І було після трьох днів, я сидів під дубом, і ось, голос вийшов з куща навпроти мене і сказав: Ездро, Ездро! 2Я сказав: ось я, Господи. І встав на ноги мої. 3Тоді сказав Він мені: у кущі Я відкрився і говорив Мойсеєві, коли народ Мій був рабом у Єгипті; 4і послав його і вивів народ Мій з Єгипту, і привів його до гори Синаю і тримав його у Себе багато днів, 5і відкрив йому багато чудес і показав таємниці часів і кінець, і заповів йому, сказавши: 6“Ці слова оголоси, а інші приховай”. 7І нині тобі говорю: 8знамення, які Я показав тобі, і сни, які ти бачив, і тлумачення, які чув, поклади у серці твоєму; 9бо ти взятий будеш від людей і будеш знаходитися із Сином Моїм і з подібними до тебе, доки не закінчаться часи. 10Бо вік утратив свою юність, і часи наближаються до старости, 11оскільки вік розділений на дванадцять частин, і дев’ять частин його і половина десятої частини вже минули, 12і залишається те, що після половини десятої частини. 13Отже, нині влаштуй дім твій і напоум народ твій, утіш принижених і зречися тління, 14і відпусти від себе смертні помисли, відкинь тягарі людські, зніми із себе немочі єства і відклади вбік тяжкі для тебе помисли, і готуйся переселитися від часів цих. 15Бо після більше буде бід, ніж скільки ти бачив нині. 16Скільки буде слабшати вік від старости, стільки буде збільшуватися зло для тих, що живуть. 17Ще далі відійде істина, і наблизиться неправда; уже поспішає прийти видіння, яке ти бачив. 18Тоді відповів я і сказав: ось, я – перед Тобою, Господи; 19я піду, як Ти повелів мені, й напоумлю нинішній народ; але хто навчить тих, які потім народяться? 20Бо вік у пітьмі лежить, і ті, що живуть у ньому, – без світла; 21тому що закон Твій спалений, і від того ніхто не знає, що зроблено Тобою або що слід їм робити. 22Але якщо я придбав милість у Тебе, зішли на мене Духа Святого, щоб я написав усе, що було зроблено у світі від початку, що було написано у законі Твоєму, щоб люди могли знайти путь і щоб ті, які захочуть жити в останні часи, могли жити. 23І Він у відповідь сказав мені: йди, збери народ і скажи йому, щоб він не шукав тебе протягом сорока днів. 24Ти ж приготуй собі побільше дощечок і візьми із собою Сарія, Даврія, Салемія, Ехана й Асиеля, цих п’ятьох, здатних писати швидко. 25І прийди сюди, і Я запалю у серці твоєму світильник розуму, який не згасне, доки не закінчиться те, що ти почнеш писати. 26І коли ти звершиш це, то дещо оголоси, а дещо таємно передай мудрим. Завтра у цю годину ти почнеш писати. 27Тоді я пішов, як Він повелів мені, і зібрав весь народ і сказав: 28слухай, Ізраїлю, слова ці: 29батьки наші були подорожніми у Єгипті, і були визволені звідти, 30і прийняли закон життя, якого не зберегли, який і ви після них порушили. 31І дана була вам земля у спадщину і земля Сион; але батьки ваші і ви робили беззаконня і не трималися тих шляхів, які Всевишній заповів вам. 32І Він, як праведний суддя, відняв у вас нині, що дарував вам. 33І нині ви тут і брати ваші між вами. 34Якщо ви будете управляти почуттям вашим і впорядкуєте серце ваше, то збережете життя і після смерти одержите милість. 35Бо після смерти настане суд, коли ми оживемо; і тоді імена праведних будуть оголошені й показані діла нечестивих. 36Ніхто не приходь до мене нині і не шукай мене до сорока днів. 37І взяв я п’ятьох мужів, як Він заповів мені, і пішли ми у поле і залишилися там. 38І ось, на другий день голос воззвав до мене: Ездро! відкрий уста твої і випий те, чим Я напою тебе. 39Я відкрив уста мої, і ось повна чаша подана була мені, яка була наповнена ніби водою, але колір того був подібний до вогню. 40І взяв я і пив; і коли я пив, серце моє дихало розумом і у грудях моїх зростала мудрість, бо дух мій підкріплювався пам’яттю; 41вуста мої були відкриті і більше не закривалися. 42Всевишній дарував розум п’ятьом мужам, і вони вночі писали по порядку, що було говорено їм і чого вони не знали. 43Вночі вони їли хліб; а я говорив удень і не мовчав уночі. 44Написані ж були за сорок днів дев’яносто чотири книги. 45І коли виповнилося сорок днів, 46Всевишній сказав: перші, які ти написав, поклади відкрито, щоб могли читати достойні і недостойні, 47але останні сімдесят збережи, щоб передати їх мудрим з народу; 48бо у них провідник розуму, джерело мудрости і ріка знання. Так я і зробив.