Коли я закінчив говорити ці слова, посланий був до мене ангел, який посилався до мене у попередні ночі, 2і сказав мені: встань, Ездро, і слухай слов`а, які я прийшов говорити тобі. 3Я сказав: говори, господарю мій. І він сказав мені: море розташоване у просторому місці, щоб бути глибоким і безмірним; 4але вхід у нього знаходиться у вузькому місці, так що подібний до рік. 5Хто побажав би ввійти у море і бачити його, або володарювати над ним, той, якщо не пройде вузьке, як може дійти до широти? 6Або інша подоба: місто побудоване і розташоване на рівнині, й наповнене усіма благами; 7але вхід у нього тісний і розташований на крутизні так, що праворуч вогонь, а ліворуч глибока вода. 8Між ними, тобто між вогнем і водою, лежить лише одна стежка, на якій може поміститися не більше, як тільки ступня людини. 9Якщо місто це буде дане у спадщину людині, то як вона одержить свою спадщину, якщо ніколи не перейде небезпеки, що лежить на шляху? 10Я сказав: так, Господи. І Він сказав мені: така і доля Ізраїля. 11Для них Я створив вік; але коли Адам порушив Мої постанови, визначено було бути тому, що зроблено. 12І зробилися входи віку цього тісними, хворобливими, стомливими, також вузькими, лукавими, сповненими бід і які потребують великої праці. 13А входи майбутнього віку просторі, безпечні, і приносять плід безсмертя. 14Отже, якщо ті, що входять, які живуть, не ввійдуть у це тісне і злигоднє, вони не можуть одержати те, що уготоване. 15Навіщо ж засмучуєшся, коли ти тлінний, і чого бентежишся, коли смертний? 16Навіщо прийняв ти у серці твоєму того, що майбутнє, а прийняв те, що у теперішньому? 17Я відповів і сказав: Владико Господи! ось, Ти визначив законом Твоїм, що праведники успадкують це, а грішники загинуть. 18Праведники потерплять тісноту, сподіваючись на просторе, а ті, що нечестиво жили, хоч потерпіли тісноту, не побачать просторого. 19І Він сказав мені: немає судді вище за Бога, немає того, хто розуміє більше за Всевишнього. 20Гине багато хто у цьому житті, тому що не дбає про запропонований йому закон Божий. 21Бо суворо повелів Бог тим, що приходять, коли вони прийшли, що працюючи, вони будуть живі, і що дотримуючись, не будуть покарані. 22А вони не послухалися, і стали проти Нього, утвердили у собі помисел суєтний. 23Захопилися гріховними оманами, сказали про Всевишнього, що Його нема, не пізнали путів Його, 24знехтували закон Його, відкинули обітниці Його, не мали віри до обрядових установлень Його, не звершували діл Його. 25І тому, Ездро, пустим порожнє, а повним повне. 26Ось, прийде час, коли прийдуть знамення, які Я передрік тобі, і явиться наречена, і, являючись, покажеться, – приховувана нині землею. 27І всякий, хто позбавиться раніше перелічених зол, сам побачить чудеса Мої. 28Бо відкриється Син Мій Ісус з тими, які з Ним, і ті, що залишилися, будуть насолоджуватися чотириста років. 29А після цих років помре Син Мій Христос і всі люди, які мають дихання. 30І повернеться вік у давнє мовчання на сім днів, подібно до того, як було раніше, так що не залишиться нікого. 31Після ж семи днів постане вік приспаний, і помре ушкоджений. 32І віддасть земля тих, які у ній сплять, і прах тих, які мовчазно у ньому живуть, а сховища віддадуть ввірені їм душі. 33Тоді явиться Всевишній на престолі суду, і пройдуть біди, і закінчиться довготерпіння. 34Суд буде один, істина утвердиться, віра зміцниться. 35Потім піде діло, відкриється нагорода, постане правда, перестане господарювати неправда. 36Я сказав: Авраам перший молився за содомлян; Мойсей – за батьків, які згрішили у пустелі; 37Ісус після нього – за Ізраїля у дні Ахана; 38Самуїл і Давид – за тих, кого погубляють, Соломон – за тих, які прийшли на освячення; 39Ілля – за тих, які прийняли дощ, і за мерця, щоб він ожив; 40Єзекія – за народ у дні Сеннахирима, і багато хто – за багатьох. 41Отже, якщо тоді, коли посилилося розтління і примножилася неправда, праведні молилися за неправедних, то чому ж не бути тому і нині? 42Він відповів мені і сказав: нинішній вік не є кінець; слави у ньому часто не буває, тому молилися за немічних. 43День же суду буде кінцем часу цього і початком часу майбутнього безсмертя, коли мине тління, 44припиниться нестриманість, знищиться невір’я, а зросте правда, засяє істина. 45Тоді ніхто не зможе ні спасти загиблого, ні погубити того, хто переміг. 46Я відповів і сказав: ось моє слово перше й останнє: краще було не давати землі Адаму, або, коли вже дана, утримати його, щоб не згрішив. 47Яка користь людям – у нинішньому віці жити у смутку, а після смерти очікувати покарання? 48О, що зробив ти, Адаме? Коли ти згрішив, то звершилося падіння не тебе тільки одного, але і нас, які від тебе народжуємося. 49Яка користь нам, якщо нам обіцяно безсмертний час, а ми чинили смертні діла? 50Нам передвіщена вічна надія, а ми, непотребні, зробилися суєтними. 51Нам уготовані оселі здоров’я і спокою, а ми жили зле; 52уготована слава Всевишнього, щоб покрити тих, які жили лагідно, а ми ходили путями злими. 53Показаний буде рай, плід якого перебуває нетлінним і в якому спокій і зцілення; 54але ми не увійдемо в нього, тому що оберталися у місцях неплідних. 55Світліше за зірки засяють лиця тих, які мали стриманість, а наші лиця – чорніші за пітьму. 56Ми не помишляли у житті, коли чинили беззаконня, що після смерти будемо страждати. 57Він відповів і сказав: це – помисел про боротьбу, яку повинна вести на землі народжена людина, 58щоб, якщо буде переможена, потерпіти те, про що ти сказав, а якщо переможе, одержати те, про що Я говорю. 59Це те життя, про яке сказав Мойсей, коли жив, до народу, говорячи: “обери собі життя, щоб жити”. 60Але вони не повірили йому, ні пророкам після нього, ні Мені, що говорив до них, 61що не буде скорботи за погибель їх, як буде радість за тих, яким уготовано спасіння. 62Я відповів і сказав: знаю, Господи, що Всевишній називається милосердим, тому що помилує тих, які ще не прийшли у світ, 63і милує тих, які проводять життя у законі Його. 64Він довготерпеливий, бо виявляє довготерпіння до тих, що згрішили, як до Свого творіння. 65Він щедрий, бо готовий давати за потребою, 66і многомилостивий, бо примножує милості Свої до тих, що живуть нині, і до тих, що жили, і до тих, що будуть жити. 67Бо, якби не примножував Він Своїх милостей, то не міг би вік продовжувати жити з тими, які живуть у ньому. 68Він подає дари; бо якби не дарував з благости Своєї, щоб полегшити тим, що зробили нечестя своїми беззаконнями, то не могла б залишатися у живих десятитисячна частина людей. 69Він суддя, і якби не прощав тих, які створені словом Його, і не знищив безлічі злочинів, 70можливо, з незліченної кількости залишився б тільки дуже мало хто.