Коли навколишні народи почули, що побудовано жертовник і відновлено святилище, як раніше, дуже обурилися; 2і наважилися знищити рід Якова, який жив серед них, і почали убивати і знищувати людей у цьому народі. 3Тоді Іуда ополчився проти синів Ісава в Ідумеї, в Акравимі, оскільки вони тримали в облозі Ізраїля, й уразив їх великим ураженням, і упокорив їх, і взяв здобич їх. 4Згадав він і про злобу синів Веана, які були для народу сіткою і спотиканням, влаштовуючи йому засідки на дорогах. 5Хоч вони замкнулися від нього у вежах, але він ополчився проти них, піддав їх закляттю і спалив вогнем вежі їхні з усіма, хто був у них. 6Потім він перейшов до синів Аммона і зустрів сильне військо і численний народ і Тимофія, провідника їхнього. 7Він мав з ними багато битв, і вони були розбиті перед лицем його; він уразив їх; 8узяв Іазер і селища його і повернувся в Юдею. 9Тоді зібралися язичники, які жили у Галааді, проти ізраїльтян, що знаходилися в краях їхніх, щоб знищити їх; але вони втекли у фортецю Дафему. 10І послали листи до Іуди і братів його і сказали: зібралися проти нас навколишні язичники, щоб знищити нас, 11і готуються йти і зробити напад на фортецю, в яку ми втекли, і Тимофій на чолі війська їхнього. 12Отже, прийди і визволи нас від руки їх, тому що багато з нас загинули; 13і всі брати наші, які були у межах Това, віддані на смерть, а дружин їхніх і дітей їхніх і майно взяли у полон, і погубили там близько тисячі мужів. 14Ще читалися ці листи, як ось, прийшли інші вісники з Галилеї у розідраному одязі з таким повідомленням: 15зібралися проти нас із Птолемаїди і з Тира і Сидона, і з усієї Галилеї язичницької, щоб погубити нас. 16Коли почули ці слова Іуда і народ, то зібралися великі збори для наради, що зробити для цих братів, які знаходяться у біді і яким загрожує війна від тих язичників? 17Тоді Іуда сказав Симону, братові своєму: вибери собі мужів і йди і захисти братів твоїх, які знаходяться у Галилеї; а я та Іонафан, брат мій, підемо у Галаад. 18І залишив він Йосифа, сина Захарії, та Азарію начальниками над народом із залишком війська в Юдеї для охорони. 19І дав їм повеління, сказавши: управляйте народом цим, але не починайте війни проти язичників до нашого повернення. 20Симону виділені для походу у Галилею три тисячі мужів, Іуді ж – у Галаад вісім тисяч мужів. 21І вирушив Симон у Галилею і провів багато битв з язичниками, і розбив язичників. 22Він переслідував їх до воріт Птолемаїди, і впало з язичників до трьох тисяч чоловіків, і він узяв здобич їхню. 23Також узяв він із собою [юдеїв], які знаходилися у Галилеї й Арваттах, з дружинами і дітьми і з усім майном їхнім, і привів у Юдею з великою радістю. 24А Іуда Маккавей та Іонафан, брат його, перейшли Йордан і звершили триденну путь у пустелі. 25Їх зустріли навуфеї і прийняли мирно, і розповіли їм усе, що сталося з братами їхніми у Галааді, 26і що багато з них замкнені у Васарі й Восорі, в Алемах, Хасфорі, Македі і Карнаїні – усі ці міста укріплені і великі – 27і в інших містах Галаада знаходяться в облозі, і що завтра призначено напасти на ці укріплення і взяти їх і погубити всіх їх в один день. 28Тому Іуда зі своїм військом несподівано направив шлях свій у пустелю до Восора і взяв це місто, і вибив усю чоловічу стать вістрям меча, і взяв усю здобич їхню, і спалив його вогнем; 29а звідти вирушив уночі і йшов до укріплення. 30Коли наставав ранок, і звели очі, і ось, народ численний, якому числа не було, піднімають драбини і машини, щоб узяти укріплення, і облягають тих, що у ньому. 31Побачив Іуда, що почалася битва і волання міста піднімалося до неба трубами і гучним криком, 32і сказав воїнам: бийтеся тепер за братів ваших. 33Він обійшов ворогів з тилу з трьома загонами, і засурмили трубами і викликнули з молитвою; 34і дізналося військо Тимофія, що це – Маккавей, і побігли від лиця його, і він уразив їх великою поразкою, і впало їх у цей день до восьми тисяч чоловіків. 35Тоді повернув він у Масфу й обложив і взяв її, вибив усю чоловічу стать у ній, узяв здобич її і спалив її вогнем; 36вирушивши звідти, він узяв Хасфон, Макед, Восор та інші міста галаадські.
