І виконав Господь слово Своє, яке Він вирік проти нас і проти суддів наших, які судили Ізраїля, і проти царів наших, і проти князів наших, і проти всякого ізраїльтянина та юдея, 2що Він наведе на нас великі біди, яких не бувало під усім небом, як зробив Він у Єрусалимі, за написаним у законі Мойсеєвому, Зщо ми будемо їсти – один плоть сина свого, а інший – плоть дочки своєї. 4І Він віддав їх у підданство усім царствам, які навколо нас, на наругу і спустошення усім навколишнім народам, між якими розсіяв їх Господь. 5І ми виявилися внизу, а не нагорі, тому що ми згрішили перед Господом Богом нашим, не слухаючи гласу Його. 6У Господа Бога нашого – правда, а в нас і батьків наших – сором на лицях, як сьогодні. 7Усі ті біди, які Господь вирік на нас, осягли нас. 8Ми не молилися перед лицем Господа, щоб Він відвернув кожного від думок злого серця його. 9І Господь спостерігав за цими бідами, і навів їх Господь на нас, тому що Господь праведний в усьому, що заповів нам. 10Але ми не слухали гласу Його, щоб ходити у повеліннях Господніх, які Він дав перед лицем нашим. 11І нині, Господи, Боже Ізраїлів, Ти, Який вивів народ Твій із землі Єгипетської рукою сильною, і знаменнями, і чудесами, і силою великою і м’язами високими, і створив Собі ім’я, як сьогодні: 12згрішили ми, чинили нечестиво, неправедно проти всіх уставів Твоїх, Господи Боже наш! 13Нехай відвернеться від нас лють Твоя, бо мало залишилося нас серед народів, між якими Ти розсіяв нас. 14Почуй, Господи, молитву нашу і прохання наше, і визволи нас заради Тебе, і дай нам милість перед лицем тих, які переселили нас, 15щоб уся земля пізнала, що Ти – Господь Бог наш, оскільки ім’я Твоє наречене на Ізраїлі і на роді його. 16Споглянь, Господи, від святого дому Твого і згадай про нас, і прихили, Господи, вухо Твоє, і почуй. 17Відкрий очі Твої, подивися, тому що не мертві у пеклі, яких дух узятий з нутрощів їх, воздадуть славу і хвалу Господу; 18але людина, яка у скорботі через великі біди, яка ходить поникнувши й сумно, і очі потусклі і душа, яка прагне, воздадуть славу і правду Тобі, Господи. 19Не за правдами батьків наших і царів наших ми приносимо це благання перед лицем Твоїм, Господи Боже наш; 20бо на нас Ти послав лють Твою і гнів Твій, як говорив Ти через рабів Твоїх, пророків. 21Так сказав Господь: “схиліть плечі ваші, щоб працювати на царя Вавилонського, і будете жити на землі, яку Я дав батькам вашим; 22а якщо не послухаєте гласу Господа, щоб служити цареві Вавилонському, 23Я зроблю те, що зникне у містах юдейських і околицях Єрусалима голос веселощів і голос радости, голос нареченого і голос нареченої, і не буде на всій цій землі сліду жителів”. 24Але ми не послухали гласу Твого, щоб служити цареві Вавилонському, і Ти виконав слова Твої, які говорив через рабів Твоїх, пророків, що винесені будуть кістки царів наших і кістки батьків наших із місця свого. 25І ось, вони викинуті на денну спеку і нічний холод, а померли вони від злих хвороб, від голоду, від меча і вигнання. 26Ти залишив дім, на якому наречене ім’я Твоє, як сьогодні, за нечестя дому Ізраїлевого і дому Іудиного. 27І Ти, Господи Боже наш, учинив з нами з усієї милости Твоєї і з усього великого милосердя Твого, 28як сказав Ти через раба Твого Мойсея у той день, у який повелів йому написати закон Твій перед синами Ізраїля, говорячи: 29“якщо ви не послухаєте гласу Мого, то ця велика і численна сила народу перетвориться на мале серед народів, між якими Я розсію їх. 30Я знаю, що вони не послухають Мене, тому що вони – народ упертий; але вони звернуться до серця свого у землі переселення свого, 31і пізнають, що Я – Господь Бог їх. І Я дам їм серце – і зрозуміють, і вуха – і почують. 32І будуть прославляти Мене на землі переселення свого і згадувати ім’я Моє, 33і відвернуться від упертости своєї і від злих діл своїх; тому що згадають путь батьків своїх, які згрішили перед Господом. 34І Я поверну їх у землю, яку з клятвою обіцяв батькам їхнім, Аврааму й Ісааку та Якову, і вони будуть володіти нею; і примножу їх, і не зменшаться. 35Й укладу з ними вічний завіт у тім, що Я буду їхнім Богом, а вони будуть Моїм народом, і більше не вижену народу Мого Ізраїля з землі, яку дав їм”.