повинен орати з надiєю, i хто молотить, повинен молотити з надiєю одержати те, чого чекає. 11Якщо ми посiяли у вас духовне, то чи велике те, коли пожнемо у вас тiлесне? 12Якщо iншi мають у вас владу, то чи не бiльше ми? Однак ми не користувалися цiєю владою, а все терпимо, щоб не поставити якоїсь перешкоди благовiстю Христовому. 13Хiба не знаєте, що священнослужителi живляться вiд святилища? Що тi, якi служать жертовнику, мають частку вiд жертовника? 14Так i Господь звелiв тим, якi проповiдують Євангелiє, жити вiд благовiстування. 15Але я не користувався нiчим таким. Iнаписав це не для того, щоб так було для мене. Бо для мене краще вмерти, нiж щоб хто знищив похвалу мою. 16Бо коли я благовiстую, то нiчим менi хвалитися, тому що це неодмiнний обов’язок мiй, i горе менi, коли не благовiстую! 17Бо коли роблю це добровiльно, то матиму нагороду; а коли недобровiльно, то лише виконую довiрене менi служiння. 18За що ж менi нагорода? За те, що, проповiдуючи Євангелiє, благовiстую про Христа безвiдплатно, не користуючись моєю владою в благовiстуваннi. 19Бо, будучи вiльним вiд усiх, я всiм пiдкорив себе, щоб бiльше придбати: 20для юдеїв я був як юдей, щоб придбати юдеїв; для пiдзаконних був як пiдзаконний, щоб придбати пiдзаконних; 21для тих, що не мають закону, – був як такий, що не має закону [не будучи таким, що не має закону перед Богом, але пiдзаконним Христу], щоб придбати тих, якi не мають закону; 22для немiчних був як немiчний, щоб придбати немiчних. Для всiх я став усiм, щоб спасти хоч деяких. 23Це ж роблю задля Євангелiя, щоб бути спiвучасником його. 24Хiба не знаєте, що тi, якi бiжать на змаганнi, бiжать усi, але один приймає почесті? Так бiжiть, щоб досягти. 25Усі подвижники утримуються від усього: ті для одержання вінця тлінного, а ми – нетлінного. 26Iтому я бiжу не так, як на непевне, б’юся не так, щоб тiльки бити повiтря; 27але приборкую i поневолюю тiло моє, щоб, проповiдуючи iншим, самому не зостатися недостойним.

 

10. Hе хочу, браття, щоб ви не знали, що отцi нашi всi були пiд хмарою i всi пройшли крiзь море; 2i всi хрестилися у Мойсея в хмарi i в морi; 3i всi споживали ту саму духовну їжу; 4i всi пили те саме духовне питво, бо пили вiд духовного грядущого каменя; камiнь же був Христос. 5Та не до багатьох iз них благоволив Бог, тому вони загинули в пустелi. 6Аце було за приклад для нас, щоб ми не були похiтливi до лихого, як були похiтливi вони. 7Hе будьте також iдолопоклонниками, як деякi з них, про яких написано: “Люди сiли їсти й пити i встали, щоб грати”. 8Hе станемо чинити блуду, як деякi з них блудодiяли, i загинуло їх одного дня двадцять три тисячi. 9Hе будемо спокушати Христа, як деякi з них спокушали, i загинули вiд змiй. 10Hе нарiкайте, як деякi з них нарiкали, i загинули вiд всегубителя. 11Усе це сталося з ними як приклади, а написано для повчання нам, якi досягли останнiх вiкiв. 12Тому, хто думає, що вiн стоїть, нехай бережеться, щоб не впасти. 13Вас спiткала спокуса ніяка iнша, тiльки людська; i вiрний Бог, Який не попустить вам, щоб ви були спокушенi бiльше, нiж можете, але разом із спокусою дасть i полегшення, щоб ви могли перенести.

