У сто сімдесят другому році цар Димитрій зібрав війська свої і вирушив у Мідію, щоб одержати допомогу собі для війни проти Трифона. 2Але Арсак, цар Перський і Мідійський, почувши, що Димитрій прийшов у межі його, послав одного з воєначальників своїх взяти його живого. 3Той вирушив і розбив військо Димитрія, узяв його, і привів до Арсака, який замкнув його у в’язниці.
4І спочивала земля Юдейська в усі дні Симона; він дбав про благо народу свого, і подобалася їм влада і слава його в усі дні. 5І до всієї своєї слави, він узяв ще Іоппію для пристані і відкрив вхід островам морським, 6і поширив межі народу свого, й оволодів тією країною. 7Він набрав безліч полонених і володарював над Газарою і Вефсурою і над фортецею, очистив її від осквернення, і не було тих, хто противився йому. 8Юдеї спокійно обробляли землю свою, і земля давала плоди свої і дерева у полях – плід свій. 9Старці, сидячи на вулицях, усе радилися про користі суспільні, і юнаки одягалися у пишний і військовий одяг. 10Містам постачав він продовольчі припаси і робив їх місцями укріпленими, так що славне ім’я його вимовлялося до країв землі. 11Він відновив мир у країні, і радувався Ізраїль великою радістю. 12І сидів кожен під виноградом своїм і під смоковницею своєю, і ніхто не страшив їх. 13І не залишилося нікого на землі, хто воював би проти них, і царі смирилися у ті дні. 14Він підкріплював усіх бідних у народі своєму, вимагав виконання закону і знищував усякого беззаконника і злодія, 15прикрасив святилище і примножив священне начиння.
16Коли дійшла чутка до Рима і до Спарти, що Іонафан помер, вони дуже засмутилися. 17Коли ж почули, що Симон, брат його, став замість нього первосвящеником і володарює над країною і містами, які знаходяться у ній, 18то написали до нього на мідних дошках, щоб відновити з ним дружбу і союз, укладений ними з братами його Іудою та Іонафаном. 19Вони були прочитані в Єрусалимі перед зібранням. 20Ось список з листів, присланих спартанцями: “Спартанські начальники і місто – Симону первосвященикові, старійшинам і священикам і всьому народу юдейському, братам нашим – радуватися. 21Посли, прислані до народу нашого, розповіли нам про вашу славу і честь, і ми зраділи прибуттю їх 22і записали сказане ними у народній раді так: Нуминій, син Антиоха, й Антипатр, син Іасона, посли юдейські, прийшли до нас відновити з нами дружбу. 23Й угодно було народу прийняти цих мужів з пошаною і внести запис слів їхніх у відкриті народні книги, на пам’ять народу спартанському. А список з цього ми написали для первосвященика Симона”.
24Після того Симон послав Нуминія у Рим з великим золотим щитом, вагою у тисячу мин, щоб укласти з ними союз. 25Коли почув про це народ, то сказав: яку подяку віддамо ми Симону і синам його? 26Бо він твердо стояв і брати його і дім батька його, і відбили ворогів Ізраїля, і здобули йому свободу. 27І написали про те на мідних дошках і виставили їх на стовпах на горі Сион. Ось список написаного: “У вісімнадцятий день Елула сто сімдесят другого року, – це був третій рік за первосвященика Симона, – 28у Сарамелі, у великому зібранні священиків і народу і князів народних і старійшин країни, оголошено нам: 29оскільки багато разів бували війни у цій країні, то Симон, син Маттафії, син синів Іарива, і брати його, піддаючи себе небезпеці, протистали ворогам народу свого, щоб зберегти святилище його і закон, і великою славою прославили народ свій. 30Іонафан зібрав народ свій і зробився первосвящеником його, але він преставився до народу свого.
31Коли ж вороги їхні вирішили ввійти у країну їхню, щоб розорити країну їхню і простягти руки на святилище їхнє, 32тоді повстав Симон і воював за народ свій і витратив багато власних грошей, постачаючи хоробрим мужам народу свого зброю і даючи їм платню. 33Він укріпив міста Юдеї і Вефсуру на кордонах Юдеї, де колись знаходилася зброя ворогів, і поставив там стор`ожу з юдеїв. 34Також укріпив Іоппію біля моря і Газару на межах Азота, в якій раніше жили вороги, й оселив там юдеїв, забезпечивши ці місця всім, що потрібно було для відновлення їх. 35І бачив народ діяння Симона і славу, яку намагався він здобути народу своєму, і поставив його своїм начальником і первосвящеником за те, що все це зробив він, і за справедливість і вірність, яку він зберігав до племені свого, всіляко намагаючись піднести народ свій. 36У дні його руками його успішно були вигнані з країни язичники і ті, що займали місто Давидове у Єрусалимі, які, збудувавши собі фортецю, виходили з неї й оскверняли все навколо святилища і багато шкодили святині. 37Він оселив у ній юдеїв і укріпив її для безпеки країни і міста і підвищив стіни Єрусалима. 38Тому і цар Димитрій затвердив за ним первосвященство, 39і залічив його до друзів своїх, і вшанував його великою славою. 40Бо він почув, що римляни назвали юдеїв друзями і союзниками і братами і з честю прийняли послів Симона, 41що юдеї і священики погодилися, щоб Симон був у них начальником і первосвящеником навік, доки постане Пророк вірний, 42щоб він був у них воєначальником і мав піклування про святих і поставляв їх над роботами їхніми і над областю, і над зброєю, і над фортецями, 43щоб мав піклування про святилище, і всі слухалися його, щоб усі договори у країні писалися на його ім’я, і щоб він одягався у порфиру і носив золоті прикраси. 44І нікому з народу і священиків нехай не буде дозволено відмінити що-небудь з цього або суперечити словам його, або без нього скликати зібрання у країні й одягатися у порфиру і носити золоту пряжку. 45А хто зробить що-небудь проти цього, або відмінить щось із цього, буде винен”. 46І погодився весь народ підкоритися Симону і чинити за словами цими. 47Симон прийняв і погодився бути первосвящеником і воєначальником і правителем юдеїв та священиків і бути начальником над усіма. 48І вирішили викарбувати запис цей на мідних дошках і поставити їх в огорожі храму на видному місці, 49а списки з них покласти у скарбниці, щоб мав їх Симон і сини його.