У четвертий рік царя Дарія було слово Господнє до Захарії, у четвертий день дев’ятого місяця, Хаслева, 2коли Вефиль послав Сарецера і Регем-Мелеха і супутників його помолитися перед лицем Господа 3і запитати у священиків, які у домі Господа Саваофа, й у пророків, говорячи: “чи плакати мені у п’ятий місяць і поститися, як я робив це вже багато років?” 4І було до мене слово Господа Саваофа: 5скажи всьому народу землі цієї і священикам так: коли ви постились і плакали у п’ятому і сьомому місяці, притому вже сімдесят років, чи для Мене ви постилися? чи для Мене? 6І коли ви їсте і коли п’єте, чи не для себе ви їсте, чи не для себе ви п’єте? 7Чи не ті самі слова проголошував Господь через попередніх пророків, коли ще Єрусалим був населений і спокійний, і міста навколо нього, південна країна і низина, були населені? 8І було слово Господнє до Захарії: 9так говорив тоді Господь Саваоф: чиніть суд справедливий і виявляйте милість і співстраждання кожен братові своєму; 10вдов`и і сирот`и, прибульця і бідного не пригноблюйте і зла одне проти одного не замишляйте у серці вашому. 11Але вони не хотіли слухати, відвернулися від Мене, і вуха свої обтяжили, щоб не чути. 12І серце своє окам’янили, щоб не чути закону і слів, які посилав Господь Саваоф Духом Своїм через попередніх пророків; за те й прийшов на них великий гнів Господа Саваофа. 13І було: як Він взивав, а вони не слухали, так і вони взивали, а Я не слухав, – говорить Господь Саваоф. 14І Я розвіяв їх серед усіх народів, яких вони не знали, і земля ця спорожніла після них, так що ніхто не ходив по ній ні взад, ні вперед, і вони зробили жадану країну пустелею.