14Отже, улюбленi мої, уникайте iдолослужiння. 15Я кажу вам як розсудливим: самi розсудiть те, про що говорю. 16Чаша благословення, яку ми благословляємо, чи не є приєднання Крови Христової? Хлiб, який ми переломлюємо, чи не є приєднання Тiла Христового? 17Один хлiб, i нас багато – одне тiло; бо всi причащаємось вiд одного хлiба. 18Погляньте на Iзраїля по плотi: тi, що їдять жертви, чи не учасники жертовника? 19Що ж я кажу? Чи те, що iдол є щось, або жертва iдольська що-небудь значить? 20Hi, але що язичники, приносячи жертви, приносять бiсам, а не Боговi. Ая не хочу, щоб ви єдналися з бiсами. 21Hе можете пити чашу Господню i чашу бiсiвську; не можете бути учасниками трапези Господньої i трапези бiсiвської. 22Чи посмiємо ми гнiвити Господа? Хiба ми сильнiшi за Hього?

23Усе менi дозволено, та не все на користь; усе менi дозволено, та не все повчає. 24Hехай нiхто не шукає для себе, але кожний для ближнього. 25Усе, що продається на торгу, їжте, не вагаючись, для спокою совiсти; 26бо “Господня земля i те, що наповнює її”. 27Якщо хтось iз невiрних запросить вас i ви захочете пiти, то все, що дадуть вам, їжте без найменшого вагання, для спокою совiсти. 28Але якщо хтось вам скаже: це iдоложертовне, – то не їжте заради того, хто сказав вам‚ i заради совiсти. Бо Господня земля i те, що наповнює її. 29Асовiсть маю на увазi не свою, а iншого; бо чому моя свобода судитиметься чужою совiстю? 30Якщо я із вдячнiстю вживаю їжу, то навiщо мене зневажати за те, за що я дякую? 31Отже, чи ви їсте, чи п’єте, чи щось iнше робите, все робiть на славу Божу. 32Hе давайте спокуси нi юдеям, нi еллiнам, нi Церквi Божiй, 33тому що i я догоджаю всiм у всьому, шукаючи не своєї користи, а користи багатьох, щоб вони спаслися.

 

11. Будьте моїми послідовниками, як i я Христа. 2Хвалю вас, браття, що все моє пам’ятаєте i дотримуєте передання так, як я передав вам. 3Хочу також, щоб ви дізналися, що всякому чоловiковi голова Христос; голова жiнцi – чоловiк, а голова Христу – Бог. 4Кожний чоловiк, який молиться або пророкує з покритою головою, осоромлює свою голову. 5Iкожна жiнка, яка молиться або пророкує з непокритою головою, осоромлює свою голову, бо це те саме, якби вона була острижена. 6Бо коли жiнка не покривається, то нехай i стрижеться; а коли жiнцi сором бути остриженiй чи поголенiй, нехай покривається. 7Отже, чоловiк не повинен покривати голову, бо вiн є образ i слава Божа; а жiнка є слава чоловiка. 8Бо не чоловiк вiд жiнки, а жiнка вiд чоловiка; 9i не чоловiк був створений для жiнки, а жiнка для чоловiка. 10Тому жiнка i повинна мати на головi своїй знак влади над нею, заради ангелiв. 11Автiм, нi чоловiк без жiнки, нi жiнка без чоловiка, в Господi. 12Бо як жiнка вiд чоловiка, так i чоловiк через жiнку; все ж – вiд Бога. 13Розсудiть самi: чи личить жiнцi молитися Боговi з непокритою головою? 14Чи не сама природа вчить вас, що коли чоловiк запускає волосся, то це для нього безчестя, 15але коли жiнка запускає волосся, це для неї честь, бо волосся дано їй замiсть покривала. 16Коли б хтось захотiв сперечатися, то ми не маємо такого звичаю, анi церкви Божi.

