Після того, як Олександр, син Филипа, македонянин, який вийшов із землі Киттим, уразив Дарія, царя Перського і Мідійського, і став царем замість нього спершу над Елладою, – 2він провів багато воєн і оволодів багатьма укріпленими місцями, й убивав царів землі. 3І пройшов до меж землі й узяв здобич від багатьох народів; і замовкла земля перед ним, і він піднісся, і загордувало серце його. 4Він зібрав дуже сильне військо і панував над областями і народами і володарями, і вони зробилися його данниками. 5Після того він зліг у постіль і, відчувши, що помирає, 6покликав знатних слуг своїх, які виховувалися з ним від юности, і розділив їм своє царство ще за життя свого.
7Олександр царював дванадцять років і помер. 8І володарювали слуги його кожен у своєму місці. 9І після смерти його усі вони поклали на себе вінці, а після них і сини їхні протягом багатьох літ; і примножили зло на землі. 10І вийшов від них корінь гріха – Антиох Єпифан, син царя Антиоха, який був заручником у Римі, і став царем у сто тридцять сьомому році царства Еллінського.
11У ті дні вийшли з Ізраїля сини беззаконні і переконували багатьох, говорячи: підемо й укладемо союз з народами, які оточують нас, бо з тих пір, як ми відокремилися від них, спіткало нас багато бід. 12І добрим здалося це слово в очах їхніх. 13Деякі з народу виявили бажання і вирушили до царя; і він дав їм право виконувати установлення язичницькі. 14Вони побудували в Єрусалимі училище за звичаєм язичницьким 15і встановили у себе необрізання, і відступили від святого завіту, і з’єдналися з язичниками, і продалися, щоб чинити зло.
16Коли Антиох побачив, що царство зміцнилося, взявся стати царем над Єгиптом, щоб царювати над двома царствами, 17й увійшов він у Єгипет із сильним ополченням, з колісницями, і слонами, і вершниками, і численними кораблями; 18і вступив у битву із Птоломеєм, царем Єгипетським; і убоявся Птоломей від лиця його і кинувся навтіки, і багато упало поранених. 19І оволоділи вони укріпленими містами у землі Єгипетській, і узяв він здобич із землі Єгипетської.
20Після поразки Єгипту Антиох повернувся у сто сорок третьому році і пішов проти Ізраїля, і вступив у Єрусалим із сильним ополченням; 21увійшов у святилище з пихатістю і взяв золотий жертовник, світильник і всі сосуди його, 22і трапезу предкладення, й узливальниці, і чаші, і кадильниці золоті, і завісу, і вінці, і золоту прикрасу, що була ззовні храму, і все обібрав. 23Узяв і срібло, і золото, і дорогоцінні сосуди, і взяв сховані скарби, які відшукав. 24І, взявши все, вирушив у землю свою і вчинив убивства, і говорив з великою гордовитістю. 25Тому був великий плач в Ізраїлі, в усіх місцях його. 26Стогнали начальники і старійшини, знемагали діви і юнаки, і змінилася краса жіноча. 27Усякий наречений віддавався плачу, і та, що сиділа у шлюбному чертозі, була у скорботі. 28Затремтіла земля за тих, що жили на ній, і весь дім Якова зодягнувся у сором.
29Після двох років послав цар начальника податей у міста Іуди, і він прийшов у Єрусалим з великим натовпом; 30підступно говорив їм слова миру, і вони повірили йому; але він раптово напав на місто й уразив його великим ураженням, і погубив безліч народу ізраїльського; 31взяв здобич з міста і спалив його вогнем, і зруйнував доми його і стіни його навколо; 32і повели у полон дружин і дітей, і оволоділи худобою. 33Обгородили місто Давидове великою і міцною стіною і міцними вежами, і зробилося воно для них фортецею. 34І розташували там народ нечестивий, людей беззаконних, і вони укріпилися у ній; 35запаслися зброєю і продовольством і, зібравши здобич єрусалимську, склали там, і зробилися великою сіттю. 36І було це постійною засідкою для святилища і злим дияволом для Ізраїля. 37Вони проливали невинну кров навколо святилища й оскверняли святилище. 38Жителі ж Єрусалима розбіглися через них, і він зробився житлом чужих і став чужим для свого роду, і діти його залишили його. 39Святилище його запустіло, як пустеля, свята його повернулися на плач, суботи його – на ганьбу, честь його – на приниження. 40Мірою слави його збільшилося нечестя його, і висота його обернулася на сум.
41Цар Антиох написав усьому царству своєму, щоб усі були одним народом, 42і щоб кожен залишив свій закон. І погодилися всі народи за словом царя. 43І багато хто з Ізраїля прийняв ідолослужіння його і приніс жертви ідолам, і осквернив суботу. 44Цар послав через вісників грамоти в Єрусалим і в міста юдейські, щоб вони додержувалися узаконень, чужих для цієї землі, 45і щоб не допускалися всепалення і жертвоприношення, й узливання у святилищі, щоб учинили наругу над суботами і святами, 46і оскверняли святилище і святих, 47щоб будували жертовники, храми і капища ідольські, і приносили у жертву свиняче м’ясо і худобу нечисту, 48і залишали синів своїх необрізаними, й оскверняли душі їхні всякою нечистотою і мерзотою, 49для того, щоб забули закон і змінили всі постанови. 50А якщо хто не зробить за словом царя, нехай буде відданий на смерть. 51Згідно з цим писав він усьому царству своєму і поставив наглядачів над усім народом, і повелів містам юдейським приносити жертви у кожному місті. 52І зібралися до них багато хто з народу, усі, хто залишив закон, – і вчинили зло у землі; 53і змусили Ізраїля ховатися у всякому сховищі його.
54У п’ятнадцятий день Хаслева, сто сорок п’ятого року, влаштували на жертовнику мерзоту запустіння, і в містах юдейських навколо побудували жертовники, 55і перед дверима домів і на вулицях звершували куріння, 56і книги закону, які знаходили, розривали і спалювали на вогні; 57у кого знаходили книгу завіту, і хто дотримувався закону, того, за повелінням царя, віддавали на смерть. 58Таке насильство чинили вони над ізраїльтянами, які приходили кожного місяця у міста. 59І в двадцять п’ятий день місяця, приносячи жертви на жертовнику, який був над вівтарем, 60вони, за даним повелінням, убивали жінок, які обрізували дітей своїх, 61а немовлят вішали за шиї їхні, доми їхні грабували і тих, що звершували над ними обрізання, убивали. 62Але багато (людей) в Ізраїлі залишилися твердими й укріпилися, щоб не їсти нечистого, 63і готові були померти, щоб не осквернитися їжею і не вчинити наруги над святим завітом, – і помирали. 64І був дуже великий гнів над Ізраїлем.