У ті дні повстав Маттафія, син Іоана, сина Симеонового, священик із синів Іоарива з Єрусалима; жив він у Модині. 2У нього було п’ять синів: Іоан, прозваний Гаддисом, 3Симон, прозваний Фассі, 4Іуда, прозваний Маккавеєм, 5Єлеазар, названий Авараном, Іонафан, прозваний Апфусом. 6Бачачи богохульства, які відбувалися в Юдеї та Єрусалимі, 7він сказав: горе мені! для чого народився я бачити руйнування народу мого і руйнування святого міста і залишатися тут, коли він відданий до рук ворогів і святилище – до рук чужих? 8Храм його зробився, як муж безславний, 9дорогоцінні сосуди його віднесені у полон, немовлята його побиті на вулицях, юнаки його упали від меча ворога. 10Який народ не займав царства його і не оволодівав здобутками його? 11Усі прикраси його забрані; з вільного він зробився рабом. 12І ось святині наші, і краса наша, і слава наша спорожніли, і язичники осквернили їх. 13Для чого нам ще жити? 14І роздерли Маттафія і сини його одяг свій, і одяглися у веретища, і гірко плакали. 15І прийшли від царя у місто Модин ті, що примушували до відступництва, щоб приносити жертви. 16І багато хто з Ізраїля пристав до них; а Маттафія і сини його устояли. 17І відповіли ті, що прийшли від царя, і сказали Маттафії: ти вождь, ти славний і великий у цьому місті і маєш опору в синах і братах. 18Отже, приступи тепер перший, і виконай повеління царя, як зробили це всі народи і мужі юдейські і ті, що залишилися в Єрусалимі, і будеш ти і дім твій у числі друзів царських, і ти і сини твої будете вшановані і сріблом, і золотом, і багатьма дарами. 19І відповів Маттафія і сказав гучним голосом: якщо і всі народи в області царства царя послухають його і відступлять кожен від богослужіння батьків своїх, і погодяться з повеліннями його, 20то я і сини мої і брати мої будемо чинити за завітом батьків наших. 21Помилуй нас Бог, щоб залишити закон і постанови! 22Не послухаємо ми слів царя, щоб відступити нам від нашого богослужіння праворуч або ліворуч. 23Коли закінчив він говорити ці слова, підійшов муж юдеянин перед очима усіх, щоб принести за повелінням царя ідольську жертву на жертовнику, який був у Модині. 24Побачивши це, Маттафія возревнував, і затремтіли нутрощі його, і запалала лють його за закон, і він, підбігши, убив його біля жертовника. 25І в той же час убив мужа царського, який примушував приносити жертву, і зруйнував жертовник. 26І возревнував він за закон, як це зробили Финеєс із Замврієм, сином Салома. 27І викликнув Маттафія у місті гучним голосом: усякий, хто ревнує за закон і стоїть у завіті, нехай йде слідом за мною! 28І втік сам і сини його у гори, залишивши все, що мали у місті. 29Тоді багато (людей), відданих правді і закону, пішли в пустелю і залишалися там, 30самі і сини їхні, і дружини їхні, і худоба їхня, тому що примножилися біди їхні. 31І сповіщено було мужам царським і війську, яке знаходилося в Єрусалимі, місті Давидовому, що деякі мужі, порушивши царське повеління, пішли у таємні місця у пустелю. 32І погналися за ними у великій кількості і, наздогнавши їх, ополчилися, і вишикувалися до битви проти них у день суботній, 33і сказали їм: тепер ще можна; виходьте і зробіть за словом царя, і залишитеся живими. 34Але вони відповіли: не вийдемо і не зробимо за словом царя, не осквернимо дня суботнього. 35Тоді поспішили почати битву проти них. 36Але вони не відповідали їм, ні навіть каменя не кинули на них, ані загородили таємних сховищ своїх, 37і сказали: ми всі помремо у невинності нашій; небо і земля свідки за нас, що ви несправедливо губите нас. 38Нападали на них по суботах, і померло їх, і дружин їхніх, і дітей їхніх з худобою їхньою, до тисячі душ. 39Коли дізналися про це Маттафія і друзі його, гірко плакали за ними; 40і говорили одне одному: якщо всі ми будемо чинити так, як чинили ці брати наші, і не будемо битися з язичниками за життя наше і постанови наші, то вони скоро знищать нас із землі. 41І вирішили вони у той день і сказали: хто б не пішов на війну проти нас у день суботній, будемо битися проти нього, щоб нам не померти всім, як померли брати наші в потаємних сховищах. 42Тоді зібралося до них багато юдеїв, міцних силою в Ізраїлі, всі вірні закону. 43І всі, що втекли від біди, приєдналися до них і стали підкріпленням для них. 44Так склали вони військо й уражали у гніві своєму нечестивих і у люті своїй мужів беззаконних; інші ж бігли для порятунку до язичників. 45І обходили навколо Маттафія і друзі його, і руйнували жертовники, 46і безбоязно обрізували необрізаних дітей, скільки знаходили у межах ізраїльських, 47і переслідували синів гордині, і справа успішно йшла у руках їхніх. 48Так захищали вони закон від руки язичників і від руки царів і не дали торжествувати грішникові.
49Наблизилися дні смерти Маттафії, і він сказав синам своїм: нині посилилися гордість і випробування, нині час перевороту і гнів люті. 50Отже, діти, ревнуйте за закон і віддайте життя ваше за завіт батьків наших. 51Згадайте про діла батьків наших, які вони зробили у часи свої, і ви придбаєте велику славу і вічне ім’я. 52Авраам чи не у спокусі знайдений був вірним? і це було поставлено йому у праведність. 53Йосиф у стисненому становищі своєму зберіг заповідь і зробився володарем Єгипту. 54Финеєс, батько наш, за те, що возревнував ревністю, одержав завіт вічного священства. 55Ісус за виконання слова став суддею над Ізраїлем. 56Халев за свідчення перед зібранням одержав у спадщину землю. 57Давид за своє милосердя успадкував престіл царства навіки. 58Ілля за велику ревність щодо закону взятий навіть на небо. 59Ананія, Азарія, Мисаїл вірою спаслися від полум’я. 60Даниїл за свою невинність був урятований від щелеп левів. 61Отже, пригадуйте від роду до роду, що всі, які надіялися на Нього, не знеможуть. 62Не бійтеся слів чоловіка грішного, бо слава його перетвориться на гній і черву. 63Сьогодні він підноситься, а завтра не знайдуть його, бо він перетворився на прах свій, і задум його загинув. 64Але ви, діти мої, кріпіться і мужньо стійте у законі, бо через нього ви прославитесь. 65Ось – Симон, брат ваш: знаю, що він – муж ради, слухайтеся його в усі дні; він буде вам замість батька. 66А Іуда Маккавей, міцний силою від юности своєї, нехай буде у вас начальником війська, і буде вести війну з народами. 67Отже, зберіть до себе всіх виконавців закону і мстіться за обр`ази народу вашого; 68віддайте воздаяння язичникам і будьте уважні до повелінь закону. 69І благословив їх і відійшов до батьків своїх. 70Помер же він на сто сорок шостому році; і сини його поховали його у гробі батьків своїх у Модині, і весь Ізраїль оплакував його гірким плачем.