У Вавилоні жив чоловік, на ім’я Іоаким. 2І взяв він дружину, на ім’я Сусанна, дочку Хелкія, дуже красиву і богобоязку. 3Батьки її були праведні і навчили дочку свою закону Мойсеєвого. 4Іоаким був дуже багатий, і був у нього сад поблизу дому його; і сходилися до нього юдеї, тому що він був найпочесніший з усіх. 5І були поставлені два старці з народу суддями у тім році, про яких Господь сказав, що беззаконня вийшло з Вавилона від старійшин-суддів, які здавалися такими, що керують народом. 6Вони постійно бували у домі Іоакима, і до них приходили всі, хто мав спірні справи. 7Коли народ ішов близько полудня, Сусанна входила у сад свого чоловіка для прогулянки. 8І бачили її обидва старійшини кожного дня, як вона приходила і прогулювалася, і в них зародилася похіть до неї, 9і розбестили розум свій, і відхилили очі свої, щоб не дивитися на небо і не згадувати про праведні суди. 10Обоє вони були уражені похіттю до неї, але не відкривали один одному болю свого, 11тому що соромилися оголосити про жадання своє, що хотіли мати її. 12І вони старанно підстерігали щодня, щоб бачити її, і говорили один одному: 13“ходімо додому, тому що час обіду”, – і, вийшовши, розходилися один від одного, 14і, повернувшись, приходили на те саме місце, і коли допитувались один у одного про причину того, то зізналися у похоті своїй, і тоді разом призначили час, коли могли б знайти її одну. 15І було, коли вони вичікували зручного дня, Сусанна ввійшла, як вчора і третього дня, із двома тільки служницями і захотіла митися у саду, тому що було спекотно. 16І не було там нікого, крім двох старійшин, які сховалися і підстерігали її. 17І сказала вона служницям: принесіть мені олії і мила, і замкніть двері саду, щоб мені помитися. 18Вони так і зробили, як вона сказала: замкнули двері саду і вийшли бічними дверима, щоб принести, що наказано було їм, і не бачили старійшин, тому що вони сховалися. 19І ось, коли служниці вийшли, встали обидва старійшини, і прибігли до неї, і сказали: 20Ось, двері саду замкнені і ніхто нас не бачить, і ми маємо похіть до тебе, тому погодься з нами і побудь з нами. 21Якщо ж не так, то ми будемо свідчити проти тебе, що з тобою був юнак, і тому ти відіслала від себе служниць твоїх. 22Тоді застогнала Сусанна і сказала: тісно мені звідусіль; бо, якщо я зроблю це, смерть мені, а якщо не зроблю, то не уникну рук ваших. 23Краще для мене не зробити цього і впасти у руки ваші, ніж згрішити перед Господом. 24І закричала Сусанна гучним голосом; закричали також і обидва старійшини проти неї, 25і один побіг і відчинив двері саду. 26Коли ж ті, що знаходилися у домі, почули крик у саду, заскочили бічними дверима, щоб бачити, що трапилося з нею. 27І коли старійшини сказали слова свої, слуги її надзвичайно були присоромлені, тому що ніколи нічого такого про Сусанну не говорили. 28І було на другий день, коли зібрався народ до Іоакима, чоловіка її, прийшли й обидва старійшини, сповнені беззаконного заміру проти Сусанни, щоб віддати її на смерть. 29І сказали вони перед народом: пошліть за Сусанною, дочкою Хелкія, дружиною Іоакима. І послали. 30І прийшла вона, і батьки її, і діти її, і всі родичі її. 31Сусанна була дуже ніжна і красива лицем, 32і ці беззаконники наказали відкрити лице її, оскільки воно було закрите, щоб насититися красою її. 33Родичі ж і всі, хто дивився на неї, плакали. 34А обидва старійшини, вставши посеред народу, поклали руки на голову її. 35Вона ж у сльозах дивилася на небо, бо серце її уповало на Господа. 36І сказали старійшини: коли ми ходили по саду одні, увійшла ця з двома служницями і зачинила двері саду, і відіслала служниць; 37і прийшов до неї юнак, який ховався там, і ліг з нею. 38Ми, знаходячись у кутку саду і бачачи таке беззаконня, побігли на них, 39і побачили їх з’єднаними, і того не могли затримати, тому що він був сильніший за нас і, відчинивши двері, вискочив. 40Але цю ми схопили і допитували: хто був цей юнак? але вона не хотіла оголосити нам. Про це ми свідчимо. 41І повірило їм зібрання, як старійшинам народу і суддям, і засудили її на смерть.
42Заволала Сусанна гучним голосом і сказала: Боже вічний, що відаєш таємне і знаєш усе раніше буття його! 43Ти знаєш, що вони неправдиво свідчили проти мене, і ось, я помираю, не зробивши нічого, що ці люди злісно вигадали на мене. 44І почув Господь голос її. 45І коли вона ведена була на смерть, збудив Бог святий дух молодого юнака, на ім’я Даниїл, 46і він закричав гучним голосом: чистий я від крови її! 47Тоді обернувся до нього весь народ і сказав: що це за слово, яке ти сказав? 48Тоді він, ставши посеред них, сказав: чи так ви нерозумні, сини Ізраїля, що, не дослідивши і не довідавшись істини, засудили дочку Ізраїля? 49Поверніться у суд, бо ці неправдиво проти неї засвідчили. 50І негайно весь народ повернувся, і сказали йому старійшини: сідай посеред нас і оголоси нам, тому що Бог дав тобі старійшинство. 51І сказав їм Даниїл: відокремте їх один від одного подалі, і я допитаю їх. 52Коли ж вони відокремлені були один від одного, покликав одного з них і сказав йому: ти, що постарів у злих днях! нині виявилися гріхи твої, які ти робив колись, 53чинячи суди неправедні, засуджуючи невинних і виправдовуючи винних, тоді як Господь говорить: “невинного і правого не умертвляй”. 54Отже, якщо ти цю бачив, скажи, під яким деревом бачив ти їх, що розмовляли одне з одним? Він сказав: під мастиковим. 55Даниїл сказав: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ось, ангел Божий, прийнявши рішення від Бога, розсіче тебе навпіл. 56Видаливши його, він наказав привести іншого і сказав йому: плем’я Ханаана, а не Іуди! Краса спокусила тебе, і похіть розбестила серце твоє. 57Так чинили ви з дочками Ізраїля, і вони зі страху мали спілкування з вами; але дочка Іуди не потерпіла беззаконня вашого. 58Отже, скажи мені: під яким деревом ти застав їх, що розмовляли між собою? Він сказав: під зеленим дубом. 59Даниїл сказав йому: точно, сказав ти неправду на твою голову; бо ангел Божий з мечем чекає, щоб розсікти тебе навпіл, щоб знищити вас. 60Тоді все зібрання закричало гучним голосом, і благословили Бога, Який спасає тих, хто надіється на Нього, 61і повстали на обох старійшин, тому що Даниїл їхніми вустами викрив їх, що вони неправдиво свідчили; 62і зробили з ними так, як вони зловмислили проти ближнього, за законом Мойсеєвим, і умертвили їх; і врятована була у той день кров невинна. 63Хелкія ж і дружина його прославили Бога за дочку свою Сусанну з Іоакимом, чоловіком її, і з усіма родичами, тому що не знайдено було у ній ганебного діла. 64І Даниїл став великим перед народом з того дня і потім.