І надіслав Антиох, син царя Димитрія, листи з островів морських до Симона, великого священика і правителя народу юдейського, і до всього народу. 2Вони були такого змісту: “Цар Антиох Симону, первосвященику і правителю народу, і народу юдейському – радуватися. 3Оскільки люди зловредні оволоділи царством батьків наших, то я хочу повернути царство, щоб відновити його, як воно було раніше. Я набрав численне військо і приготував військові кораблі; 4і хочу пройти по області, щоб покарати тих, які спустошили область нашу і розорили багато міст у царстві. 5Залишаю тепер за тобою всі данини, які уступали тобі царі, що були раніше за мене, й інші дари, які вони уступали тобі; 6дозволяю тобі карбувати свою монету у країні твоїй. 7Єрусалим і святилище нехай будуть вільні; і всю зброю, яку ти заготував, і фортеці, побудовані тобою, якими ти володієш, нехай залишаються у тебе. 8І всякий борг царський і майбутні царські борги відтепер і назавжди нехай будуть відпущені тобі. 9Коли ж ми оволодіємо царством нашим, тоді вшануємо тебе і народ твій і храм великою честю, щоб слава ваша стала відома по всій землі”.
10У сто сімдесят четвертому році вступив Антиох у землю батьків своїх, і зібралися до нього всі війська, так що тих, які залишилися з Трифоном, було небагато. 11І переслідував його цар Антиох, і він утік у Дору, яка біля моря; 12бо він побачив, що звалилися на нього біди і залишили його війська. 13І прийшов Антиох до Дори і з ним сто двадцять тисяч воїнів і вісім тисяч кінноти 14й оточив місто, а кораблі підійшли з моря, і тіснив він місто із суші і моря, і не давав нікому ні вийти, ні ввійти.
15Тоді прийшов з Рима Нуминій і ті, що супроводжували його, з листами до царів і країн, в яких було написане таке: 16“Левкій, консул Римський, царю Птоломею – радуватися. 17Прийшли до нас юдейські посли, друзі наші і союзники, послані від первосвященика Симона і народу юдейського, відновити давню дружбу і союз, 18і принесли золотий щит у тисячу мин. 19Отже, ми захотіли написати царям і країнам, щоб вони не чинили їм зла, і не воювали проти них і міст їхніх і країни їхньої, і не допомагали тим, хто воює проти них. 20Ми розсудили прийняти від них щит. 21Отже, якщо які зловредні люди втекли до вас із країни їхньої, видайте їх первосвященику Симону, щоб він покарав їх за законом їхнім”. 22Те саме написав він царю Димитрію й Атталу, Аріарафі й Арсаку, 23і в усі області, і Сампсамі і спартанцям, і в Делос, і в Минд, і в Сикіон, і в Карію, і в Самос, і в Памфілію, і в Ликію, і в Галикарнасс, і в Родос, і у Фасиліду, і в Кос, і в Сиду, і в Арад, і в Гортину, і в Книду, і в Кіпр, і в Киринію. 24Список з цих листів написали Симону первосвященику.
25Цар же Антиох обложив Дору вдруге, нападаючи на неї з усіх боків і будуючи машини, і закрив Трифона так, що неможливо було йому ні ввійти, ні вийти. 26І послав до нього Симон дві тисячі обраних мужів на допомогу йому, і срібло і золото, і достатньо запасів; 27але він не захотів прийняти це і відкинув усе, в чому раніше домовився з ним, і відчужився від нього. 28І послав до нього Афиновія, одного з друзів своїх, щоб переговорити з ним і сказати: “Ви володієте Іоппією і Газарою і фортецею Єрусалимською – містами царства мого; 29ви спустошили межі їх і зробили велике ураження на землі, й оволоділи багатьма місцями у царстві моєму. 30Отже, віддайте тепер міста, які ви взяли, і данину з тих місць, якими ви володієте поза межами юдейськими. 31Якщо ж не так, то дайте за них п’ятсот талантів срібла, і за спустошення, яке вчинили, і за данину з міст інші п’ятсот талантів; а якщо не дасте, то ми прийдемо і будемо воювати з вами”. 32І прийшов Афиновій, друг царя, у Єрусалим, і коли побачив славу Симона і скарбницю з золотим і срібним начинням і навколишню красу, то здивувався й оголосив йому слова царя. 33Симон сказав йому у відповідь: ми ні чужої землі не брали, ні володарювали над чужим, але володіємо спадщиною батьків наших, яку вороги наші одного разу неправедно привласнили собі. 34Ми ж, вибравши час, знову повернули собі спадщину батьків наших. 35Що стосується Іоппії та Газари, яких ти вимагаєш, то вони самі заподіяли багато зла народу у країні нашій; за них ми дамо сто талантів. На це Афиновій нічого не відповів; 36але, з досадою повернувшись до царя, розповів йому ці слова і про славу Симона, і про все, що бачив, і цар сильно розгнівався. 37Трифон же, сівши на корабель, утік в Орфосіаду. 38Тоді цар, зробивши воєначальником приморської країни Кендевея, доручив йому піші і кінні війська 39і наказав йому йти війною проти Юдеї, наказав йому також побудувати Кедрон і укріпити ворота, і як воювати з народом; сам же цар погнався за Трифоном. 40І прийшов Кендевей в Іамнію, і почав викликати на битву народ і вдиратися в Юдею і брати народ у полон і вбивати; 41і побудував Кедрон, і розташував там кінноту і військо, щоб вони, виходячи звідти, обходили дороги Юдеї, як наказав йому цар.