Праведник помирає, і ніхто не приймає цього до серця; і мужі благочестиві підносяться від землі, і ніхто не помислить, що праведник підноситься від зла. 2Він відходить до миру; ті, що ходять прямими путями, будуть спочивати на ложах своїх. 3Але наблизьтеся сюди ви, сини чаклунки, с`ім’я перелюбника і блудниці! 4З кого ви глузуєте? проти кого розширюєте рот, висуваєте язик? чи ви не діти злочину, с`ім’я неправди, 5розпалені похіттю до ідолів під кожним гіллястим деревом, ті, що заколюєте дітей біля струмків, між розщелинами скель? 6У гладеньких каменях струмків доля твоя; вони, вони жереб твій; їм ти робиш узливання і приносиш жертви: чи можу Я бути задоволений цим? 7На високій і видатній горі ти ставиш ложе твоє і туди піднімаєшся приносити жертву. 8За дверима також і за одвірками ставиш пам’яті твої; бо, відвернувшись від Мене, ти оголюєшся і сходиш; розширюєш постіль твою і домовляєшся з тими з них, з якими любиш лежати, видивляєшся місце. 9Ти ходила також до царя із запашною мастю і примножила масті твої, і далеко посилала послів твоїх, і принижувалася до пекла. 10Від довгого шляху твого стомлювалася, але не говорила: “надія загублена!”; усе ще знаходила жвавість у руці твоїй, і тому не відчувала ослаблення. 11Кого ж ти злякалася й устрашилася, що зробилася невірною і Мене перестала пам’ятати і зберігати у твоєму серці? чи не від того, що Я мовчав, і притому довго, ти перестала боятися Мене? 12Я покажу правду твою і діла твої, – і вони будуть не на користь тобі. 13Коли ти будеш волати, чи спасе тебе збіговисько твоє? – усіх їх віднесе вітер, розвіє подув; а той, хто надіється на Мене, успадкує землю і буде володіти святою горою Моєю.
14І сказав: піднімайте, піднімайте, рівняйте шлях, прибирайте перешкоду зі шляху народу Мого. 15Бо так говорить Вишній і Звеличений, Який вічно живе, – Святий ім’я Його: Я живу на висоті небес і у святилищі, й також із упокореними і смиренними духом, щоб оживляти дух смиренних і оживляти серця упокорених. 16Бо не вічно буду Я судитися і не до кінця гніватися; інакше знеможе переді Мною дух і все, що дише, що Мною створене. 17За гріх користолюбства його Я гнівався й уражав його, ховав лице і обурювався; але він, відвернувшись, пішов шляхом свого серця. 18Я бачив шляхи його, і зцілю його, і буду водити його й утішати його і засмучених його. 19Я виконаю слово: мир, мир далекому і ближньому, – говорить Господь, – і зцілю його. 20А нечестиві – як море схвильоване, яке не може заспокоїтися, і в`оди якого викидають мул і бруд. 21Немає миру нечестивим, – говорить Бог мій.