Коли Димитрій почув, що Никанор і воїни його впали у битві, послав Вакхида й Алкима вдруге у землю Юдейську і праве крило з ними. 2І вирушили вони по дорозі у Галгали і розташувалися станом біля Месалофа, що в Арвилах, і, оволодівши ним, погубили безліч людей. 3У першому місяці сто п’ятдесят другого року розташувалися вони станом біля Єрусалима, 4але знялися і пішли до Вереї з двадцятьма тисячами мужів і двома тисячами кінноти. 5А Іуда розташувався станом біля Елеаса, і три тисячі обраних мужів з ним. 6Але, побачивши безліч війська, яке воно численне, вони дуже настрашилися, і багато хто зі стану його розбігся, і залишилося у них не більше восьмисот мужів. 7Коли побачив Іуда, що розбіглося ополчення його, а війна тривожила його, він засмутився серцем, тому що не мав часу зібрати їх. 8Він засмутився і сказав тим, що залишилися: встаньмо і ходімо на супротивників наших; можливо, ми в силах будемо воювати з ними. 9Але вони відхиляли його і говорили: ми не в силах, але будемо тепер рятувати життя наше, і потім повернемося з братами нашими і тоді будемо воювати проти них, а тепер нас мало. 10Але Іуда сказав: ні, нехай не буде цього зі мною, щоб бігти від них; а якщо прийшла година наша, то помремо мужньо за братів наших і не залишимо дорікання на славу нашу. 11І рушило військо зі стану і стало проти них; і розділилася кіннота на дві частини, а попереду війська йшли пращники і стрільці і всі сильні передові воїни. 12Вакхид же знаходився на правому крилі, і наближалися загони з обох боків і сурмили трубами. 13Засурмили трубами і ті, що були з Іудою, і заколивалася земля від шуму військ, і була завзята битва від ранку до вечора. 14Коли побачив Іуда, що Вакхид і найміцніша частина його війська знаходяться на правому боці, то зібралися до нього всі хоробрі серцем, – 15і розбили вони праве крило, і вони переслідували їх до гори Азоту. 16Коли ті, що знаходилися на лівому крилі, побачили, що праве крило розбите, то повернули слідом за Іудою і тими, що були з ним, з тилу. 17І битва була жорстока, і багато впало уражених з того й іншого боку, 18впав і Іуда, а інші кинулися навтіки. 19І взяли Іонафан і Симон Іуду, брата свого, і поховали його у гробі батьків його у Модині. 20Й оплакували його і ридали за ним сильно всі ізраїльтяни, і сумували багато днів і говорили: 21як упав сильний, який спасав Ізраїля? 22Інші ж діла Іуди і битви і мужні подвиги, які звершив він, і велич його не описані, бо їх було дуже багато.
23Після смерти ж Іуди в усіх краях ізраїльських з’явилися люди беззаконні, і піднялися всі чинителі неправди. 24У ті самі дні був дуже сильний голод, і країна пристала до них. 25І обрав Вакхид нечестивих мужів і поставив їх начальниками країни. 26Вони розвідували і розшукували друзів Іуди і приводили їх до Вакхида, а він мстився їм і знущався з них. 27І була велика скорбота в Ізраїлі, якої не бувало з того дня, як не стало у них пророка. 28Тоді зібралися всі друзі Іуди і сказали Іонафану: 29відтоді, як помер брат твій Іуда, немає подібного до нього мужа, щоб виступити проти ворогів і Вакхида і проти ненависників нашого народу. 30Отже, тепер ми тебе обрали – бути нам замість нього начальником і вождем, щоб вести війну нашу. 31І прийняв Іонафан у той час провід і став на місце Іуди, брата свого. 32І дізнався про те Вакхид і шукав убити його. 33Про це довідалися Іонафан і Симон, брат його, і всі, що були з ним, і втекли у пустелю Фекоє і розташувалися станом біля вод озера Асфар. 34Вакхид, довідавшись про те у день суботній, переправився сам і все військо його за Йордан. 35А Іонафан відправив брата свого – проводиря народу – і просив друзів своїх, наватеїв, щоб скласти у них великий запас свій. 36Але вийшли з Мидави сини Іамврі і схопили Іоана і все, що він мав, і пішли. 37Після цих подій сказали Іонафану і Симону, братові його, що сини Іамврі урочисто справляють знатний шлюб і проводжають з Надавафа з великою пишнотою наречену, дочку одного зі знатних вельмож хананейських. 