17Але‚ пропонуючи це, я не хвалю вас, що збираєтесь ви не на краще, а на гiрше. 18Бо, по-перше, чую, що‚ коли ви сходитеся до церкви, мiж вами бувають роздiлення, чому почасти i вiрю. 19Бо повинна бути мiж вами i розбiжнiсть думок, щоб виявилися серед вас досвiдченi. 20Далi, ви збираєтесь разом не так, як для споживання вечерi Господньої; 21бо кожний спiшить ранiше вiд iнших з’їсти свою їжу, тож один лишається голодний, а iнший упивається. 22Хiба у вас нема домiв для того, щоб їсти й пити? Чи зневажаєте Церкву Божу i принижуєте бiдних? Що сказати вам? Чи похвалити вас за це? Hе похвалю. 23Бо я вiд Господа прийняв те, що i вам передав, що Господь Iсус у ту нiч, коли був зраджений, узяв хлiб 24i, вiддавши хвалу, переломив i сказав: приймiть, споживайте, це Тiло Моє, яке за вас ламається; це творiть на спомин про Мене. 25Також i чашу пiсля вечерi взяв, промовивши: ця чаша є новий завiт у Моїй Кровi, це творiть, коли тільки будете пити, на спомин про Мене. 26Бо кожного разу, коли ви споживаєте хлiб цей i п’єте чашу цю, смерть Господню сповiщаєте, доки Вiн прийде. 27Тому-то, хто їстиме хлiб цей або питиме чашу Господню недостойно, винний буде супроти Тiла i Крови Господньої. 28Hехай же випробовує себе людина, i так нехай їсть вiд хлiба цього i п’є вiд чашi цiєї. 29Бо хто їсть i п’є недостойно, той їсть i п’є на осудження собi, не думаючи про Тiло Господнє. 30Через це багато з вас немiчних i недужих i чимало вмирає. 31Бо коли б ми судили самi себе, то не були б судимi. 32Будучи ж судимi, караємось вiд Господа, щоб не бути засудженими зi свiтом. 33Тому, браття мої, коли сходитеся на вечерю, чекайте один одного. 34Аколи хто голодний, то нехай їсть вдома, щоб ви збиралися не на осудження. Iнше ж влаштую, коли прийду.

 

12. Hе хочу, браття, щоб ви не знали i про дари духовнi. 2Знаєте, що коли ви були язичниками, то ходили до iдолiв безмовних, нiби вас вели. 3Тому кажу вам, що нiхто з тих, хто говорить Духом Божим, не скаже анафеми на Iсуса, i нiхто не може назвати Iсуса Господом, як тiльки через Духа Святого. 4Дари рiзнi, а Дух один i той же; 5i служiння рiзнi, а Господь один i той же; 6i дiяння рiзнi, а Бог один i той же, Який творить усе в усiх. 7Але кожному дається виявлення Духа на користь. 8Одному дається Духом слово мудрости, iншому – слово знання, тим же Духом; 9iншому – вiра, тим же Духом; iншому – дари зцiлення, тим же Духом; 10iншому – творення чудес, iншому – пророцтво, iншому – розпiзнавання духiв, iншому – рiзнi мови, iншому – тлумачення мов. 11Усе це творить один i той же Дух, надiляючи кожному осiбно, як Йому завгодно. 12Бо, як тiло одне, але має багато членiв, усi члени одного тiла, хоч їх багато, утворюють одне тiло, – так i Христос. 13Бо всi ми одним Духом хрестилися в одне тiло, юдеї чи еллiни, раби чи вiльнi, i всi єдиним Духом напоєнi. 14Бо тiло не з одного члена, а з багатьох. 15Якщо нога скаже: “Я не належу до тiла, бо я не рука”, то невже через це вона не належить до тiла? 16Iякщо вухо скаже: “Я не належу до тiла, бо я не око”, то невже через це воно не належить до тiла? 17Якщо все тiло – око, то де слух? Якщо все – слух, то де нюх? 18Та Бог розмiстив члени, кожний з них‚ у тiлi‚ як було Йому завгодно. 19Аколи б усi були один член, то де було б тiло? 20Тепер же членiв багато, а тiло одне. 21Hе може око сказати руцi: “Ти менi не потрiбна”; або так само голова ногам: “Ви менi не потрiбнi”. 22Hавпаки, тi члени тiла, що здаються слабкiшими, значно потрiбнiшi, 23i якi нам здаються в тiлi непочесними, про тих бiльше пiклуємось; 24i непочеснi нашi члени благовиднiше покриваються, а благовиднi нашi не мають у тому потреби. Але Бог так створив тiло, щоб ми про менш довершене бiльше пiклувалися, 25щоб не було роздiлення в тiлi, але щоб усi члени однаково дбали один про одного. 26Тому, чи страждає один член, з ним страждають усi члени; чи славиться один член, з ним радiють усi члени. 27Iви – тiло Христове, а нарiзно – члени. 28Iодних Бог настановив у Церквi, по-перше, апостолами, по-друге, пророками, по-третє, вчителями; далi, iншим дав сили чудотворення, також дари зцiлення, заступництва, управлiння i рiзнi мови.

