У записах пророка Єремії знаходиться, що він наказав тим, що переселяються, узяти від вогню, як показано, 2і як заповів пророк, давши тим, що переселялися, закон, щоб вони не забували повелінь Господніх і не помилялися думками своїми, дивлячись на золоті і срібні кумири і на прикрасу їх. 3Говорячи й інше, подібне до цього, він застерігав їх не викидати закону із серця свого. 4Було також у писанні, що цей пророк, за Божественним одкровенням, яке було йому, повелів скинії і ковчегу йти слідом за ним, коли він сходив на гору, з якої Мойсей, зійшовши, бачив насліддя Боже. 5Прийшовши туди, Єремія знайшов житло у печері і вніс туди скинію і ковчег і жертовник кадильний, і загородив вхід. 6Коли потім прийшли деякі з тих, що супроводжували, щоб помітити вхід, то не могли знайти його. 7Коли ж Єремія довідався про це, то, дорікаючи їм, сказав, що це місце залишиться невідомим, доки Бог, змилосердившись, не збере сонм народу. 8І тоді Господь покаже його, і явиться слава Господня і хмара, як явилася при Мойсеєві, як і Соломон просив, щоб особливо святилося місце. 9Було сказано і те, як він, сповнений премудрости, приніс жертву оновлення і звершення храму. 10Як Мойсей молився Господу, і зійшов вогонь з неба, і спожив жертву, так і Соломон молився, і вогонь, що зійшов, знищив жертви всепалення. 11І сказав Мойсей: оскільки жертва за гріх не вжита в їжу, то спожита вогнем. 12Точно так і Соломон торжествував вісім днів.
13Оповідається також у записах і пам’ятних книгах Неємії, як він, складаючи бібліотеку, зібрав сказання про царів і пророків і про Давида і листи царів про священні приношення. 14Подібним чином і Іуда загублене, з нагоди війни, що була у нас, усе зібрав, і воно є у нас. 15Отже, якщо ви маєте у тім потребу, пришліть людей, які вам доставлять. 16Маючи намір святкувати очищення, ми писали вам про це; добре зробите і ви, якщо будете святкувати ці дні. 17Бог же, Який зберіг весь народ Свій і повернув усім спадщину і царство і священство і святилище, 18як обіцяв у законі, – уповаємо на Бога, – Він скоро помилує нас і збере від піднебесної у місце святе. 19Бо Він визволив нас від великих бід і очистив місце. 20Про діла ж Іуди Маккавея і братів його і про очищення великого храму й оновлення жертовника, 21також про війни проти Антиоха Єпифана і проти сина його Евпатора, 22і про явлення, які були з неба тим, що подвизалися за юдеїв настільки ревно, що, будучи дуже нечисленними, очищали всю країну і переслідували численні натовпи ворогів, 23і відтворили славний у всій вселенній храм, і звільнили місто, і відновили закони, що хилилися до руйнування, коли Господь з великою милістю змилосердився над ними; 24про все це, викладене Іасоном Киринейським у п’яти книгах, ми спробуємо коротко написати в одній книзі. 25Бо, маючи на увазі безліч чисел і труднощі, які мають місце через велике багатство змісту, для тих, хто бажає зайнятися історичними оповідями, 26ми потурбувалися дати душевне повчання тим, які бажають читати, полегшення тим, які намагаються утримати в пам’яті, і всім, кому доведеться читати, користь; 27хоч для нас, які прийняли на себе труд скорочення, це нелегка справа, яка вимагає напруги і пильности, 28як нелегко буває тому, хто готує бенкет і бажає користи іншим. Але, маючи на увазі подяку багатьох, ми охоче приймаємо на себе цей труд, 29даючи точний виклад подробиць історику і намагаючись іти за прикладами скороченого викладу. 30Бо як будівнику нового дому належить піклуватися про всю будівлю, а тому, хто повинен зайнятися різьбленням і живописом, слід вишукувати тільки потрібне для прикраси, так ми думаємо і про себе. 31Заглиблюватися і говорити про все і досліджувати кожну подробицю – властиво початковому описувачеві історії. 32Тому ж, хто робить скорочення, має бути надано переслідувати тільки стислість мови й уникати докладних досліджень. 33Отже, у зв’язку зі сказаним, почнемо тепер оповідання: бо нерозумно збільшувати передмову до історії, а саму історію скорочувати.