38Тоді згадали вони про Іоана, брата свого, і вийшли, і сховалися під покровом гори. 39Звівши очі свої, вони побачили: ось виклики і велике придане; назустріч вийшов наречений і друзі його і брати його з тимпанами і музикою і з численною зброєю. 40Тоді ті, що були з Іонафаном, піднялися на них із засідки і побили їх, і багато впало уражених, а інші втекли на гору; й узяли вони всю здобич їхню. 41І обернулося шлюбне торжество на сум, і звук музики їх – на плач. 42Так помстилися вони за кров брата свого і повернулися до болотистого місця біля Йордану. 43І почув про це Вакхид – і в день суботній прийшов до берегів Йордану з великим військом. 44Тоді сказав Іонафан тим, що були з ним: встаньмо тепер і будемо битися за життя наше, бо нині – не те, що вчора і третього дня. 45Ось, ворог і попереду нас і позаду нас, вода Йордану з того і з іншого боку, і болото і ліс, і немає місця, куди ухилитися. 46Отже, тепер взивайте до неба, щоб визволитися вам від руки ворогів ваших. 47І почалася битва. І простяг Іонафан руку свою, щоб уразити Вакхида, але той ухилився від нього назад. 48І кинувся Іонафан і ті, що були з ним, у Йордан і перепливли на другий берег, а ті не перейшли за ними Йордану. 49Й упало у Вакхида у той день до тисячі мужів. 50І повернувся він у Єрусалим і побудував у Юдеї міцні міста: фортецю в Єрихоні, й Еммаум і Вефорон, і Вефиль і Фамнафу у Фарафоні, і Тефон з високими стінами, воротами і запорами, 51і поставив у них стор`ожу, щоб вороже діяти проти Ізраїля. 52Зміцнив також місто у Вефсурі й Газару і фортецю і залишив у них військо з продовольчими запасами, 53і взяв у заручники синів вождів країни і помістив їх у Єрусалимській фортеці під вартою.
54У сто п’ятдесят третьому році, у другому місяці, Алким звелів зруйнувати стіну внутрішнього двору храму і зруйнувати діло пророків, і вже почав руйнування. 55Але у той самий час Алким уражений був ударом, і зупинилися наміри його; вуста його зімкнулися, він онімів і не міг більше вимовити жодного слова і заповідати про дім свій. 56І помер Алким у той же час у тяжких муках. 57Коли Вакхид довідався, що Алким помер, повернувся до царя; і земля Юдейська два роки залишалася у спокої. 58Тоді всі беззаконники радились і говорили: ось, Іонафан і ті, що знаходяться з ним, живуть безпечно у спокої; приведемо тепер Вакхида, і він схопить усіх їх в одну ніч. 59Пішли і запропонували йому таку пораду. 60Він зважився йти з великим військом і послав таємно листи всім союзникам своїм, які знаходилися в Юдеї, щоб вони схопили Іонафана і тих, що знаходяться з ним, але вони не могли, тому що задум їхній став відомим їм. 61І впіймали вони з мужів країни винуватців цього лиходійства до п’ятдесяти чоловік і убили їх. 62Після цього відійшли Іонафан і Симон і ті, що були з ними, у Вефвасі, що в пустелі, і відбудували зруйноване там і укріпили місто. 63Довідавшись про це, Вакхид зібрав усе військо своє, сповістивши і тих, які знаходилися в Юдеї, 64прийшов і обложив Вефвасі, і воював проти нього багато днів і спорудив машини. 65Іонафан же залишив у місті Симона, брата свого, а сам вийшов у країну і вийшов з невеликою кількістю, 66й уразив Одоааррина і братів його і синів Фасирона у наметах їхніх і почав уражати і наступати із силою. 67Тоді і Симон і ті, що були з ним, виступили з міста і спалили машини, 68і воювали проти Вакхида, і він був розбитий ними; цим вони сильно засмутили його, тому що задум його і похід залишилися марними. 69Сильно розгнівався він на мужів беззаконних, які порадили йому йти в цю країну, і багатьох з них умертвив, і вирішив повернутися у землю свою. 70Довідавшись про це, Іонафан послав до нього старійшин, щоб укласти з ним мир і щоб він віддав полонених. 71Він прийняв це і зробив за словами його, і поклявся не робити йому ніякого зла в усі дні життя свого 72і віддав йому полонених, яких раніше взяв у полон у землі Юдейській, і повернувся у землю свою і не приходив більше у межі їхні. 73І вгамувався меч в Ізраїлі, й оселився Іонафан у Махмасі; і почав Іонафан судити народ і знищив нечестивих із середовища Ізраїля.