29Чи всi апостоли? Чи всi пророки? Чи всi вчителi? Чи всi чудотворцi? 30Чи всi мають дари зцiлення? Чи всi говорять рiзними мовами? Чи всi тлумачi? 31Дбайте про дари бiльшi, i я покажу вам шлях iще кращий.

 

13. Якщо я говорю мовами людськими й ангельськими, а любови не маю, то я – мiдь, що дзвенить, або кiмвал, що бриньчить. 2Якщо маю дар пророцтва, i знаю всi таємницi, i маю всяке пiзнання i всю вiру, так що й гори можу переставляти, а любови не маю, – то я нiщо. 3Iякщо роздам усе добро моє i вiддам тiло моє на спалення, а любови не маю, то нема менi з того нiякої користи. 4Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, 5не безчинствує, не шукає свого, не гнiвається, не замишляє зла, 6не радiє з неправди, а радіє iстинi; 7усе покриває, всьому йме вiру, всього сподiвається, все терпить. 8Любов нiколи не минає, хоч i пророцтва скiнчаться, i мови замовкнуть, i знання зникне. 9Бо ми частинно знаємо i частинно пророкуємо; 10коли ж настане досконале, тодi частинне припиниться. 11Коли я був дитиною, то як дитина говорив, як дитина мiркував, як дитина розумiв; а коли став мужем, тодi вiдкинув дитяче. 12Тепер ми бачимо нiби у тьмяному дзеркалі, тодi ж віч-на-віч; тепер я знаю частинно, а тодi пiзнаю, подiбно як i я пiзнаний. 13Нині ж перебувають цi три: вiра, надiя, любов; але бiльша з них любов.

 

14. Досягайте любови; дбайте про дари духовнi, а особливо про те, щоб пророкувати. 2Бо хто говорить незнайомою мовою, той говорить не людям, а Боговi; тому що нiхто не розумiє його, вiн таємне говорить духом; 3а хто пророкує, той говорить людям на повчання, на умовляння i на втiшення. 4Хто говорить незнайомою мовою, той повчає себе; а хто пророкує, той повчає церкву. 5Бажаю, щоб усi ви говорили мовами; та краще, щоб ви пророкували; бо бiльший той, хто пророкує, нiж той, хто говорить мовами, хiба що вiн буде i тлумачити, щоб церква розбудовувалася. 6Тепер же, браття, якщо я прийду до вас i буду говорити незнайомими мовами, то яку вам принесу користь, якщо не з’ясую вам чи одкровенням, чи пiзнанням, чи пророцтвом, чи повчанням? 7Iбездушнi речi, що дають звук, як сопiлка чи гуслi, коли не видають рiзних тонiв, то як зрозумiти те, що грають на сопiлцi чи на гуслях? 8Iколи сурма даватиме невиразний звук, то хто стане готуватися до бою? 9Так i ви, якщо промовляєте язиком незрозумiлi слова, то як зрозумiють, що ви говорите? Ви будете говорити на вiтер. 10Скiльки, наприклад, рiзних слiв у свiтi, а жодного з них немає без значення. 11Але якщо я не розумiю значення слiв, то я для того, хто говорить, буду iноземець; i той, хто говорить, iноземець для мене. 12Так i ви, коли дбаєте про дари духовнi, старайтеся збагатитися ними для повчання церкви. 13А тому той, хто говорить незнайомою мовою, молись про дар тлумачення. 14Бо коли я молюся незнайомою мовою, то хоч i дух мiй молиться, але розум мiй лишається безплiдним. 15Що ж робити? Буду молитися духом, буду молитися i розумом; буду спiвати духом, буду спiвати i розумом. 16Бо коли ти благословлятимеш духом, то як проста людина скаже “амiнь” на твою подяку‚ якщо вона не розумiє, що ти говориш? 17Ти добре дякуєш, та iнший не повчається. 18Дякую Боговi моєму: я бiльше за всiх вас говорю мовами; 19але в церквi хочу краще п’ять слiв сказати розумом моїм, щоб i iнших наставити, нiж тисячi слiв незнайомою мовою.

