І взяв Горгій п’ять тисяч мужів і тисячу добірних вершників, і рушило ополчення вночі, 2щоб напасти на ополчення юдеїв і уразити їх раптово, а ті, що жили у фортеці, служили йому провідниками. 3І почув Іуда і виступив сам і хоробрі мужи, щоб уразити військо царя в Еммаумі, 4доки сили ворожі були ще на відстані від стану. 5І прийшов Горгій у стан Іуди вночі, і нікого не знайшов, і шукав їх по горах, бо говорив: вони біжать від нас. 6Але удосвіта Іуда з’явився на рівнині з трьома тисячами мужів, та вони не мали ні щитів, ні мечів, як того бажали. 7Коли побачили вони міцне й озброєне ополчення язичників і кінноту, яка оточувала його, навчених для війни, 8Іуда сказав мужам, що були з ним: не бійтеся кількости їх і не страшіться нападу їх. 9Згадайте, як спасені були батьки наші у Червоному морі, коли фараон переслідував їх з військом. 10І нині заволаємо до неба; можливо, Він змилосердиться над нами, згадавши завіт з батьками нашими, і знищить нині це ополчення перед лицем нашим; 11і всі язичники пізнають, що є Визволитель і Спаситель Ізраїля. 12Іноплемінники, звівши очі свої, побачили, що йдуть проти них, 13і вийшли зі стану на битву, а ті, що були з Іудою, засурмили, 14і зійшлися, і розбиті були язичники, і побігли на рівнину, 15а всі інші впали від меча; і переслідували їх до Газера і до рівнин Ідумеї, Азота й Іамнії, і впало з них до трьох тисяч мужів. 16І повернувся Іуда і військо його від переслідування їх 17і сказав народу: не кидайтеся на здобич, бо війна ще чекає на нас; 18Горгій і військо його на горі поблизу від нас; станьте тепер проти ворогів наших і бийтеся з ними, а після сміливо візьмете здобич. 19Коли ще говорив це Іуда, показався якийсь натовп, який виступав з гори. 20І побачив він, що їх змусили втікати, і палять табір; бо дим, який піднімався, показував, щ`о відбулося. 21Коли вони побачили це, дуже злякалися; побачивши ж і військо Іуди на рівнині, готове до битви, 22всі побігли у землю іноплемінників. 23Тоді Іуда повернув на здобич стану, і захопив багато золота і срібла, гіацинтових і багряних одеж, і велике багатство. 24І, повертаючись, оспівували і благословляли Господа небесного, бо Він благий і повіки милість Його. 25І було у той день велике спасіння Ізраїлю. 26Уцілілі ж іноплемінники прийшли до Лісія і сповістили про все, що трапилося. 27Він, почувши, засумував і засмутився, що не те трапилося з Ізраїлем, чого він хотів, і не те вийшло, щ`о повелів йому цар. 28І на наступний рік Лісій зібрав шістдесят тисяч добірних мужів і п’ять тисяч вершників, щоб перемогти їх. 29І прийшли вони в Ідумею і розташувалися станом у Вефсурах; а Іуда зустрів їх з десятьма тисячами мужів. 30Побачивши сильне ополчення, він молився і говорив: благословенний Ти, Спасителю Ізраїля, що скрушив напад сильного рукою раба Твого Давида і віддав полк іноплемінників у руки Іонафана, сина Саулового, і зброєносця його. 31Віддай військо це у руки народу Твого – Ізраїля, і нехай будуть вони посоромлені у силі і кінноті їх; 32наведи на них страх і знищи зухвалість сили їх; нехай будуть вони приголомшені поразкою своєю; 33подолай їх мечем тих, що люблять Тебе, і нехай прославлять Тебе у піснях усі, хто знає ім’я Твоє. 34І билися вони, й упало з війська Лісія до п’яти тисяч мужів, упали перед ними. 35Лісій, побачивши втечу війська свого і хоробрість воїнів Іуди, і що вони готові або жити, або померти відважно, вирушив до Антиохії, набрав чужоземців і, збільшивши попереднє військо, думав знову йти в Юдею.
36Іуда ж і брати його сказали: ось, вороги наші знищені, зійдімо, щоб очистити й оновити святилище. 37І зібралося все ополчення і зійшли на гору Сион. 38І побачили, що святилище спустошене, жертовник осквернений, ворота спалені, і в притворах, як у лісі або на якій-небудь горі, повиростали рослини, і сховища зруйновані, 39і роздерли вони одяг свій, плакали гірким плачем і сипали попіл на свої голови, 40і падали лицем на землю і сурмили вістовими трубами, і волали до неба. 41Тоді відрядив Іуда мужів воювати проти тих, що знаходились у фортеці, доки він очистить святилище. 42І обрав священиків безвадних, ревнителів закону. 43Вони очистили святилище й осквернені камені винесли у нечисте місце. 44Потім вони розмірковували над оскверненим жертовником всепалення, як учинити з ним. 45І прийшла їм добра думка зруйнувати його, щоб він коли-небудь не послужив їм на ганьбу, оскільки язичники осквернили його; і зруйнували вони жертовник, 46і камені склали на горі храму у пристойному місці, поки прийде пророк і дасть відповідь про них. 47Узяли камені цілі, за законом, і побудували новий жертовник, як і раніше; 48потім побудували святині і внутрішні частини храму й освятили притвори; 49влаштували нове священне начиння і внесли у храм свічник і вівтар всепалень і фіміам і трапезу; 50і закурили на вівтарі фіміам і запалили світильники на свічнику, й освітили храм; 51і поклали на трапезу хліби, і розвісили завіси, і закінчили всі діла, які почали.
52У двадцять п’ятий день дев’ятого місяця – це місяць Хаслев – сто сорок восьмого року, встали дуже рано 53і принесли жертву за законом на новозбудованому жертовнику всепалень. 54У той час, у той самий день, в який язичники осквернили жертовник, оновлений він з піснями, з цитрами, гуслями і кимвалами. 55І весь народ падав на лице своє, і молилися і возносили подяки до неба Благопоспішнику своєму. 56Так звершували відновлення жертовника вісім днів з веселощами, приносячи всепалення і підносячи жертву спасіння і хвали. 57І прикрасили передню сторону храму золотими вінцями і щитами і відновили ворота і сховища, і зробили для них двері. 58І була дуже велика радість у народі, і відвернули ганьбу язичників. 59І встановили Іуда і брати його і все зібрання Ізраїля, щоб дні відновлення жертовника святкувалися з веселощами і радістю у свій час, щороку вісім днів, від двадцятого дня місяця Хаслева. 60У той же час оббудували гору Сион навколо високими стінами і міцними вежами, щоб язичники, прийшовши коли-небудь, не потоптали їх, як зробили це раніше. 61І розташував там Іуда військо стерегти гору, і зміцнили для охорони її Вефсуру, щоб народ мав укріплення проти Ідумеї.