Іонафан, бачачи, що час сприятливий для нього, обрав мужів і послав у Рим встановити і відновити дружбу з римлянами, 2і до спартанців і в інші місця послав листи про те саме. 3І прийшли вони у Рим, і ввійшли у раду, і сказали: “Іонафан первосвященик і народ юдейський послали нас, щоб відновити дружбу з вами і союз, як і раніше”. 4І там дали їм листи до місцевих начальників, щоб провели їх у землю Юдейську з миром. 5Ось список листа, який писав Іонафан спартанцям: 6“первосвященик Іонафан і народні старійшини і священики й інший народ юдейський братам спартанцям – радуватися. 7Ще раніше від Дарія [Арея], який царював у вас, прислані були до первосвященика Онії листи, що ви – брати наші, як свідчить список. 8І прийняв Онія посланого мужа з честю, і одержав листи, в яких ясно говорилося про союз і дружбу. 9Ми ж, хоч і не маємо потреби у них, маючи втіхою священні книги, які у руках наших, 10але вирішили послати до вас для відновлення братерства і дружби, щоб не відчужуватися від вас, тому що багато минуло часу після того, як ви посилали до нас. 11Ми постійно повсякчас, як у свята, так і в інші встановлені дні, згадуємо про вас при жертвоприношеннях наших і молитвах, як слід і пристойно згадувати братів. 12Ми радіємо за вашу славу; 13нас же оточують багато бід і часті війни, бо воювали проти нас навколишні царі. 14Але ми не хотіли турбувати вас та інших союзників і друзів наших у цих війнах, 15бо ми маємо допомогу небесну, яка допомагає нам; ми позбулися ворогів наших, і вороги наші втихомирені. 16Тепер ми обрали Нумінія, сина Антиохового, й Антипатра, сина Іасонового, і послали їх до римлян відновити дружбу з ними і колишній союз. 17Доручили їм іти і до вас, вітати вас і вручити вам листи від нас про поновлення і з вами нашого братерства. 18І ви добре зробите, відповівши нам на них”.
19Ось і список листів, які надіслав Дарій [Арей]: 20“Цар Спартанський Онії первосвященикові – радуватися. 21Знайдено у писанні про спартанців і юдеїв, що вони – брати і від роду Авраамового. 22Тепер, коли ми довідалися про це, ви добре зробите, написавши нам про добробут ваш. 23Ми ж повідомляємо вам: худоба ваша і майно ваше – наші, а що у нас є, те ваше. І ми повеліли оголосити вам про те”.
24І почув Іонафан, що повернулися воєначальники Димитрія з більшим військом, ніж колись, щоб воювати проти нього, 25і вийшов з Єрусалима, і зустрів їх у країні Амафитській, і не дав їм часу ввійти у країну його. 26І послав у стан їхній спостерігачів, які, повернувшись, оголосили йому, що вони готуються напасти на них у цю ніч. 27Тому, коли зайшло сонце, Іонафан наказав своїм пильнувати, бути в озброєнні і готуватися до битви всю ніч, і поставив навколо стану передових сторожів. 28І почули вороги, що Іонафан зі своїми приготувався до битви, і злякалися, і затремтіли серцем своїм, і, запаливши вогні у стані своєму, пішли. 29Іонафан же і ті, що були з ним, не знали про те до ранку, бо бачили розпалені вогні. 30І погнався Іонафан за ними, але не наздогнав їх, тому що вони перейшли ріку Елевферу. 31Тоді Іонафан обернувся на арабів, називаних заведеями, уразив їх і взяв здобич їхню. 32Потім, повернувши, прийшов у Дамаск і пройшов по всій тій країні. 33І Симон вийшов, і пройшов до Аскалона і найближчих фортець, і повернувся в Іоппію, й оволодів нею, 34бо він почув, що [іоппіяни] хочуть здати фортецю військам Димитрія, – і поставив там стор`ожу, щоб охороняти її. 35І повернувся Іонафан, і скликав старійшин народу, і радився з ними, щоб побудувати фортеці в Юдеї, 36підвищити стіни Єрусалима і спорудити високу стіну між фортецею і містом, щоб відокремити її від міста, так щоб вона була окремо, і не було б у ній ні купівлі, ні продажу. 37Коли зібралися облаштувати місто і дійшли до стіни біля потоку зі східного боку, то побудували так звану Хафенафу. 38А Симон побудував Адиду в Сефилі, і зміцнив ворота і запори.
39Тим часом Трифон домагався стати царем Азії і покласти на себе вінець і підняти руку на царя Антиоха, 40але побоювався, як би не перешкодив йому Іонафан і не почав проти нього війну; тому шукав випадку, щоб узяти Іонафана й убити, і, піднявшись, пішов у Вефсан. 41І вийшов Іонафан назустріч йому з сорока тисячами обраних мужів, готових до битви, і прийшов у Вефсан. 42Коли Трифон побачив, що Іонафан іде з численним військом, то побоявся підняти на нього руки. 43І прийняв його з честю, і представив його всім друзям своїм, дав йому подарунки, наказав військам своїм коритися йому, як собі самому. 44Потім сказав Іонафану: для чого ти утруднюєш весь цей народ, коли не чекає на нас війна? 45Отже, відпусти їх тепер у доми їхні, а для себе обери небагатьох мужів, які були б з тобою, і підемо зі мною у Птолемаїду, і я передам її тобі й інші фортеці й решту військ і всіх, що завідують зборами, і потім повернуся; бо для цього я і перебуваю тут. 46І повірив йому Іонафан, і зробив так, як він сказав, і відпустив війська, і вони вирушили у землю Юдейську; 47із собою ж залишив три тисячі мужів, з яких дві тисячі залишив у Галилеї, тисяча ж вирушила з ним. 48Але як тільки увійшов Іонафан у Птолемаїду, птолемаїдяни замкнули ворота, і схопили його, і всіх, хто увійшов з ним, убили мечем. 49Тоді Трифон послав військо і кінноту в Галилею і на велику рівнину, щоб знищити всіх, що були з Іонафаном. 50Але вони, почувши, що Іонафан схоплений і загинув, і ті, що були з ним, підбадьорили один одного, і вийшли густим строєм, готові битися. 51І побачили ті, що переслідували, що йдеться про життя, і повернулися назад. 52А вони всі благополучно прийшли у землю Юдейську й оплакували Іонафана і тих, що були з ним, і були у великому страху, і весь Ізраїль плакав гірким плачем. 53Тоді всі навколишні народи шукали, як знищити їх, бо говорили: тепер немає у них начальника і поборника; отже, будемо тепер воювати проти них і знищимо із середовища людей пам’ять їх.