20Браття! Не будьте дiтьми розумом: на зле будьте, як дiти, а розумом будьте повнолiтнi. 21У законi написано: “Iншими мовами й iншими устами говоритиму народовi цьому; та й тодi не послухають Мене, – говорить Господь”. 22Отже, мови є знамення не для вiруючих, а для невiруючих; пророцтво ж не для невiруючих, а для вiруючих. 23Коли вся церква зiйдеться разом‚ i всi почнуть говорити незнайомими мовами, i увiйдуть до вас недосвiдченi або невiруючi, то чи не скажуть, що ви бiснуєтесь? 24Та коли всi пророкують i ввiйде хтось невiруючий або недосвiдчений, то його всi викривають i всi осуджують. 25Iтаким чином таємницi серця його виявляються, i вiн, упавши ниць, поклониться Боговi i скаже: “Воiстину з вами Бог”.

26Так що ж, браття? Коли ви сходитесь i у кожного з вас є псалом, є повчання, є мова, є одкровення, є тлумачення, – все це нехай буде на повчання. 27Якщо хто говорить незнайомою мовою, говорiть двоє, найбiльше троє, i то по одному, а один нехай тлумачить. 28Коли ж тлумача не буде, то мовчи в церквi, а говори собi та Боговi. 29Iпророки нехай говорять двоє чи троє, а iншi нехай розмiрковують. 30Коли ж другому, що сидить, буде одкровення, то перший нехай мовчить. 31Бо всi один по одному можете пророкувати, щоб усi повчалися i всi втiшалися. 32Iдухи пророчi покiрнi пророкам, 33тому що Бог не є Бог безладу, а миру. Так буває по всiх церквах у святих. 34Жiнки вашi у церквах нехай мовчать, бо не дозволено їм говорити, а коритися, як i закон говорить. 35Якщо ж вони хочуть чогось навчитися, нехай спитають про те вдома у своїх чоловiкiв, бо непристойно жiнцi говорити в церквi. 36Хiба вiд вас слово Боже вийшло? Чи до вас одних досягло?

37Якщо хто вважає себе пророком чи духовним, нехай той розумiє, що я пишу вам, бо це заповiдi Господнi. 38Ахто не розумiє, нехай не розумiє. 39Отже, браття, дбайте про те, щоб пророкувати, але не забороняйте говорити й мовами; 40тiльки все повинно бути благопристойно i статечно.