37Після цих подій Тимофій зібрав інше військо і розташувався станом перед Рафоном по той бік потоку. 38І послав Іуда оглянути військо, й оголосили йому і сказали: зібралися до них усі навколишні язичники – сила численна, 39і вони найняли на допомогу собі аравитян і розташувалися станом за потоком, будучи готові йти проти тебе війною. І пішов Іуда назустріч їм. 40Тоді Тимофій сказав своїм воєначальникам, коли Іуда і військо його наближалися до потоку води: якщо він перейде до нас раніше, то ми не в силах будемо устояти проти нього, бо він переможе нас. 41Якщо ж він убоїться і розташується станом по той бік потоку, то ми перейдемо до нього і переможемо його. 42Як тільки підійшов Іуда до потоку води, то поставив при потоці народних писарів і наказав їм, сказавши: не залишайте жодної людини у стані, але нехай усі йдуть на битву. 43І переправився до них перший і весь народ за ним. І знищені були перед лицем його всі язичники, і кинули зброю свою, і втекли у капище, яке було у Карнаїні. 44Тоді взяли вони це місто і спалили вогнем капище з усіма, що знаходилися у ньому; і переможений був Карнаїн, і не міг більше протистояти Іуді. 45І зібрав Іуда всіх ізраїльтян, що знаходилися у Галааді, від малого до великого, і дружин їхніх, і дітей їхніх, і майно, дуже велике ополчення, щоб іти у землю Юдейську. 46І дійшли вони до Ефрона. Це було велике місто, дуже укріплене, на шляху; неможливо було ухилитися від нього ні праворуч, ні ліворуч; потрібно було пройти через нього, 47а жителі замкнулися у ньому і ворота завалили каменями. 48Іуда послав до них з мирною пропозицією: ми пройдемо через землю вашу, щоб іти нам у землю нашу, і ніхто не скривдить вас, тільки ногами нашими пройдемо. Але вони не захотіли відчинити йому. 49Тоді Іуда наказав оголосити в ополченні, щоб кожен озброївся на своєму місці; 50і озброїлися воїни й облягали місто весь той день і всю ніч, і здалося місто у руки його. 51І вибив він усю чоловічу стать вістрям меча і до основ зруйнував місто, й узяв здобич його, і пройшов через місто по вбитих. 52І переправилися через Йордан на велику рівнину навпроти Вефсана. 53І збирав Іуда тих, що залишилися, і підбадьорював народ упродовж усього шляху, доки не прийшли у землю Юдейську. 54І зійшли на гору Сион з веселощами і радістю і принесли всепалення, тому що ніхто не упав з них до самого повернення у мирі.
55У ті дні, коли Іуда та Іонафан знаходилися у Галааді, а Симон, брат його, – у Галилеї перед Птолемаїдою, 56почули Йосиф, син Захарії, та Азарій, воєначальники, про славні воїнські подвиги, звершені ними, 57і сказали: зробимо і ми собі ім’я; підемо воювати з язичниками, які оточують нас. 58Так оголосили вони війську, яке було при них, і пішли на Іамнію. 59І вийшов Горгій з міста і воїни його назустріч їм на битву. 60І, кинувшись навтіки, Йосиф та Азарія були переслідувані до меж Юдеї; і впало у цей день з народу ізраїльського до двох тисяч чоловіків. 61І було велике сум’яття у народі ізраїльському, тому що не послухалися Іуди і братів його, мріючи показати хоробрість, 62тоді як вони не були від сімені тих мужів, руці яких надано спасіння Ізраїля. 63Але муж Іуда і брати його дуже прославилися перед усім Ізраїлем і перед усіма народами, де тільки чути було ім’я їх, – 64і збиралися до них ті, що прийшли привітати.
65Після того вийшли Іуда і брати його і воювали проти синів Ісава у землі, яка лежить на південь, і уразив Хеврон і селища його, і зруйнував укріплення його, і спалив вежі його навколо нього, 66і піднявся, щоб іти у землю іноплемінників, і пройшов Самарію. 67У той час упали у битві священики, які бажали прославитися хоробрістю і безрозсудно вийшли на війну. 68І повернув Іуда на Азот, землю іноплемінників, зруйнував жертовники їхні, спалив вогнем різьблені зображення богів їхніх, узяв здобич міст і повернувся у землю Юдейську.