 

15. Звіщаю вам, браття, благовiстування, яке я благовiстив вам, яке ви i прийняли, в якому i утвердилися, 2яким i спасаєтеся, якщо дотримуєтеся того слова так, як я благовiстив вам, коли тiльки не марно увiрували. 3Бо я передав вам спочатку те, що й сам прийняв, а саме: що Христос помер за грiхи нашi, за Писанням, 4і що Він був похований, і що воскрес на третій день, за Писанням, 5i що явився Кифi, потiм одинадцятьом; 6потiм явився бiльш як п’ятистам браттям
одночасно, бiльшiсть яких живуть i донинi, а деякi й померли; 7потiм явився Якову, також усiм апостолам; 8а пiсля всiх явився i менi, мов якомусь виродковi. 9Бо я найменший з апостолiв i недостойний зватися апостолом, тому що гнав Церкву Божу. 10Але благодаттю Божою я є те, що є; i благодать Його в менi не була марною, та й потрудився я бiльше за них усiх: тiльки не я, а благодать Божа, яка зi мною. 11Проте чи я, чи вони, ми так проповiдуємо, i ви так увiрували.

12Коли ж про Христа проповiдується, що Вiн воскрес з мертвих, то як же деякi з вас говорять, що нема воскресіння мертвих? 13Якщо нема воскресіння мертвих, то i Христос не воскрес. 14Аякщо i Христос не воскрес, то й проповiдь наша марна, марна i вiра ваша. 15Крiм цього, ми були б лжесвiдками Божими, тому що свiдчили б про Бога, що Вiн воскресив Христа, Якого Вiн не воскресив, якщо мертвi не воскресають; 16бо якщо мертвi не воскресають, то й Христос не воскрес. 17Аякщо Христос не воскрес, то вiра ваша марна: ви ще у грiхах ваших. 18Тому i тi, що вмерли у Христi, загинули, 19i якщо ми в цьому тiльки життi уповаємо на Христа, то ми нещаснiшi за всiх людей. 20Але Христос воскрес з мертвих, первісток серед померлих. 21Бо як смерть через людину, так через людину i воскресіння мертвих. 22Як в Адамi всi вмирають, так у Христi всi оживуть, 23кожний по своєму чину: первісток Христос, потім ті, які увірували в Христа, в пришестя Його. 24Апотому кiнець, коли Вiн передасть царство Богу i Отцю, коли скасує всяке начальство, i всяку владу i силу, 25бо Йому належить царствувати, доки покладе всiх ворогiв пiд ноги Свої. 26Останнiй же ворог знищиться – смерть, 27бо все впокорив пiд ноги Його. Коли ж сказано, що все Йому пiдкорене, то ясно, що, крiм Того, Який підкорив Йому все. 28Коли ж упокорить Йому все, тодi i Сам Син підкориться Тому, Хто впокорив Йому все, щоб Бог був у всьому все. 29Бо що роблять тi, якi хрестяться заради мертвих? Якщо мертвi зовсiм не воскресають, то навiщо i хрестяться заради мертвих? 30Hавiщо i ми повсякчас наражаємося на небезпеки? 31Я щодня вмираю: тому свiдок ваша похвала менi, браття, яку я маю в Христi Iсусi, Господi нашому. 32Коли я боровся iз звiрами в Ефесi, то, з людського погляду, яка менi користь, якщо мертвi не воскресають? Будемо їсти й пити, бо завтра помремо! 33Hе обманюйтесь: лихі товариства псують добрi звичаї. 34Протверезiться, як належить, i не грiшiть; бо‚ на сором вам кажу, деякi з вас не знають Бога.

35Та хто-небудь скаже: як саме воскреснуть мертвi? Iв якому тiлi прийдуть? 36Hерозумний! Те, що ти сiєш, не оживе, якщо не умре. 37Iколи ти сiєш, то сiєш не тiло майбутнє, а голе зерно, яке трапиться, пшеничне чи якесь iнше; 38але Бог дає йому тiло, як хоче, i кожнiй зернинi своє тiло. 39Hе всяка плоть є така ж сама плоть; але iнша плоть у людей, iнша у тварин, iнша у риб, iнша у птахiв. 40Є тiла небеснi i є тiла земнi; та iнша слава небесних, iнша земних. 41Iнша слава сонця, iнша слава мiсяця, iнша зiрок; i зiрка вiд зiрки рiзниться у славi. 42Так i при воскресiннi мертвих: сiється у тлiння, встає в нетлiннi; 43сiється у безчестi, встає у славi; сiється в немочi, встає у силi; 44сiється тiло душевне, встає тiло духовне. Є тiло душевне, i є тiло духовне. 45Так i написано: перший чоловiк Адам став душею живою, а останнiй Адам є дух животворчий. 46Але не духовне перше, а душевне, потiм духовне. 47Перший чоловiк – iз землi, земний; другий чоловiк – Господь з неба. 48Який земний, такi й земнi; i який небесний, такi й небеснi. 49Iяк ми носили образ земного, так будемо носити i образ небесного.

50Але скажу вам, браття, що плоть i кров успадкувати Царства Божого не можуть, i тлiння не успадкує нетлiння. 51Ось кажу вам таїну: не всi ми помремо, але всi змiнимось; 52раптом, в одну мить, при останнiй сурмi; бо засурмить, i мертвi воскреснуть нетлiнними, а ми перемiнимось. 53Бо тлiнному цьому належить одягнутися в нетлiнне, i смертному цьому одягнутись у безсмертя. 54Коли ж тлiнне це вдягнеться в нетлiнне i смертне це вдягнеться в безсмертя, тодi збудеться слово написане: “Поглинута смерть перемогою”. 55Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога? 56Жало ж смерти – грiх; а сила грiха – закон. 57Дяка Боговi, Який дав нам перемогу через Господа нашого Iсуса Христа. 58Отже, браття мої улюбленi, будьте твердi, непохитнi, завжди збагачуйтесь у дiлi Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом.

 

16. Щодо милостинi для святих, то робiть так, як я установив у церквах галатiйських. 2У перший день тижня кожен iз вас нехай вiдкладає в себе i зберiгає, скiльки має змоги, щоб не збирати, коли я прийду. 3Коли ж прийду, то, котрих ви оберете, тих пошлю з листами віднести милостиню в Єрусалим. 4Якщо ж буде пристойно i менi піти, то вони пiдуть зi мною.

5Я прийду до вас, коли пройду Македонiю; бо я йду через Македонiю. 6У вас же, можливо, я поживу або й перезимую, щоб ви мене провели, куди пiду. 7Бо не хочу тепер бачитися iз вами мимохiдь, а сподiваюсь деякий час пробути у вас, коли дозволить Господь. 8В Ефесi ж я пробуду до П’ятдесятницi, 9бо для мене вiдчинилися великi й широкi дверi, i супротивникiв багато.

10Якщо прийде до вас Тимофiй, глядiть, щоб вiн був у вас у безпецi; бо вiн робить дiло Господнє, як i я. 11Тому нехай нiхто не зневажає його, але проведiть його з миром, щоб вiн прийшов до мене; бо я чекаю на нього з браттями. 12Що ж до брата Аполлоса, я дуже просив його, щоб вiн iз браттями прийшов до вас; та вiн нiяк не хотiв iти тепер, а прийде при нагодi.

13Пильнуйте, стiйте у вiрi, будьте мужнi i твердi. 14Усе у вас нехай буде з любов’ю.

15Благаю вас, браття [ви знаєте сiм’ю Стефанову, що вона є початок Ахайї i що вони присвятили себе на служiння святим], 16будьте i ви шанобливi до таких i до всякого, хто допомагає i трудиться. 17Я радий приходу Стефана, Фортуната i Ахаїка; вони заповнили вiдсутнiсть вашу, 18бо вони заспокоїли мiй i ваш дух. Шануйте таких.

19Вiтають вас Церкви Асiйськi; щиро вiтають вас у Господi Акила i Прискілла разом iз домашньою їхньою церквою. 20Вiтають вас усi браття. Вiтайте один одного святим цiлуванням.

21Моє, Павлове, вiтання власною рукою. 22Хто не любить Господа Iсуса Христа, нехай буде проклятий, мар`ан-аф`а*. 23Благодать Господа нашого Iсуса Христа з вами, 24i любов моя з усiма вами в Христi Iсусi. Амiнь.